Рішення № 17292708, 25.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.11 Справа№ 5015/3382/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1",

с. Ставчани,

до відповідача:державного підприємства "Рава-Руський спиртовий завод", м.Рава-Руська,

про: стягнення 36358,38 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - довіреність від 26.10.2010 р.,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" до державного підприємства "Рава-Руський спиртовий завод" про стягнення 36358,38 грн. Ухвалою від 21.06.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 06.07.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач усупереч укладеному договору транспортного перевезення №12/01/09-3 від 12.01.2009 р. не здійснив оплату за надані послуги. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 31500,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2421,09 грн. пені, 1963,50 грн. інфляційних втрат та 473,79 грн. 3% річних.

В судові засідання представник відповідача не зявлявся, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, причин неприбуття не повідомляв, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами укладено договір транспортного перевезення №12/01/09-3 від 12.01.2009 р. (надалі Договір). За умовами цього договору перевізник (позивач у справі) зобовязується надати замовнику (відповідач у справі) послуги з перевезення вантажу на умовах, визначених у додатках до даного договору, автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню. Кількість вантажу визначається у товаротранспортних накладних.

Позивачем надано відповідачу послуги з перевезення на суму 94500,00 грн., що підтверджується підписаними обома сторонам актами про надання послуг: №ТС1054587 від 05.11.2010 р. на суму 21000,00 грн., №ТС1055331 від 24.11.2010 р. на суму 21000,00 грн., №ТС1057270 від 25.12.2010 р. на суму 31500,00 грн., №ТС1057502 від 31.12.2010 р. на суму 10500,00 грн., №ТС1057495 від 31.12.2010 р. на суму 10500,00 грн.

Крім того, відповідачу було надано послуги з перевезення вантажу на суму 31500,00 грн. Акти про надання послуг №ТС1054808 від 11.11.2010 року на суму 21000,00 грн. та №ТС1055017 від 16.11.2010 року на суму 10500,00 грн. були надіслані відповідачу, про що свідчать поштова квитанція, опис вкладення у цінний лист, повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте відповідач зазначені акти не повернув та не підписав, зауважень не надав.

Таким чином, загальна вартість наданих послуг з перевезення становить 126000,00 грн.

Відповідач частково оплатив вартість поставленої продукції у сумі 94500,00 грн., про що свідчать банківські виписки: від 11.11.2010 р. на суму 21000,00 грн., від 17.11.2010 р. на суму 21000,00 грн., від 03.12.2010 р. на суму 10500,00 грн., від 20.12.2010 р. на суму 21000,00 грн., від 28.12.2010 р. на суму 21000,00 грн., долучені до матеріалів справи.

Загальна сума заборгованості за наданими послугами становить 31500,00 грн.

Позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків, про що складено відповідний акт. Згідно з цим актом заборгованість відповідача перед позивачем стосовно виконання Договору станом на 24.03.2011 р. становить 31500,00 грн. Зазначений акт підписано повноважними представниками та скріплено печатками юридичних осіб.

Доказів погашення визначеної сторонами заборгованості в сумі 31500,00 грн. відповідачем не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до пункту 3.2 Договору оплата наданих перевізником за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника в строк 3 календарних дні з моменту підписання акту виконаних робіт. Дата виконання робіт є дата підписання актів виконаних робіт.

При цьому суд бере до уваги представлені акти наданих послуг №ТС1054808 від 11.11.2010 року на суму 21000,00 грн. та №ТС1055017 від 16.11.2010 року на суму 10500,00 грн., які не були підписані відповідачем, з огляду на таке. Відповідно до пункту 2.3 Договору належне виконання перевізником умов цього договору оформляється актом виконаних робіт, що підписується представником перевізника та замовника. Замовник зобовязаний підписати і відправити зворотно перевізнику акт виконаних робіт протягом 3 днів з моменту його отримання. У разі, коли акт виконаних робіт не підписаний зі сторони замовника та нема обґрунтованих на це підстав, то вважається, що цей акт є погоджений замовником та роботи вважаються виконаними на дату, вказану в акті. Отже, враховуючи волевиявлення сторін щодо встановлення правил прийняття наданих послуг, суд дійшов висновку про належність цих актів як доказів належного виконання позивачем своїх зобовязань.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обовязку підтверджено, строк виконання зобовязання між сторонами встановлено, у відповідача виник обовязок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 31500,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 4.3 Договору за порушення замовником термінів оплати послуг перевізника, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплачуваної суми за кожний день прострочення. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2421,09 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1963,50 грн. інфляційних втрат та 473,79 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193, 307 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 909 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з державного підприємства "Рава-Руський спиртовий завод" (адреса: вулиця 22 Січня, будинок 50, місто Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область, 80316; ідентифікаційний код 00374769) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (адреса: село Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область, 81118; ідентифікаційний код 32602104) 31500,0 грн. основного боргу, 2421,09 грн. пені, 1963,50 грн. інфляційних втрат, 473,79 грн. 3% річних, 363,58 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.