Рішення № 17292596, 24.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/20424.06.11 Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДержавного підприємства «Київторф», м. Київ

до 1. акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м. Київ

2. дочірнього підприємства «Рожниторф»державного підприємства «Київторф», Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни

третя особа Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

про визнання недійсним договору

при секретарі судового засідання Білову М.В.

представники:

від позивача ОСОБА_1 (дов № 135 від 31.05.2011 р.), ОСОБА_2 (дов. № 17/05-08-138 від 14.06.2011 р.)

від відповідача 1. не зявився;

2. ОСОБА_3 (дов. № Л-21 від 04.05.2011 р.);

від третьої особи ОСОБА_4 (дов. № 30/2011 від 24.06.2011 р.);

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Київторф»(далі-Позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до 1. акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(далі-відповідач 1), 2. дочірнього підприємства «Рожниторф»державного підприємства «Київторф»(далі-відповідач 2) про визнання недійсним Договору поруки № 11/02-157-П від 11 грудня 2007 року.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що Договір поруки № 11/02-157-П від 11 грудня 2007 року укладено в порушення приписів чинного Цивільного кодексу України, оскільки оскаржуваний правочин підписано ОСОБА_5, який одночасно був директором дочірнього підприємства «Рожниторф»Державного підприємства «Київторф»та виконуючим обовязки директора Державного підприємства «Київторф».

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.06.2011 року, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Позивачем неодноразово подавались заяви про зміну підстав позову, проте зазначені заяви судом не прийняті до розгляду, оскільки в порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України подані після початку розгляду справи.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.

Представники відповідачів 1 та 2 в судових засіданнях заперечували проти позову з підстав, викладених у відзивах.

Представник третьої особи в судовому засіданні 24.06.2011 року підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України доручень щодо укладення договору поруки № 11/02-157-П від 11.12.2007 року не надавалось.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2007 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(Банк) та Дочірнім підприємством «Рожниторф»Державного підприємства «Київторф»(Позичальник) укладено Кредитний договір № 11/02-157, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію без безумовних зобов'язань щодо надання грошових коштів з лімітом заборгованості 250000,00 грн., з можливістю надання позичальнику в її межах кредитів, що надалі іменуються «Кредити», а позичальник зобов'язується використати Кредити на цілі, зазначені в пункті 1.5. цього Договору (для поповнення обігових коштів), своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом із розрахунку 18 процентів річних в порядку, що встановлений в Кредитному договорі і своєчасно повернути Кредити Банку.

11 грудня 2007 року між відповідачем 1, Державним підприємством «Київторф»(Поручитель) та відповідачем 2 укладено Договір поруки № 11/02-157-П від 11.12.2007 року, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується перед банком у повному обсязі відповідати за виконання боржником зобов'язань, що існують або виникнуть в майбутньому на підставі Кредитного договору № 11/02-157 від 11.12.2007 року, за умовами якого банк зобов'язується надати боржнику кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 250000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень, а боржник зобов'язаний повернути банку кредит не пізніше 09 грудня 2010 року, сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 18 процентів річних в порядку, що встановлений в Кредитному договорі.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2011 року у справі № 10/006-11 з позивача, як Поручителя, та відповідача 2, як Позичальника, стягнуто солідарно на користь відповідача 1 заборгованість за кредитом за Кредитним договором № 11/02-157 від 11.12.2007 року та інші платежі, стягнення яких передбачено умовами цього Договору.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору поруки № 11/02-157-П від 11 грудня 2007 року, як такого, що суперечить приписам чинного законодавства, а саме частині 3 статті 238 Цивільного кодексу України, оскільки від імені позивача оспорюваний Договір підписано ОСОБА_5, який на той момент займав посаду Директора відповідача 2, в інтересах якого було укладено Договір поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Юридична особа набуває цивільних прав та обовязків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Державне підприємство «Київторф», відповідно до преамбули Статуту, засноване на державній власності згідно з наказом Державного комітету України по вугільній промисловості від 10 лютого 1993 року № 16, входить до складу Українського концерну торфяної промисловості «Укрторф», належить до сфери Управління вугільної промисловості України (Орган управління майном).

Управління державним підприємством «Київторф»здійснює його керівник (пункт 6.1. Статуту).

Дочірнє підприємство «Рожниторф», відповідно до преамбули Статуту, засноване на підставі дозволу Міністерства вугільної промисловості України від 16 грудня 1998 року № 2-9345/73, яке здійснює управління майном підприємств торфяної галузі українського концерну торфяної промисловості «Укрторф», згідно з протокольним рішенням Ради концерну № 2 від 17.12.1998 року, та наказу державного підприємства «Київторф».

Пунктом 6.1. Статуту встановлено, що управління дочірнім підприємство «Рожниторф»державного підприємства «Київторф»здійснює його керівник.

Наказом № 3 від 16 січня 2007 року Державного підприємства «Київторрф»на посаду директора дочірнього підприємств «Рожниторф»державного підприємства «Київторф»призначено ОСОБА_5.

Наказом Міністерства вугільної промисловості України № 148к/к від 06 листопада 2007 року виконання обовязків директора Державного підприємства «Київторф»на час хвороби директора Гудзикевича Є.О. покладено на ОСОБА_5

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Договору поруки № 11/02-157-П від 11.12.2007 року зазначений договір від імені Державного підприємства «Київторф»підписано ОСОБА_5 як в.о. Директора, що діє на підставі Статуту та Наказу № 148к/к від 06.11.2007 року, а від імені дочірнього підприємства «Рожниторф»Державного підприємства «Київторф»- ОСОБА_5, як Директором, що діє на підставі Статуту.

Таким чином, на час підписання Договору № 11/02-157-П від 11.12.2007 року ОСОБА_5 одночасно був керівником Поручителя й Позичальника, в інтересах якого було укладено оспорюваний Договір.

Як вже було зазначено вище, повноваження щодо управління державним підприємством «Київторф»покладено на його керівника (згідно з п. 6.1 Статут).

Під час укладення Договору поруки № 11/02-157-П від 11.12.2007 року ОСОБА_5, яким від імені державного підприємства «Київторф»підписано оспорюваний Договір, тимчасово виконував обовязки директора, проте, посадових інструкцій виконуючого обовязки директора сторонами суду не надано.

Згідно з частиною 3 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Отже, вказана норма встановлює заборону на укладення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів.

Враховуючи, що оскільки під час укладення Договору поруки № 11/02-157-П від 11.12.2007 року ОСОБА_5 одночасно був директором дочірнього підприємства «Рожниторф»Державного підприємства «Київторф»та виконуючим обовязків директора Державного підприємства «Київторф», оскаржуваний Договір поруки № 11/02-157-П від 11.12.2007 року укладено в порушення приписів статті 238 Цивільного кодексу України, то позов Державного підприємства «Київторф»про визнання недійсним Договору поруки № 11/02-157-П від 11.12.2007 року підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір поруки № 11/02-157-П від 11 грудня 2007 року, укладений між акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8А, код 19338316), Державним підприємством «Київторф»(02088, м. Київ, вул. Промислова, 10, код 02968177) та дочірнім підприємством «Рожниторф»Державного підприємства «Київторф»(07412, Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, вул. Торфова, 1, код 24888059).

Стягнути солідарно з акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8А, код 19338316) та дочірнього підприємства «Рожниторф»Державного підприємства «Київторф»(07412, Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, вул. Торфова, 1, код 24888059) на користь Державного підприємства «Київторф»(02088, м. Київ, вул. Промислова, 10, код 02968177) 85,00 грн. (вісімдесят пять грн. 00 коп.) витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Л.М. Шкурдова

Рішення підписано 27.06.2011 р.