Рішення № 17292013, 25.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" липня 2011 р. Справа № 12/5007/72/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 21.06.11)

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд-комплект" (м.Київ)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 91779,81 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 91779,81грн., з яких: 57625,00грн. боргу за поставлений товар, 10917,27грн. пені, 1364,05грн. 3% річних, 21873,49грн. інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.47).

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом, наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд-комплект" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) був укладений договір поставки № 3, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідач) товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Згідно додаткових угод №2 та №3 від 10.10.08 до договору поставки №3 від 20.03.08, термін відпуску товару встановлено - 10.10.08, а загальна вартість партії товару складає 54075,00 грн. та 44550,00грн. відповідно, в тому числі ПДВ. Термін розрахунку встановлений - протягом 30 календарних днів з моменту його отримання (а.с.22,23).

На виконання умов договору, на підставі видаткових накладних № 149 та №150 від 10.10.2008 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 98625,00грн., а відповідач отримав вказаний товар на підставі довіреностей на отримання товару серії ЯПК №855776/245 від 06.10.08 та ЯПК № 766900 від 07.10.2008 року (а.с.24-27).

Враховуючи вищевикладене, відповідач зобов'язаний був розрахуватися за придбаний товар у строк по 10.11.08.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Але всупереч умовам договору, відповідач розрахувався за придбаний товар частково на загальну суму 41000,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 08.04.09, 17.08.10 (а.с.28-29), тому сума боргу на день розгляду справи становить 57625,00грн. та підтверджується довідкою позивача №25-07/11 від 25.07.11 (а.с.53).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 57625,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.2.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача, за період з 10.11.08 по 10.05.09, тобто за 182 дні становить 10917,27 грн. (а.с.11-12).

Виходячи з умов договору, суд вважає, що позивач неправомірно здійснив розрахунок пені починаючи з 10.11.2008 р., оскільки саме 10.11.08 р. у відповідача закінчувався строк проведення остаточного розрахунку. Тому розрахунок пені слід починати з 11.11.2008р.

Згідно п.7.2.1 договору, в разі прострочення покупцем строків оплати встановлених даним догвором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Обрахувавши суму пені самостійно, з урахуванням часткової проплати та норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума пені згідно розрахунку проведеного судом на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство" за період з 11.11.08 по 10.05.09, тобто за 181 день, становить 10860,74 грн. В частині стягнення пені в сумі 56,53 грн. (10917,27 грн. - 10860,74 грн.) суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 21873,49 грн. інфляційних за період з 10.11.2008 р. по травень 20011 року та 1364,05 грн. 3% річних, які обраховані на суму заборгованості 57625,00 грн. за період з 17.08.2010 р. по 31.05.2011 р.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, то слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд прийшов до висновку, що позивачем безпідставно врахований індекс інфляції за листопад місяць 2008 року, так як індекс за листопад є таким по відношенню до попереднього місяця, тобто до жовтня. А так як строк виконання зобов'язання настав в листопаді, то перший індекс інфляції, який має бути врахований - це індекс за грудень.

З огляду на викладене, інфляційні за період з грудня 2008 року по травень 2011 року становить 20592,71 грн. В частині стягнення 1280,78 грн. (21873,49 грн. - 20592,71 грн.) суд відмовляє.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.17) суд вважає його підставним та обгрнутованим і таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи ступінь виконання зобов"язання відповідачем, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 відсотків, тобто до 5430,37 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 85002,13 грн., з яких: 57625,00грн. боргу, 5420,37грн. пені, 20592,71грн. інфляційних, 1364,05грн. 3% річних. В частині стягнення 56,53грн. пені, 1280,78грн. інфляційних, позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, що підлягає стягненню до 5420,37 грн.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, 75; код 32008278)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд-комплект" (03115,м.Київ, вул.Святошинська, 34А; код 02025955)

- 57625,00грн. боргу;

- 10860,74 грн. пені;

- 20592,71грн. інфляційних;

- 1364,05грн. 3% річних;

- 904,43грн. витрат на оплату державного мита;

- 232,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 27 липня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з повідом.)