Рішення № 17292012, 25.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" липня 2011 р. Справа № 12/5007/57/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - дов. №57/19 від 04.01.11 р.

від відповідача ОСОБА_2 - дов. №2368 від 05.07.11 р.

Розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

до Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомир (м. Житомир)

про стягнення 1675243,05 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1675243,05грн. , з яких: 1566242,03грн. заборгованості за спожитий природний газ та його транспортування, 54768,55грн. пені, 10583,99грн. 3% річних, 43648,48грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві, в письмових поясненнях від 04.07.2011р. (а.с.39,40), та письмових поясненнях від 25.07.2011 р. (а.с.65).

Представник відповідача позов не визнає з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважає, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення заборгованість за 2010 рік, оскільки в позовній заяві посилається на договір, згідно якого здійснювалось постачання та транспортування природного газу в 2011 році.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", що підтверджується Статутом останнього (позивач) та Квартирно - експлуатаційним відділом міста Житомир (відповідач ) був укладений договір № 20-2010-ПБ-24 на постачання та транспортування природного газу в 2010 році для в/ч А2365 (а.с. 41-45).

04.01.11р. між сторонами по справі був укладений договір № 20-2011-ПБ-24 на постачання та транспортування природного газу в 2011 році для в/ч А2365 (а.с. 8-9) та додаткові угоди до нього в яких сторони визначалися щодо ціни на природний газ та його транспортування (а.с.10 -12).

Відповідно до 1.1, 1.2 Договорів, предметом договору є постачання та транспортування природного газу споживачу, як установі, що фінансується з державного бюджету. Постачання та транспортування газу здійснюється лише в межах коштів, виділених відповідним бюджетом на ці цілі.

На виконання Договорів на постачання та транспортування природного газу № 20-2010-ПБ-24 від 23.12.10 та № 20-2011-ПБ-24 від 04.01.11 позивач протягом грудня 2010 року та січня - квітня 2011р. продавав та поставляв відповідачу природний газ.

Зокрема, в грудні 2010 року відповідачу було поставлено 276425 м куб. природного газу на суму 831843,77 грн., в січні-квітні 2011 року - 691620м.куб. на загальну суму 2176420,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с.13-16, 72) та актами звірки розрахунків ( а.с. 24, 32, 33, 75).

Згідно п.п.7.1 вищевказаних договорів, оплата за природний газ та його транспортування здійснюється грошовими коштами шляхом 100% проплати протягом місяця постачання на підставі замовлених обсягів газу, згідно п.1.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та його транспортування здійснюється до 25-го числа поточного місяця.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в порушення умов договору відповідач за отриманий природний газ розрахунки проводив неналежним чином, в результаті чого станом на 01.01.2011 мала місце заборгованість в сумі 789821,07 грн. за грудень 2010 року.

Протягом 2011 року на момент звернення до суду, за даними позивача, відповідач провів часткові розрахунки на суму 1400000,00 грн. Факт проведених розрахунків підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями відповідача (а.с. 57-61). Позивач вважає, що заборгованість відповідача станом на день звернення до суду становила 1566242,03грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звірки станом на 30.04.11 (а.с.24).

Однак, як вбачається з платіжного джоручення № 539 від 12.05.2011 р. (а.с.61), картки-рахунку 361 ПАТ "Житомиргаз (а.с.46) та листа щодо розподілу коштів загального фонду виділених на проплату спожитих енергоносіїв військовими частинами КЕВ м. Житомира № 1680 від 11.05.2011р. (а.с. 25,48) відповідач ще до звернення позивача до суду перерахував кошти в сумі 234000,00 грн., з яких 50000,00 грн. за в/ч А 2365. Тому заборгованість відповідача на дату звернення до суду (27.05.2011р.) становила 1516242,03грн. (1566242,03грн.-50000,00грн.).

Згідно довідки позивача №361 від 14.06.11 станом на 14.06.11 за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 1516242,03грн. (а.с.31).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1516242,03 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в частині позовних вимог щодо стягнення 50000,00грн. слід відмовити, оскільки на момент звернення до суду спору в цій частині вимог не було.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.9.3 договорів просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача, за період з 01.02.11 по 20.05.11, становить 54768,55грн.(а.с.4-5).

Відповідно до пункту 9.3 Договорів №20-2010-ПБ-24 від 23.12.09р. та № 20-2011-ПБ-24 від 04.01.11р., за порушення строків оплати відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від простроченого платежу за кожний день прострочення.

У пункті 9.5 договорів, сторони передбачили, що пеня нараховується протягом одного року , що передує моменту звернення з позовом.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов"язання як сплата неустойки.

Частина 3 ст. 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках відсуми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Як наголошувалось вище, за несвоєчасно проведені розрахунки за спожитий природний газ відповідачу нараховано 54768,55 грн. пені, яка обрахована з врахуванням часткових проплат.

При перевірці правильності здійсненого розрахунку, суд встановив, що вірно обрахованою сумою пені є 56332,83 грн. Однак, враховуючи, що заявляти до стягнення суму меншу ніж та, що є правильною, це право позивача, тому вимогу в частині стягнення пені в сумі 54768,55 грн. суд вважає підставною та обгрнутованою.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як уже наголошувалось вище, предметом договорів є постачання та транспортування природного газу споживачу, як установі, що фінансується з державного бюджету, а постачання та транспортування газу здійснюється лише в межах коштів, виділених відповідним бюджетом на ці цілі.

Саме низький рівень фінансування з бюджету, на думку суду, став причиною виникнення заборгованості у відповідача. За таких обставин суд зменшує розмір пені на 50% від заявленої до стягнення, а саме до 27384,28 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання умов Договорів щодо оплати, на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу збільшено суму заборгованості внаслідок інфляційних нарахувань за період з січня по квітень 2011 на суму 43648,48грн. та нараховано 3% річних в сумі 10583,99 грн. за період з 01.02.11 по 20.05.11 (а.с.5-6).

Зробивши розрахунки самостійно, суд дійшов висновку, що вищевказані нарахування позивачем виконані у меншому розмірі, ніж є насправді. За розрахуном суду сума інфляційних становить 58048,48 грн., 3% річних - 10903,12 грн.

Однак, як зазначалось і при вивченні питання щодо стягнення пені, заявлення до стягнення меншої суми є правом позивача, тому суд задовольняє його вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 43648,48грн., 3% річних в сумі 10583,99 грн.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечення відповідача спростовуються наступним:

- Згідно п.12.1 договору №20-2010-ПБ-24 від 23.12.09 сторони домовились про те, що даний договір набирає законної сили з 01.01.10 і діє в частині постачання та транспортування природного газу по 31.12.10, а в частині розрахунків до їх повного здійснення;

- підписуючи акти звірки станом на 31.12.10 та на 10.06.11 відповідач підтвердив, а у судовому засіданні представник відповідача не заперечив факт існування у нього заборгованості по договору за 2010 рік в розмірі 789821,07грн.;

- таким чином, позивач скористався своїм правом звернувшись до суду за захистом своїх порушених прав для спонукання відповідача виконати свої зобов'язання по укладеним між сторонами договорам у тому числі за 2010 рік.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 1597858,78, з яких: 1516242,03грн. боргу, 27384,28грн. пені, 10583,99грн. 3% річних, 43648,48грн. інфляційних. В частині стягнення 50000,00грн. суд відмовляє.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, що підлягає стягненню до 27384,28 грн.

3. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомир (14000,м.Житомир, вул.Адмірала Щасного,20; код 08492505)

на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул. Фещенка-Чопівського,35, код 03344071):

- 1516242,03 грн. - основний борг;

- 27384,28 грн. - пеня;

- 43648,48 грн. - інфляційні;

- 10583,99 грн. - 3 % річних;

- 16252,43 грн. - державне мито;

- 228,96 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 28 липня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 -3- сторонам