Постанова № 1729193, 07.05.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"07" травня 2008 р.

Справа № 15а/212-4908

17 год. 12 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

при секретарі судового засідання: Суховію Р.М.

Розглянувши матеріали справи:

за позовом: Дочірнього підприємства "Електромонтаж-470" Закритого акціонерного товариства "Електромонтаж", м. Тернопіль, вул. Коперніка, 16

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, вул. Руська, 17, м. Тернопіль

про: визнання незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо нарахування витратна виплату та доставку пільгових пенсій; скасування обов’язку підприємства щодо сплати нарахованих витрат та повернення попередньо сплачених витрат в сумі 21302,36 грн..

За участю представників сторін:

позивача: адвокат Магдич О.О. –довіреність від 15.01.08р.;

відповідача: головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Панчук Г.С. –доручення № 105/04 від 10.01.08р..

Суть справи:

Дочірнє підприємство "Електромонтаж-470" Закритого акціонерного товариства "Електромонтаж", м. Тернопіль, вул. Коперніка, 16 звернулося з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, вул. Руська, 17, м. Тернопіль, про визнання незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо нарахування витратна виплату та доставку пільгових пенсій; скасування обов’язку підприємства щодо сплати нарахованих витрат та повернення попередньо сплачених витрат в сумі 21302,36 грн..

Враховуючи положення Прикінцевих та перехідних положень КАС України, справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 49, 51, 130 КАС України.

Технічна фіксація судового процесу здійснюється на компакт-диск CD-R, серійний номер 5270104LE29031.

В засіданні з 06.02.2008р. по 07.05.2008р., на підставі ст. 150 КАС України, оголошувалася перерва для надання можливості сторонам подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що колишньому працівнику підприємства Маланчуку М.І. призначена пенсія на пільгових умовах як працівнику зайнятому на роботі з особливо шкідливими та важкими умовами праці. Просить суд врахувати, що даний громадянин працював у підприємстві із 01.08.1972р. і 01.02.1985р. набув необхідного 12,5 річного стажу на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, який давав йому право на пільгову пенсію. Також звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який набув чинності 01.01.1992р., особам які мають на день введення в дію цього закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством, а тому позивач не повинен відшкодовувати відповідачу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій громадянину Маланчуку М.І.. Однак пенсія громадянину Маланчуку М.І. призначена не у відповідності до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а у відповідності до ст. 13 зазначеного Закону, що призвело до відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пільгових пенсій громадянину Маланчуку М.І. за період 2006-2007 роки згідно наданих розрахунків 21302,36 грн.. Просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що право на пенсію має особа, яка набула необхідний стаж із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992р., і після цієї дати не працювали на роботах із важкими та шкідливими умовами праці. Також звертає увагу суду на те, що особі, яка працювала до і після 01.01.1992р. на роботах з важкими та шкідливими умовами праці пенсія призначається відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а оскільки громадянин Маланчук М.І. у ДП "Електромонтаж-470" ЗАТ "Електромонтаж" з 04.12.1969р. по 27.06.2000р., тобто до і після 01.01.1992р., а тому йому правомірно призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" згідно списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженою КМ України, за результатами атестації робочих місць.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Дочірнє підприємство "Електромонтаж-470" Закритого акціонерного товариства "Електромонтаж", м. Тернопіль, вул. Коперніка, 16, є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 01417541, що підтверджується Довідкою № 31-17 від 11.01.2008р. Головного управління статистики у Тернопільській області.

Платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (ст. 1 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" від 11.09.1997р. за № 527/97-ВР) .

Як передбачено п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 даного Закону, об’єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" –"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, у відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6.1 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою Управління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №128/2004, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Згідно ч. 2 розділу "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації зобов’язані вносити до Пенсійного фонду кошти, які покривають витрати на виплату пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлює перелік професій працівників, які на пільгових умовах мають право пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, а саме працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо шкідливими умовами праці за списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць.

Ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено право та умови, на яких призначаються пенсії за віком для осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, а саме особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

Згідно п. 8 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р.№ 383, застосовуються Списки, затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173.

Згідно ст. 14 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Радою Міністрів СРСР, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується сторонами, пенсіонер Маланчук М.І. (29.07.1948 р.н.) працював з 04.12.1969р. по 22.06.2000р. на СУ - 470 "Електромонтаж", на базі якого 01.06.1999р. утворене ДП "Електромонтаж-470" ЗАТ "Електромонтаж".

Позивач стверджує, що Маланчук М.І. з 01.02.1985 р. набув необхідного стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, який надавав йому право на пільгову пенсію згідно з діючим на той час законодавством, у зв’язку з чим пенсія Маланчуку М.І. повинна бути призначена у відповідності до ст.. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв’язку з чим підприємство не повинно відшкодовувати фактичні витрати навиплату та доставку пенсії.

Однак позивачем не враховано, що ст. 100 Закону визначає порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону. Маланчук М.І до часу введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", не набув права на пенсію на пільгових умовах, оскільки, згідно діючого раніше законодавства, а саме ст. 14 Закону СРСР „Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР” право на пенсію за віком на пільгових умовах надавалося відповідній категорії працівників, в даному випадку визначеній списком № 2 - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Маланчук М.І. станом на 01.01.1992 р. не досяг пенсійного віку, визначено законодавством, що надавало б останньому право на одержання пенсії на пільгових умовах.

Разом з тим, ст. 100 Закону передбачає призначення пільгових пенсій особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Таким чином, право на пенсію, відповідно до ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають особи, які набули необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах до 01.01.1992р. і після цієї дати не працювали на цих роботах.

Як свідчать матеріали справи, Маланчук М.І. виконував роботи, повязані із важкими та шкідливими умовами праці (згідно списку № 2 та за результатами атестації робочих місць у відповідності до наказу ЗАТ "Електромонтаж № 81 від 20.12.1995р.") до 2000р., тобто після набрання чинності Законом, а тому пенсія призначається відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а відтак обов’язок по відшкодуванню Пенсійному Фонду витрат, пов’язаних з виплатою та доставкою пенсій, у відповідності до ч. 2 Прикіцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, покладається на підприємство до досягнення пенсіонером пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст. 70, ч. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі правомірно визначено пенсію Маланчуку М.І. на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а відтак в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо нарахування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та скасування обов’язку підприємства щодо сплати нарахованих витрат слід відмовити.

Матеріалами справи підтверджено, що в період 2006р. - 2007р. позивачем сплачено Пенсійному фонду 21302,26 грн., що покривають витрати на виплату та доставку пільгової пенсії колишньому працівнику ДП "Електромонтаж-470" ЗАТ "Електромонтаж" Маланчуку М.І., який працював на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій і посад і показників, що враховуючи вищевикладене здійснено правомірно, а відтак позовні вимоги в частині повернення 21302,26 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, куруючись статтями 69-71, 86, 94, 99, 104, 158-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу Адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В позові відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 07.04.2008р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя