Рішення № 17291738, 25.07.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р.

Справа № 5004/1197/11 за позовом підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: підприємець ОСОБА_4, м. Луцьк

про розірвання договору іпотеки

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Ведмедюк М.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець, ОСОБА_5, ОСОБА_6 представник (довіреність у справі)

від відповідача: ОСОБА_7 начальник юридичного відділу (довіреність у справі)

від третьої особи: ОСОБА_4 - підприємець, ОСОБА_8 представник (довіреність у справі)

Суть спору: позивач - підприємець ОСОБА_1, м. Луцьк звернувся в господарський суд з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Луцьк, в якій просить розірвати договір іпотеки від 01.10.2007р. укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник АППБ "Аваль") та підприємцем ОСОБА_1. Свої вимоги обґрунтовує тим, що банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку, тобто, без згоди поручителя збільшився обсяг його відповідальності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 2186 від 05.07.2011р. та представник в судовому засіданні позов вважає безпідставним мотивуючи тим, що відповідно до ст. 11, ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів. Крім зазначеного в позові договору іпотеки, для забезпечення зобов'язань позичальника (третьої особи), між відповідачем і позивачем було укладено договір поруки №010/08-11/1972/1 від 01.10.2007 року.

Згідно п. 1 додаткової угоди №№0 10/08-11/1972/П-1 від 18 липня 2008 року до вищезгаданого договору поруки, позивач надає згоду на збільшення процентної ставки за кредитними договорами, укладеними між відповідачем та третьою особою.

Вказані договір поруки і додаткова угода є чинними, не оспорювались та не визнані недійсними. Відповідно, не було зміни зобов'язання без згоди поручителя в розумінні позивача.

Таким чином, вищезазначене спростовує твердження позивача та підтверджує ознайомлення і погодження позивача із зміною кредитних зобов'язань третьої особи в формі збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Щодо необхідності внесення змін в договір іпотеки, шляхом укладення додаткової угоди відповідач зазначає, що згідно п. 8.5 договору іпотеки встановлено, що сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до кредитного договору щодо зміни розміру процентів по кредиту (в тому числі при їх збільшенні) до цього договору зміни не вносяться.

Пунктом 8.4 вказаного договору іпотеки передбачено, що у випадку збільшення розміру основного зобов'язання за кредитним договором зміни до цього договору відносно такого збільшення вносяться тільки після державної реєстрації відповідних відомостей про це. Розмір основного зобов'язання не змінювався і становить 5 100 000,00 гривень, що зафіксовано в п 1.1 договору іпотеки та у відповідному розділі Державного реєстру іпотек.

Отже позивач, підписавши договір іпотеки, надав свою згоду на зміну розміру процентів по кредиту, за яким надано його майнову поруку. Укладення додаткових угод для підтвердження такої згоди не потребується.

Представник позивача по справі в поясненні та в судовому засіданні повідомив, що основним аргументом на заперечення позовних вимог представником відповідача, є підписана між банком та поручителем додаткова угода №010/08-11/1972/П-1 від 18 липня 2008 року до договору поруки №010/08- 11/1972/1 від 01 жовтня 2007 року. Однак, стороною вказаного договору поруки та додаткової угоди до нього є громадянин ОСОБА_1, тобто фізична особа, в той час, коли договір іпотеки укладений з суб'єктом господарювання ОСОБА_1. Тобто, вказаний факт свідчить про те, що поручитель не був повідомлений про збільшення розміру основного зобов'язання по кредитних договорах, а тому пояснення представника відповідача не можуть вважатися належним та допустимим доказом, і не повинні братися до уваги судом при винесенні рішення.

Ще однією підставою для заперечення проти позовних вимог підприємця ОСОБА_1 відповідач вважає, відсутність обов'язку передбаченого договором іпотеки щодо внесення змін до нього у разі зміни (збільшення) процентів по кредиту та незмінюваність розміру основного зобов'язання.

Законом України "Про іпотеку" (ч. 1 ст. 19) та п. 8.4 договору іпотеки передбачено, що зміни і доповнення до нього підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження предмета іпотеки іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на п. 8.5 Договору іпотеки є безпідставними так, як вони суперечать ст. 19 ЗУ "Про іпотеку", п.8.4 самого Договору іпотеки та ст. 203 Цивільного кодексу України в якій передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, моральним засадам.

Крім того, ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Разом з тим, згода ПП ОСОБА_1 на подальшу зміну умов основного зобов'язання, внаслідок якої збільшиться обсяг його відповідальності, як іпотекодавця, могла б набути чинності тільки після відповідного його волевиявлення, здійсненого у письмовій формі.

Проте, всупереч нормам чинного законодавства, про зміну розміру відсоткової ставки за Кредитними договорами позивачу взагалі нічого не було відомо, своєї згоди на таку зміну шляхом укладення додаткової угоди до кредитних договорів він не давав.

Проте, незважаючи на існування вказаної норми чинного законодавства, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не повідомив позивача, як майнового поручителя про зміну процентної ставки за кредитними договорами - тобто, про зміну зобов'язання, чим збільшено обсяг відповідальності ПП ОСОБА_1 за договором іпотеки без його згоди. Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Позивач - підприємець ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що договору поруки від 01.10.2007р. та додаткової угоди від 18.07.2008р. він не підписував і йому про них нічого не було відомо.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання від 19.07.2011р. про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення чи ОСОБА_1 підписував зазначений договір поруки та додаткову угоду, в звязку з тим, що позивач не визнає, що він підписував договір поруки та додаткову угоду до договору поруки.

Представник позивача подав заперечення від 19.07.2011р. на клопотання відповідача про призначення експертизи, в якому просить суд відмовити у заявленому клопотанні у звязку з тим, що позивачем по даній справі є субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 і, відповідно, договір іпотеки останній міг підписувати, як підприємець. При цьому, договір поруки від 01.10.2007р. та додаткову угоду до нього від 18.07.2008р. відповідач уклав з громадянином України ОСОБА_1 Оскільки, сторони у господарському процесі можуть бути лише юридичні особи або суб'єкти підприємницької діяльності, вважає, що дане клопотання не підлягає до задоволення.

Суд погоджується з запереченням позивача та вважає його обгрунтованим, а клопотання відповідача таким, що спрямоване на затягування судового процесу, а тому в задоволені клопотання необхідно відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, господарський суд встановив наступне:

1 жовтня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено генеральну кредитну угоду №010/08-11/1972 (далі Угода).

Пунктами 1.1., 1.2. угоди передбачено, що кредитор на підставі цієї угоди, зобовязується надати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках даної угоди і які після їх підписання стають її невідємними частинами. Загальна сума наданих кредитором кредитних коштів, в будь - який момент, під час дії даної угоди, не може перевичувати суми еквівалентної 5100000,00грн. на дату надання кредитних коштів. На момент укладення цієї угоди відсоткова ставка за кредитом становила 12,5% річних.

В забезпечення виконання зобовязань по зазначеній вище генеральній кредитній угоді 1 жовтня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: торгово-оздоровчий центр з офісними приміщеннями загальною площею 462,8 кв.м., та земельна ділянка площею 0,0754 га, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.3 Договору іпотеки, заставна вартість предмета іпотеки визначається за згодою сторін в сумі 9 411 999 грн. (дев'ять мільйонів чотириста одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 00 коп.).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель, згідно цієї ж статті - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи боржника. Отже, в даному випадку ОСОБА_1 виступає, як майновий поручитель, оскільки ним в іпотеку передано нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншою особою.

Пунктом 1.1 зазначеного договору іпотеки передбачено, що майно передане в іпотеку забезпечує вимоги іпотекодержателя (Банку), що витікають з генеральної кредитної угоди №010/08-11/1972 від 01 жовтня 2007 року, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому.

В подальшому підприємець ОСОБА_4 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" уклали ряд кредитних договорів на підставі генеральної кредитної угоди, а саме: Кредитний договір № 10/08-11/1972-1 від 01.10.2007р., № 010/08-11/1972-2 від 01.10.2007р., № 010/08-111972-3 від 09.10.2007р., № 010/08-11/1972-4 від 01.10.2007р. до яких між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 було укладено додаткові кредитні договори, згідно з яких відсоткова ставка збільшилась на 5,5% річних. Тобто, відсоткова ставка змінилася з 12,5% річних, яка існувала на момент укладення Генеральної кредитної угоди, на 18% річних, що призвело до збільшення розміру зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку" будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.

Іпотекодавець - ОСОБА_1 будь якої згоди на збільшення відсоткової ставки не давав, хоча така зміна суттєво впливає на розмір зобов'язання позичальника за кредитними договорами, а отже, і на обсяг зобов'язання за договором іпотеки в разі невиконання ОСОБА_4 взятого на себе зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не було повідомлено позивача - підприємця ОСОБА_1, як майнового поручителя, про зміну процентної ставки за кредитними договорами, тобто, про зміну зобов'язання, чим збільшено обсяг відповідальності позивача за договором іпотеки без його згоди.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Як вбачається зі змісту договору іпотеки, позивач надав своє майно в забезпечення вимоги банку за виконання ОСОБА_4 основного зобов'язання з конкретними розмірами тіла кредиту, траншів та процентів.

Відповідно до ст. 11, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною першою ст. 19 закону України "Про іпотеку" та пунктом п. 8.4 договору іпотеки передбачено, що зміни і доповнення до нього підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження предмета іпотеки іпотекою підлягають державній реєстрацій у встановленому законом порядку (якщо така реєстрація була проведена). У випадку збільшення розміру основного зобов'язанням за кредитним договором, зміни до цього договору відносно такого збільшення вносяться тільки після державної реєстрації відповідних відомостей про це. Реєстрація проводиться за повідомленням іпотекодержателя (якщо реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою була проведена), а, відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку" будь яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Таким чином, згода позивача на подальшу зміну умов основного зобов'язання, внаслідок якої збільшиться обсяг відповідальності позивача, як іпотекодавця, набуває чинності тільки після відповідного волевиявлення останнього, здійсненого у письмовій формі, зокрема, шляхом погодження тексту додаткової угоди до кредитного договору, підписом уповноваженого представника, надання погоджувального листа, підписанням додаткової угоди до договору іпотеки тощо. Проте, про зміну розміру відсоткової ставки за кредитними договорами з 12,5% річних до 18% річних, позивачу взагалі нічого не було відомо, своєї згоди на таку зміну шляхом укладення додаткової угоди він не давав про що особисто повідомив в судовому засіданні і надав суду письмове пояснення від 19.07.2011р. (є в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З врахуванням викладеного вище, суд не бере до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо наявності згоди позивача на підвищення процентної ставки, оскільки, як вбачається з письмового пояснення ОСОБА_1 банк не надавав йому для ознайомлення договору поруки від 01.10.2007р. і додаткової угоди від 18.07.2008р. і цих документів він не підписував.

Окрім того, стороною у зазначеному договорі поруки та додаткової угоди значиться громадянин ОСОБА_1, тобто фізична особа, в той час, коли договір іпотеки укладений з приватним підприємцем ОСОБА_1, отже, позивача підприємця ОСОБА_1 не було в установленому порядку повідомлено про збільшення обсягу його відповідальності, як поручителя.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, що стали підставою для заперечень.

Таким чином, вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього.

На підставі викладеного, керуючись сст.ст. 1, 19 Закону "Про іпотеку", т.ст. 11, 509, 547, 559, 611, 652, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір іпотеки від 01.10.2007року укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник АППБ "Аваль") та підприємцем ОСОБА_1.

3. Скасувати запис з державного реєстру іпотек за реєстровим номером № 5759537 від 01.10.2007р., обєкт обтяження: торгово - оздоровчий центр з офісним приміщенням, номер за РПВН - 14486812, АДРЕСА_1 в (зареєстровано приватним нотаріусом ОСОБА_9 (АДРЕСА_2).

4. Скасувати запис з державного реєстру іпотек за реєстровим номером № 5759537 від 01.10.2007р., обєкт обтяження: земельна ділянка, кадастровий номер - 0710100000110570015, АДРЕСА_1 в (зареєстровано приватним нотаріусом ОСОБА_9 (АДРЕСА_2).

5. Скасувати запис з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна зареєстрованим за номером № 5759567 від 01.10.2007р., обєкт обтяження: торгово - оздоровчий центр з офісним приміщенням, номер за РПВН - 14486812, АДРЕСА_1 в (зареєстровано приватним нотаріусом ОСОБА_9 (АДРЕСА_2).

6. Скасувати запис з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна зареєстрованим за номером № 5759573 від 01.10.2007р., обєкт обтяження: земельна ділянка, кадастровий номер - 0710100000110570015, АДРЕСА_1 в (зареєстровано приватним нотаріусом ОСОБА_9 (АДРЕСА_2).

7. Стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", (м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 52, код 20128765) на користь підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) 85,00грн. державного мита, 236грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя П. Р. Слободян

Повний текст рішення

складено та підписано

25.07.11