Ухвала суду № 17291673, 27.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"27" липня 2011 р. Справа № 5005/1829/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаріцької А. О.

суддівПоліщука В. Ю. (доповідач),

Міщенка П. К.

перевіривши матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратос",

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 травня 2011 року (головуючий суддя Білецька Л. М., судді: Тищик І. В., Верхогляд Т. А.),

у справі№ 5005/1829/2011 Господарського суду Дніпропетровської області,

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ),

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кратос" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область),

третя особаГеологорозвідувальна експедиція "Кривбасгеологія" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область),

простягнення 19 839 грн. 60 коп.

в с т а н о в и в :

У лютому 2011 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі за текстом РВ ФДМУ по Дніпропетровській області) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратос" (далі за текстом ТзОВ "Кратос") про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 125 грн. 98 коп. та неустойки у сумі 18 738 грн. 06 грн.

У лютому 2011 року РВ ФДМУ по Дніпропетровській області звернулося із заявою про уточнення позовних вимог, у якій просило стягнути з ТзОВ "Кратос" заборгованість у сумі 129 грн. 24 коп., неустойку у сумі 19 710 грн. 36 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року (суддя Васильєв О. Ю.) позов задоволено частково; присуджено до стягнення з ТзОВ "Кратос" на користь РВ ФДМУ по Дніпропетровській області неустойку у сумі 10 113 грн. 66 коп.; присуджено до стягнення з ТзОВ "Кратос" на користь державного бюджету України в особі Відділення Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровськ державне мито у сумі 101,13 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 77 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року залишено без змін; апеляційну скаргу ТзОВ "Кратос" без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТзОВ "Кратос" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали касаційної скарги ТзОВ "Кратос", колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з таких підстав.

Положеннями ст. 110 ГПК України встановлено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно із ч. 3 ст. 105 ГПК України, постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття (в нашому випадку з 26.05.2011 року).

Оскільки, відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України, постанова апеляційного господарського суду за правилами ст. 85 ГПК України оголошується у судовому засіданні після закінчення апеляційного розгляду справи. За згодою сторін може бути оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови, про що зазначається у протоколі судового засідання. Однак, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, правила ст. 85 ГПК України щодо набрання постановою законної сили в апеляційній інстанції не застосовуються.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ТзОВ "Кратос" звернулось з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 року лише 16.06.2011 року (про що свідчить відтиск календарного штемпелю на конверті, у якому касаційна скарга надійшла на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду), тобто з пропуском встановленого процесуального строку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, скарга, що подана після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про поновлення цього строку не приймається до розгляду і повертається судом.

У зв'язку з тим, що клопотання про відновлення пропущеного строку скаржником не заявлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається скаржнику на підставі п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 ГПК України, касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.

Із матеріалів скарги вбачається, що касаційна скарга підписана директором ТзОВ "Кратос" ОСОБА_1

Частинами 1, 2 ст. 28 ГПК України визначено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Проте, скаржником до матеріалів касаційної скарги не надано документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_1 як директора ТзОВ "Кратос", також такі документи відсутні у матеріалах справи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо вона підписана особою, яка не має права її підписувати або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України, до скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України, державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25 500 грн.).

Згідно з підпунктом "г" цього ж пункту, встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При цьому, встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 року, розглянуто вимоги майнового характеру (присуджено до стягнення неустойку у сумі 10 113 грн. 66 коп.). Таким чином, враховуючи положення підпунктів "а", "г" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", при поданні касаційної скарги до сплати підлягає державне мито у сумі 51 грн. 00 коп.

Проте, як свідчить наявна у матеріалах касаційної скарги квитанція від 06.07.2011 року, скаржником, в порушення вимог ч. 1 ст. 46 ГПК України та вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", сплачено державне мито у сумі 49 грн. 28 коп., внаслідок чого не дотримано приписів ч. 4 ст. 111 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з викладеною у прохальній частині касаційної скарги заявою про зупинення виконання оскаржуваного рішення господарського суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З огляду на те, що вказана заява викладена у касаційній скарзі ТОВ "Кратос", яка, як встановлено вище, не відповідає вимогам чинного законодавства України та за цих підстав має бути повернута, колегія суддів дійшла висновку, що вказана заява скаржника не підлягає до розгляду.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне роз'яснити скаржнику, що за приписами ч. 3 ст. 1113 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у п.п. 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 86, 111, п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кратос" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 травня 2011 року у справі № 5005/1829/2011 повернути скаржникові без розгляду.

Головуючий суддяА.О. Заріцька

СуддіВ.Ю. Поліщук

П. К. Міщенко