Постанова № 17291348, 19.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа № 5005/4/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. головуючого,

Поліщука В.Ю., Коробенка Г.П.

розглянувши матеріали

касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від 24.05.2011р.

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомтериторіальної громади м. Дніпропетровська в особі Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровська міська рада прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення земельної ділянки у попередній стан за участю представників: позивача: не зявився,

відповідача: не зявився,

третя особа: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Територіальна громада м. Дніпропетровська в особі Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради звернулася з позовом до ФОП ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова у районі буд. № 17 шляхом знесення кіоску за власні кошти та приведення земельної ділянки у попередній стан.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2011р. у справі №5005/4/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а позовні вимоги залишити без розгляду, мотивуючи скаргу порушенням судами норм матеріального та процесуального права, неповним зясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволені касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянкидо встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

У відповідності зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом попередніх інстанцій, в результаті перевірки, проведеною на підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради "Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель" №34 від 14.07.2004р. робочою групою по самоврядному контролю за використанням та охороною земель виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради 13.12.2010р. у присутності реалізатора торгівельного кіоску з навісами, був складений акт про те, що торгівельний кіоск з навісами влаштований самовільно, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, що є порушенням ст.125 Земельного кодексу України. Торгівельний кіоск з навісами належить ОСОБА_1 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1 від 14.12.2006р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обовязок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичнихосіб,якісамовільнозайняли земельні ділянки.

Пунктом 3 ст. 41 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах

Згідно додатку №2 до рішення Дніпропетровської міської ради від 18.02.2004 р. №1213 "Про обсяг і межі повноважень районних в місті рад та їх виконавчих органів" до компетенції районних рад віднесені повноваження по поверненню самовільно зайнятих земельних ділянок та звернення до судових органів з позовами про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

За результатами розгляду справи з урахуванням наведених норм матеріального права, місцевий та апеляційний господарський суд, встановивши обставини справи та оцінивши належним чином докази, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, господарський суд попередніх інстанцій дійшов правильного висновку про задоволення позову .

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обовязків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р. у справі № 5005/4/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Ткаченко

Судді: В.Ю. Поліщук

Г.П. Коробенко