Постанова № 17290805, 07.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2011 № 44/131

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Іваненко Я.Л.

за участю представників сторін:

від позивача:не зявилися;

від відповідача:ОСОБА_1 дов. № 72 від 11.01.2011 р.;

розглянувши апеляційні скарги

Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» та Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії «Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки «СІАТ»

на рiшення

Господарського суду міста Києва

від10.05.2011р.

у справі№ 44/131 (суддя: Чеберяк П.П.)

за позовомДочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії «Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки «СІАТ» (позивач)

доПриватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (вiдповiдач)

простягнення 7902,56 грн.

В судовому засіданні 07.07.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 10.05.2011 у справі № 44/131 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії «Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки «СІАТ» заборгованість у розмірі 5783,00 грн., державне мито у розмірі 74,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 172,71 грн.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, позивач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить рiшення суду скасувати частково та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 7902,56 грн. та господарські витрати.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні всіх обставин справи.

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом без належних правових підстав не взято до уваги звіт № 173 від 22.04.2010 р., який є незалежною експертизою, проведеною на замовлення позивача.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати оскаржуване рiшення в частині стягнення з ПрАТ «НФСК «Добробут» 5 783 грн. основного боргу, 74,64 грн. витрат по сплаті державного мита та 172,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині рішення залишити без змін, стягнути з позивача на користь відповідача суму сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному зясуванні обставин справи.

Апелянт вважає, що рахунок-фактура № К-00000096 від 11.08.2010 р. на суму 11 130,00 грн. не є документом, що підтверджує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП, а СПД ОСОБА_5 не є експертом по визначенню вартості матеріального збитку. На думку апелянта, документом, що підтверджує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП, є Звіт № 12/09-А314 від 09.12.2009 р. про оцінку вартості матеріального збитку, який суд не дослідив та не надав йому оцінки.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року апеляційні скарги позивача та відповідача прийняті до провадження та призначені на 07.07.2011р.

В судове засідання апеляційної інстанції 07.07.2011 року представники позивача не зявились, причини неявки апеляційному суду не повідомили. Клопотання про відкладення розгляду справи від позивача не надходило, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 5 783,00 грн. основного боргу та судових витрат, в решті залишити без змін.

Одночасно заперечував проти доводів позивача, викладених в його апеляційній скарзі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2009 року о 09 год. 35 хв. в с. Тарасівка Київської області по вул. Шевченка, 105 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ-2705», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який належить ОСОБА_3, та автомобіля «ГАЗ-3110», державний номер НОМЕР_2, який належить державі в особі Верховної Ради України на праві повного господарського відання ДК «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та знаходиться на балансі «Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки «СІАТ», під керуванням водія ОСОБА_4.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «ГАЗ-3110», державний номер НОМЕР_2, що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу від 19.04.2010 року (а. с. 15), довідкою відділу ДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району при УДАІ ГУМВС України Київської області (а. с. 53) та актом огляду транспортного засобу (а. с. 72).

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.11.2009р. по справі № 3-5967/2009 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

З метою визначення вартості матеріального збитку, позивач звернувся до субєкта оціночної діяльності Закритого акціонерного товариства Український центр післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс» в особі Лівобережної філії. Згідно Звіту № 173 від 22.04.2010р. про оцінку автомобіля «ГАЗ-3110», державний номер НОМЕР_2, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «ГАЗ-3110», державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, склала 12223,56 (дванадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 56 коп. (а. с. 10-13).

За проведення автотоварознавчого дослідження позивачем було сплачено 790,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 203 від 19.05.2010 р. (а. с. 30).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач надав суду Звіт № 12/09-А314 від 09.12.2009 року про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «ГАЗ-3110», реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження його транспортного засобу у ДТП (а. с. 58-66), відповідно до якого вартість матеріального збитку становить 5 857,00 грн.

Звіт № 12/09-А314 від 09.12.2009 року про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «ГАЗ-3110», реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження його транспортного засобу у ДТП, наданий відповідачем, апеляційним судом до уваги не приймається виходячи з наступного.

Відповідно до п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобовязаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

24.11.2009р. позивачем було направлено на адресу відповідача заяву № 910-СК з проханням провести експертизу та здійснити страхове відшкодування, яка була зареєстрована відповідачем за вх. №1033 від 25.11.2009р. (а. с.26).

Відповіді на зазначену заяву відповідач не надав.

Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не зявився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобовязаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, автомобіль «ГАЗ-2705», державний номер НОМЕР_1, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло заподіяння шкоди автомобілю «ГАЗ-3110», державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача за полісом № ВС/9037233 від 18.10.2009 року (а. с. 51).

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Оскільки зазначений поліс відноситься до 1-го типу, то за ним у відповідності до п. 15.3 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, будь-якою особою, яка керує транспортним засобом на законних підставах.

В матеріалах справи наявна копія довіреності №3193 від 11.11.2009 р., виданої ОСОБА_3 на імя ОСОБА_2 на право керування автомобілем «ГАЗ-2705», державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3

Отже, під час скоєння ДТП 24.11.2009 року, ОСОБА_2 керував автомобілем «ГАЗ-2705», державний номер НОМЕР_1, на законних підставах.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших обєктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Позивач звертався до відповідача з листами-вимогами про виплату страхового відшкодування, зокрема лист вих. № 90-СК від 08.02.2010р. (а. с. 27), лист вих. № 128-СК від 22.02.2010 р. (а. с. 29), лист вих. № 424-СК від 27.05.2010 р. (а. с. 32) та лист вих. № 456-СК від 15.06.2010 р. (а. с. 33).

23.06.2010 р. відповідач надіслав лист-відповідь позивачу вих. № 1249 від 23.06.2010р. (а. с. 35), в якому повідомив, що згідно листа позивача вих. № 90-СК від 08.02.2010 р. з реквізитами для виплати страхового відшкодування, його було виплачено 26.02.2010 р. та просив надати документи, що підтверджують факт оплати ремонтних робіт для можливості доплати страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем було виплачено частину страхового відшкодування у розмірі 5347,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1123 від 26.02.2010 р. (а. с. 87).

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 366,56 грн. недоплаченого страхового відшкодування, враховуючи 510 грн. франшизи, передбаченої полісом № ВС/9037233 (6876,56 грн. (різниця між вартістю матеріального збитку відповідно до Звіту № 173 від 22.04.2010р. про оцінку автомобіля «ГАЗ-3110», державний номер НОМЕР_2, та виплаченою частиною відшкодування у розмірі 5 347,00 грн. (а. с. 28) 510,00 грн.(франшиза)) та 790, 00 грн. витрат позивача за проведення автотоварознавчого дослідження.

Отже, судом першої інстанції під час прийняття рішення, що оскаржується, було правильно застосовані положення ст. ст. 1166, 1188 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем у даній справі, але не застосовано положення ст. 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та невірно розраховано суму недоплаченого страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки помилково прийнято до уваги рахунок-фактуру № К 00000096 від 11.08.2010 р., так як СПД ОСОБА_5, що її видав, не є експертом з визначення матеріального збитку.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії «Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки «СІАТ» підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м. Києва від 10.05.2011 у справі № 44/131 підлягає зміні у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи часткове задоволення позову, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на відповідача у звязку із частковим задоволенням апеляційної скарги позивача та залишенням апеляційної скарги відповідача без задоволення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії «Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки «СІАТ» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.05.2011 у справі № 44/131 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. А, код ЄДРПОУ 31093336), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки «СІАТ» (08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 61, код ЄДРПОУ 24928497) 6 366 (шість тисяч триста шістдесят шість) грн. 56 коп. недоплаченого страхового відшкодування, 790 (сімсот девяносто) грн. 00 коп. вартість автотоварознавчого дослідження, 92 (девяносто дві) грн. 41 коп. - державного мита та 213 (двісті тринадцять) грн. 82 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.»

3. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. А, код ЄДРПОУ 31093336), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки «СІАТ» (08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 61, код ЄДРПОУ 24928497) 46 (сорок шість) грн. 19 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 44/131 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 11.07.2011 р.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіОстапенко О.М.

Іваненко Я.Л.

14.07.11 (відправлено)