Постанова № 17288658, 30.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 року Справа № 5023/1355/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. 177 від 05.04.11р.

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», м. Харків(вх. № 1965 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2011 року по справі № 5023/1355/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», м. Харків

про стягнення 73664,64 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 73664,64 грн., а саме суми основного боргу в розмірі 69310,02 грн. та пені в розмірі 4354,62 грн., посилаючись не невиконання відповідачем умов пятьох Ковер-нотів, укладених на основі одного генерального договору №70ФП/06 від 01.12.06 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 квітня 2011 року по справі № 5023/1355/11 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено частково.Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" заборгованість зі сплати страхового відшкодування за генеральним договором №70ФП/06 про порядок здійснення факультативного перестрахування (ретроцесії) від 01 грудня 2006 року в загальній сумі 69310,02 грн., державне мито в сумі 693,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 222,05 грн. В стягненні пені - в позові відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду від 13 квітня 2011 року в частині стягнення заборгованості в сумі 69310,02 грн. При цьому зазначає про порушення договірних зобовязань генерального договору № 70 ФП/06 про порядок здійснення факультативного перестрахування (ретроцессії) від 01 грудня 2006 р. за пятьма ковер-нотами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Відповідач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням № 008641 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ПАТ "Страхова компанія "Мега-Гарант" 18 травня 2011 року.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку сторін не визнано обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 01 грудня 2006 року між сторонами був укладений генеральний договір №70ФП/06 про порядок здійснення факультативного перестрахування (ретроцесії), предметом якого є порядок здійснення сторонами взаємного факультативного перестрахування ризиків як на пропорційній, так і на непропорційній основі.

Відповідно до пункту 3.3 договору передача і прийняття ризиків на перестрахування згідно з умовами цього договору здійснюється сторонами шляхом укладання окремих Ковер-нотів.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що під Ковер-нотом мається на увазі документ, що містить умови перестрахування конкретного ризику і, в разі його підписання сторонами, складає окремий договір факультативного перестрахування такого ризику. При цьому кожний окремий Ковер-нот є невідємною частиною цього договору.

Згідно пункту 3.4 договору сторона, що уклала Ковер-нот як перестраховик, зобовязується на умовах, визначених таким Ковер-нотом і цим договором, відшкодувати стороні, що уклала вказаний Ковер-нот як перестрахувальник, збитки що виникли у перестрахувальника в звязку з виконанням його зобовязань перед страхувальником згідно з умовами оригінального договору страхування.

Згідно пункту 6.3.2 договору перестраховик зобовязаний перерахувати перестрахувальнику (або за його заявою страхувальнику (вигодонабувачу) свою частину страхового відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього договору і конкретного Ковер-ноту, у термін та на умовах, визначених в статті 8 цього договору, якщо інше не передбачено Ковер-нотом.

Згідно пункту 8.10 договору перестраховик зобовязаний прийняти рішення з приводу заявленої вимоги (рахунку) щодо виплати страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з моменту отримання усіх необхідних документів.

Відповідно до пункту 8.11 договору про прийняте рішення, з обґрунтуванням мотивів, перестраховик письмово повідомляє перестрахувальника.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 лютого 2008 року сторонами було укладено Ковер-нот № 217-08ИП/2.1.5.1 на страхову суму 210000,00 грн. Частка відповідальності відповідача (перестраховика) в якому становить 70000,00 грн. (33,3%). 11 травня 2010 року позивач надіслав відповідачу разом з листом № 3026 копії документів для виплати останнім його частки страхового відшкодування позивачу в сумі 1924,22 грн., в якому просив повідомити про прийняте рішення та перерахувати гроші на поточний рахунок позивача, що підтверджується копією повідомлення про вручення відповідачу 18 травня 2010 року поштового відправлення №11463535.

09 лютого 2008 року сторонами було укладено Ковер-нот №48-08ИП/2.1.5.5 на страхову суму 202500,00 грн. Частка відповідальності відповідача (перестраховика) в якому становить 60000,00 грн. (29,63%). 31 березня 2009 року позивач надіслав відповідачу разом з листом №2858 копії документів для виплати останнім його частки страхового відшкодування позивачу в сумі 1745,41 грн., в якому просив повідомити про прийняте рішення та перерахувати гроші на поточний рахунок позивача.

08 лютого 2008 року сторонами було укладено Ковер-нот №212-08ИП/2.1.5.1 на страхову суму 213700,00 грн. Частка відповідальності відповідача (перестраховика) в якому становить 73700,00 грн. (34,49%). 23 квітня 2009 року позивач надіслав відповідачу разом з листом №3549 копії документів для виплати останнім його частки страхового відшкодування позивачу в сумі 1049,19 грн., в якому просив повідомити про прийняте рішення та перерахувати гроші на поточний рахунок позивача.

20 жовтня 2008 року сторонами було укладено Ковер-нот №1546-08ИП/2.1.5.1 на страхову суму 157400,00 грн. Частка відповідальності відповідача (перестраховика) в якому становить 47400,00 грн. (30,11%). 05 червня 2009 року позивач надіслав відповідачу разом з листом №4969 копії документів для виплати останнім його частки страхового відшкодування позивачу в сумі 3052,03 грн., в якому просив повідомити про прийняте рішення та перерахувати гроші на поточний рахунок позивача.

07 листопада 2007 року сторонами було укладено Ковер-нот №1176-07ИП/2.1.5.1 на страхову суму 204020,00 грн. Частка відповідальності відповідача (перестраховика) в якому становить79020,00 грн. (38,73%). 28 вересня 2010 року позивач надіслав відповідачу разом з листом № 6683 копії документів для виплати останнім його частки страхового відшкодування позивачу в сумі 61539,17 грн., в якому просив повідомити про прийняте рішення та перерахувати гроші на поточний рахунок позивача, що підтверджується копією повідомлення про вручення відповідачу 08 жовтня 2010 року поштового відправлення.

Судом першої інстанції також встановлено, що за жодним з вищевказаних Ковер-нотів відповідач не перерахував позивачу грошових коштів, в звязку з чим у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 69310,02 грн.

Посилання відповідача на обставини, викладені у відповідях на листи-вимоги позивача, господарський суд визнав безпідставними, оскільки пунктом 6.4.2 договору не передбачені такі підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи, що відповідач доказів погашення суми боргу не представив, аргументованих заперечень не надав, а також положення статті 987 Цивільного кодексу України, статті 12 Закону України «Про страхування», які регулюють відносини перестрахування, вимоги статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, згідно яких зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 69310,02 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені господарським судом відмовлено за необґрунтованістю та з посилання на те, що нарахування позивачем пені не відповідає частині 6 статті 232 Господарського кодексу України.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм матеріального права, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про порушення договірних зобовязань генерального договору № 70 ФП/06 про порядок здійснення факультативного перестрахування (ретроцессії) від 01 грудня 2006 року за пятьма ковер-нотами.

Так, відповідач посилається на відсутність в пакеті документів листа вигодонабувача за договором 23/004722/ПР/2.1.5.1 автомобільного страхування від 26 грудня 2007 року з посиланням на пункт 15.1.8 даного договору.

Однак, вказані доводи, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки відсутність даного документу в пакеті документів на виплату страхового відшкодування та на його розмір не впливає, та не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування перестраховика відповідно до пункту 6.4.2 Генерального договору № 70ФП/06 від 01 грудня 2006 року.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що позивач не повідомив його про намір внесення змін до оригінального договору страхування, чим порушив пункти 6.1.4 та 6.1 Генерального договору № 70ФП/06 від 01.12.2006 р.

Колегія суддів вважає, що такі твердження не відповідають дійсним обставинам справи, та звертає увагу на те, що позивач у листі №2859 від 28.04.10 р. повідомив відповідача про те, що невідповідність реєстраційних номерів зумовлена технічною помилкою, а всі інші ідентифікаційні ознаки, такі, як марка автомобіля та номер кузова відповідають умовам оригінального договору, що не свідчить про дії, направлені на зумисне приховування інформації та взагалі не впливають на зміну ступеня ризику.

Відповідач в апеляційні скарзі зазначає про ненадання позивачем інформації з приводу невідповідності адреси страхувальника в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу в оригінальному договорі страхування та паспорті.

Вказані твердження також не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки єдиним запитуваним документом слід вважати належним чином завірене платіжне доручення, яке було надано відповідачу разом з листом № 9484 від 21.10.2009 р., що відображено в оскаржуваному рішенні господарського суду.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не отримував пакет документів для виплати страхового відшкодування спростовується матеріалами справи, які свідчать про те, що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав такий пакет документів 08 жовтня 2010 року. До того ж, на вимогу господарського суду, позивачем повторно був направлений пакет документів щодо виплати частки страхового відшкодування по ковер-ноту № 1176-08ИП/2.1.5.1 від 07.11.2007 р., що підтверджується листом № 1895 від 29.03.2011 р., описом вкладення у цінний лист та поштовим чеком від 30.03.2011 р.

Таким чином, відповідач жодним належним доказом не довів факту порушення договірних зобовязань генерального договору № 70 ФП/06 про порядок здійснення факультативного перестрахування (ретроцессії) від 01.12.2006 р. за пятьма ковер-нотами.

Згідно статті 12 Закону України ”Про страхування” в редакції, що діяла на момент укладання договору, перестрахуванням є страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, у позивача є всі правові підстави вимагати сплату відповідачем грошових коштів в розмірі 69310,02 грн. зі страхового відшкодування на основі генерального договору № 70 ФП/06 про порядок здійснення факультативного перестрахування (ретроцессії) від 01.12.2006 р. за пятьма ковер-нотами.

Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства колегія суддів вважає, що господарський суд у своєму рішенні дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення вказаної суми заборгованості, оскільки факт порушення умов договору та вимог чинного законодавства доведений позивачем належним чином та у повному обсязі, відповідачем будь-якими доказами не спростований.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2011 року по справі № 5023/1355/11 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2011 року по справі № 5023/1355/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О. А. суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.