Рішення № 17288034, 25.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2011 р. Справа № 5023/4336/11

вх. № 4336/11

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.06.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 167 від 30.06.2011 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Мелихівське", Харківська область, Нововодолажський район, с. Мелихівка

про стягнення 516264,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 516264,13 грн., у тому числі 367984,76 грн. - основного боргу, 78439,75 грн. - процентів за користування грошовими коштами, 69839,62 грн. - штрафу за договором про визнання боргових зобов'язань та ліквідацію заборгованості за № 1, укладеним між сторонами 18 січня 2010 року.

07.07.2011 року до суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просить суд у разі не врегулювання спору мирним шляхом при прийнятті рішення по справі № 5023/4336/11 прийняти до уваги поважні причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем та зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу та/або процентів за користування грошима), на стягнені яких наполягає Позивач. В цьому ж клопотанні відповідач наголошує, що єдиною причиною невиконання зобов'язань перед Позивачем стала загибель у наслідок не сприятливих погодних умов у 2010 році значної частини врожаю сільськогосподарських культур на землях ТОВ СП “Мелихівське” та неотримання Відповідачем запланованих грошових коштів від реалізації загиблої сільськогосподарської продукції. Зазначені несприятливі погодні умови, що спричинили загибель озимого ріпаку на площі 335,8 га, озимої пшениці на площі 816,9 га та озимого ячменю на площі 377,1 га визнані ТПП України у встановленому чинним законодавством України порядку форс-мажорними обставинами.

21 липня 2011 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та надання сторонам додаткового часу для підготовки та підписання мирової угоди.

25 липня 2011 року позивач надав до суду клопотання про часткове припинення провадження у справі, в якому зазначив, що відповідачем було частково погашено суму основного боргу у розмірі 4000,00 грн., у зв'язку з чим просить суд припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 1.1. ст. 80 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача 512267,17 грн., у тому числі 363984,76 грн. - основного боргу, 78442,79 грн. - процентів за користування грошовими коштами, 69839,62 грн. - штрафу за вищевказаним договором.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

Крім того, позивачем наданий розрахунок стягуваної суми, який досліджений судом та долучений до матеріалів справи.

Також, позивачем 25.07.2011 року надано до суду пояснення щодо мирової угоди та зменшення розміру штрафних санкцій, в якому позивач зазначає, що на цей час заборгованість відповідачем не сплачена, будь-яких пропозицій щодо укладення мирової угоди від нього не надходило. Крім цього, позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Деснагрейн" та ТОВ СП "Мелихівське" був укладений договір визнання боргових зобов'язань та ліквідацію заборгованості № 1 від 18 січня 2010 року.

Відповідно до п. 4.1. договору про визнання боргових зобов'язань та ліквідацію заборгованості № 1 від 18 січня 2010 року відповідач визнав прострочення сплати Боргу та зобов'язався сплатити основну суму борг у розмірі 465 597,44 гривень, а також проценти за користування грошовими коштами не пізніше ніж 15 вересня 2010 року.

Крім того, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1709/10-01, згідно якого позивач купив у відповідача кукурудзу на суму 67612,28 грн., на цю суму 17 вересня 2010 року був зроблений залік взаємних однорідних вимог, що підтверджується протоколом про залік взаємних вимог від 17 вересня 2010 року.

Боржником також були здійснені наступні оплати 20 000 гривень - 11 листопада 2010 року (банківська виписка за с особовим рахунком 01.11.2010 року), 5 000 гривень - 09 листопада 2010 року (банківська виписка за особовим рахунком 09.11.2010 року), 5 000 гривень - 24 листопада 2011 року (банківська виписка від 24.11.2010 року). Призначення даних платежів також вказано в листі № 121 від 29.04.2011 року виданого відповідачем, а саме в рахунок погашення заборгованості по договору Боржником також були здійснені наступні оплати 20 000 гривень - 11 листопада 2010 року (банківська виписка за с особовим рахунком 01.11.2010 року), 5 000 гривень - 09 листопада 2010 року (банківська виписка за особовим рахунком 09.11.2010 року), 5 000 гривень - 24 листопада 2011 року (банківська виписка від 24.11.2010 року). Призначення даних платежів також вказано в листі № 121 від 29.04.2011 року виданого відповідачем, а саме в рахунок погашення заборгованості по договору 1 від 18 січня 2010 року. Таким чином станом на день подання позову основна сума боргу відповідача становить 367 984, 76 грн.

1 від 18 січня 2010 року. Таким чином станом на день подання позову основна сума боргу відповідача становить 367 984, 76 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином були виконані договірні зобов'язання. Відповідач, у свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 367984,76 грн..

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем було частково погашено суму боргу у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 175 від 06.07.2011 року, яке долучено до матеріалів справи.

Враховуючи, що на час розгляду справи в суді грошові кошти в сумі 4000,00 грн. перераховані на рахунок позивача, суд вважає, що клопотання відповідача підлягає задоволенню, а провадження у справі в частині стягнення 4000,00 грн. боргу - припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно решти позовних вимог про стягнення з відповідача 363984,76 грн. боргу, суд вважає, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 ЦК України, в якій зазначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 363984,76 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до п. 4.1. договору про визнання боргових зобов'язань та ліквідацію заборгованості № 1 від 18 січня 2010 року відповідач визнав прострочення сплати Боргу та зобов'язався сплатити основну суму борг у розмірі 465 597,44 гривень, а також проценти за користування грошовими коштами не пізніше ніж 15 вересня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином строк виконання зобов'язання із сплати 465 597, 44 гривень настав 16 вересня 2010 року.

Згідно з п. 4.3. сторони погодили, що за користування грошовими коштами Боржник виплачує Кредиторові на підставі положень пункту проценти у розмірі 30 % річних. З урахуванням заліку взаємних однорідних вимог, позивачем був проведений розрахунок суми процентів, розмір якої складає 78422,79 грн..

З огляду на викладене, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 78422,79 грн. процентів за користування грошовими коштами законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконане.

п. 5. договору про визнання боргових зобов'язань та ліквідацію заборгованості № 1 від 18 січня 2010 року було встановлено, що відповідач у разі прострочення кінцевого терміну виплати Боргу, визначеного пунктом 4.1 цього Договору одноразово сплачує Кредиторові штраф у розмірі 15% від несплаченої суми. Таким чином штраф складає 69 839, 62 гривень, який розрахований наступним шляхом (465 597,44 * 0,15).

Договором про визнання боргових зобов'язань та ліквідацію заборгованості №1 від 18 січня 2010 року, зокрема пунктами 5.3.1., 5.3.2. та 5.4. сторони визначили, що: згідно ст.259 Цивільного кодексу України, строк позовної давності по стягненню штрафів і пені становить З роки. Згідно ст. 624 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню в повному обсязі незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до пункту 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим Договором здійснюється без обмеження строку.

За таких обставин, суд вважає позовну вимогу про стягнення 69839,62 грн. штрафу обґрунтованою, законною та підлягаючою задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає необхідним зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав доказів щодо неможливості виконання зобов'язання у строки, передбачені контрактами, та доказів винятковості обставин, що виникли при виконанні контракту.

Посилання відповідача на його збитковий фінансовий стан виходячи з обставин "форс-мажору" суд вважає необхідним відхилити, оскільки як вбачається з висновку від 15 жовтня 2010 року ці обставини існували у період січень-лютий 2010 року, а спірні зобов'язання виникли 15 вересня 2010 року, тобто вже після виникнення цих обставин "форс-мажору".

Відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" підтвердження обставин форс-мажору є виключно компетенцією Торгово-промислової палати України.

Відсутність коштів у господарюючого суб'єкта для виконання ним своїх договірних зобов'язань не може вважатися форс-мажором, тобто обставинами непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, виходячи із змісту наведеної вище норми права, відсутність грошей для оплати не може розцінюватися як обставина непереборної сили (форс-мажор).

У відповідності зі ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином обставини, на які посилається відповідач не є обставинами непереборної сили (форс-мажором), а є наслідками комерційного ризику.

Відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 р. № 103, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 р. за № 16/6304, "форс-мажор" визначене як стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо.

У статті 627 Цивільного Кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин (ч.4 ст. 219 Господарського кодексу України).

В силу до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов в'язання чи звичаїв ділового обороту.

За таких обставин, суд відхиляється клопотання відповідача, оскільки воно ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства, не доведено суду жодним конкретним доказом, та позбавлене правового та фактичного обґрунтування.

У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 5162,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст.1, 12, 22, 47, 49, п. 1.1. ст. 80, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Мелихівське" (63260, Харківська область, Нововодолажський район, с. Мелиховка, вул. Центральна, 284, поточний рахунок 26007000346005 у ХД Індекс Банк, МФО 350619, Код ЄДРПОУ 00707188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" (04050, м. Київ вул. Пимоненка, 13, корпус 5В/11, поточний рахунок № 26007004574000 в АТ "Каліон Банк Україна", МФО 300379 Код ЄДРПОУ 34003340) 363984,76 грн. - основного боргу, 78442,79 грн. - процентів за користування грошовими коштами, 69839,62 грн. - штрафу, витрати по сплаті державного мита у сумі 5162,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 4000,00 грн. боргу припинити провадження у справі на підставі п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ липня 2011 року.