Рішення № 17287977, 05.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 липня 2011 року справа № 5020-673/2011 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Апогей”,

ідентифікаційний код 32060851

(вул. Льотчиків, 3 „В”, м. Севастополь, 99008)

доПублічного акціонерного товариства „Банк Форум”,

ідентифікаційний код 21574573

(бульвар Верховної Ради, 7, м. Київ, 02100)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Закрите акціонерне товариство „Альмінський камень”,

ідентифікаційний код 31549731

(вул. 8 Березня, 1-А, м. Дніпропетровськ, 49000)

про розірвання кредитного договору,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „Апогей”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

відповідач (ПАТ „Банк Форум”) ОСОБА_1, провідний юрисконсульт відділу правового забезпечення діяльності відділень Південного регіону, довіреність № 13291 від 08.09.2010;

третя особа (ЗАТ „Альмінський камень”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила.

Обставини справи:

23.04.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Апогей” (далі позивач) звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Акціонерного комерційного банку „Форум” в особі Севастопольської філії (далі відповідач) про розірвання кредитного договору.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.05.2011 порушено провадження у справі № 5020-673/2011; розгляд справи призначений на 01.06.2011.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Закрите акціонерне товариство „Альмінський камень”.

Ухвалою від 23.06.2011 суд змінив назву відповідача на Публічне акціонерне товариство „Банк Форум”, у звязку зі зміною найменування юридичної особи /арк.с.102-103/.

У засідання суду, призначене на 05.07.2011, позивач та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень /арк. с. 104, 105/; про причини неявки суду не сповістили.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Беручи до уваги вищевикладене, а також з метою забезпечення принципу вирішення спору протягом розумного строку, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та третьої особи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на статтю 652 Цивільного кодексу України і зазначає, що має місце істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме: у країні відбулась фінансова криза, яка призвела до зменшення обсягу реалізації позивачем товарів та послуг у 2009-2010 роках порівняно із 2007-2008 роками; така зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення, а подальше виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов /арк. с. 39-40/, посилаючись, зокрема, на укладання сторонами додаткових угод про реструктуризацію кредитної заборгованості за спірним договором та зміну графіка погашення заборгованості.

Третя особа будь-яких пояснень по суті спору не надала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Апогей” (Позичальник) та Акціонерним комерційним банком „Форум”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Банк Форум”, в особі Севастопольської філії (далі Банк) був укладений кредитний договір №0006/07/21-KLI (далі Кредитний договір) /арк. с. 10-12/, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 2500000,00доларів США. Кредитні кошти надаються строком по 07.02.2008. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 15% річних (пункти 1.1-1.3 Кредитного договору).

06.02.2009 сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору №0006/07/21-KLI від 08.02.2007 /арк. с. 41/, якою на 2 роки збільшено кінцевий строк повернення кредиту до 07.02.2010 (пункт 1.2 Кредитного договору), а також встановлено Графік зниження ліміту кредитної лінії (пункт 2 Додаткової угоди № 3 від 06.02.2009).

10.09.2009 сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Кредитного договору №0006/07/21-KLI від 08.02.2007 /арк. с. 42-48/, якою Кредитний договір №0006/07/21-KLI викладено в новій редакції, зокрема:

-передбачено надання кредиту як у доларах США, так і у національній валюті України гривні (пункти 1.1, 1.3 Кредитного договору);

-збільшено кінцевий строк повернення кредиту ще майже на 4 роки до 31.12.2013 (пункт 1.2 Кредитного договору);

-передбачено надання кредиту окремими частинами траншами (пункт 1.3 Кредитного договору);

-змінено встановлений Графік зниження ліміту кредитної лінії (пункт 2.3 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 7.3 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 10.09.2009) цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Зважаючи на зміну певних обставин, яку позивач вважає істотною, відповідним листом без номера і без зазначення дати /арк. с. 14-16/, надісланим відповідачу (за даними позивача) 05.10.2010 /арк. с. 13/, ТОВ „Апогей” звернулось до Банку з пропозицією про розірвання Кредитного договору №0006/07/21-KLI від 08.02.2007.

Утім, як стверджує позивач, дану пропозицію Банком було відхилено, що спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є вимога про розірвання кредитного договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, а наслідком такого розірвання звільнення позивача з 31.08.2008 від виконання зобовязань за Договором та сплати штрафних санкцій за невиконання умов Договору (звільнення від сплати нарахованої пені в розмірі 1505903,04грн та процентів за Кредитним договором в сумі 581250,04 грн).

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обовязки учасників.

Чинне цивільне законодавство України базується на принципі обовязкового виконання сторонами зобовязань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України (на підставі якої предявлено позов), у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1)в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4)із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зі змісту наведеної норми убачається, що закон повязує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин як такої, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про дострокове розірвання Кредитного договору у звязку з істотною зміною обставин настанням у 2009 році світової фінансової кризи, зменшенням обсягу реалізації позивачем товарів та послуг у 2009-2010 роках порівняно із 2007-2008 роками, та, зазначивши про наявність одночасно чотирьох умов для розірвання спірного договору, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, позивач, в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували дані обставини та наявність визначених законом умов.

До того ж, надані позивачем в якості доказів фотокопії Кредитного договору /арк.с.10-12/ та фіскальних чеків /арк. с. 13/ не відповідають вимогам статті 36 ГПК України, які предявляються до письмових доказів, оскільки жодним чином не засвідчені.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на настання фінансової та економічної кризи не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні частин першої та другої статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на цю особу (в даному випадку ТОВ „Апогей”) тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Крім того, як зазначається в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки), від 07.10.2010, зростання курсу долара США валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні у відношенні до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Також, як убачається з матеріалів справи, протягом 2009 року сторони принаймні двічі змінювали умови спірного договору за спільною згодою. При цьому було здійснено реструктуризацію кредитної заборгованості ТОВ „Апогей” за Кредитним договором; змінений графік погашення заборгованості; суттєво продовжений кінцевий строк повернення кредитних коштів та передбачена можливість отримання кредиту у гривні.

Тобто сторони привели умови Кредитного договору у відповідність зі зміною обставин.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає доводи позивача необґрунтованими, оскільки ним не наведена наявність обставин, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України, які б могли бути підставою для дострокового розірвання Кредитного договору №0006/07/21-KLI від 08.02.2007 без згоди відповідача.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору в судовому порядку зобовязання припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Отже, вимога позивача про те, що „наслідком розірвання договору вважати звільнення ТОВ „Апогей” з 31.08.2008 від виконання зобовязань за Договором та сплати штрафних санкцій за невиконання умов Договору (звільнення від сплати нарахованої пені в розмірі 1505903,04грн та процентів за Кредитним договором в сумі 581250,04 грн)” в будь-якому випадку не може бути задоволена.

Наприкінці суд зауважує на тому, що аналогічне питання, хоча й про зміну умов Кредитного договору, у звязку з істотною зміною обставин розглядалось господарським судом м. Севастополя у справі № 5020-5/162, і рішенням від 29.11.2010, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2011, у задоволенні позовних вимог ТОВ „Апогей” до АКБ „Форум” про внесення змін до кредитного договору № 0006/07/21-КLI від 08.02.2007 відмовлено з підстав недоведеності позивачем тих обставин, з якими закон повязує зміну договору без згоди іншої сторони договору /арк.с.64-66/.

За викладених обставин позов задоволенню не підлягає.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити в повному обсязі.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

11.07.2011.