Рішення № 17287883, 20.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.11 Справа № 19/72пд/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач”, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегапласт”, смт.Білокуракине Луганської області

за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного територіально-галузевого об”єднання „Львівська залізниця”, м.Львів

про зобов”язання виконати певні дії та стягнення 24300 грн. 00 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність № ЦХП-18/814 від 25.05.2011;

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 01.02.2011;

від 3-ої особи - представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про зобов”язання виробника продукції Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегапласт” забрати (вивезти) неякісний товар з вагонних депо Львів та Ковель у кількості 810 штук, про стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісної продукції у розмірі 4050 грн. 00 коп. та про зобов”язання відповідача повернути грошову суму сплачену за товар неналежної якості у розмірі 20250 грн. 00 коп.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.06.2011 оголошувалась перерва.

Відповідач відзивом №б/н від 05.07.2011 та доповненням до нього від 05.07.2011 вимоги позову відхилив з підстав, викладених у відзиві.

3-я особа відзивом №НХ-2485 від 30.06.2011 повністю підтримала позовні вимоги позивача та повідомила, що 550 шт. сепараторів було повернуто ВП „Служба матеріально-технічного постачання”, де неякісний товар знаходився на відповідальному зберіганні, відповідачу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегапласт” (відповідач, постачальник) 16.04.2010 був укладений договір поставки № ЦПХ-06-00510-01 (далі-договір), за яким постачальник зобовязався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід”ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (п.1.1).

В п.1.2 договору сторони визначили найменування продукції: сепаратор роликових підшипників із склонаповнених поліамідів.

В розділі 2 договору сторони визначили якість продукції та гарантійні терміни. Так відповідно до п.2.8 якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти або неякісність продукції, постачальник за свій рахунок зобов”язується усунути недоліки або замінити невідповідну продукцію на якісну в 20-денний термін з дати направлення відповідної вимоги на адресу постачальника.

Відповідно до п.4.1 договору ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України гривні, на умовах СРТ (перевезення сплачено до...), пункт призначення матеріальний склад ДП „Укрзалізничпостач”, м.Фастів, вул.Шевченка, 48. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у Специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п.5.1.

Згідно п.4.3 договору загальна сума даного договору на момент його підписання складає 1319338 грн. 87 коп., в т.ч. ПДВ.

Розділом 5 договору сторони узгодили умови і терміни постачання, а розділом 6 порядок розрахунків за договором.

Згідно п.7.2 договору приймання продукції по кількості і якості проводиться замовником відповідно до інструкцій №П6 від 15.06.1965 „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” та інструкції №П7 від 25.04.1966 „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю”, затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п.7.3 договору у разі виявлення невідповідності асортименту, кількості або якості продукції при прийманні, постачальник в погоджений термін, але не пізніше 20 днів, робить за свій рахунок постачання недопоставленої або заміну невідповідної асортименту, неякісної продукції, або усуває виявлені дефекти.

В разі поставки продукції, що не відповідає по якості вимогам даного договору, постачальник зобов”язаний за свій рахунок замінити її на продукцію належної якості, а також сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості (п.10.4 договору).

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне.

Згідно централізованої поставки ВП „Пасажирське вагонне депо Львів” отримані поліамідні сепаратори виробництва ТОВ „Торговий дім „Мегапласт” у кількості 550 шт.

01.03.2011 за участю представників ДТГО „Львівська залізниця” та представників відповідача проведено огляд зруйнованих під час експлуатації поліамідних сепараторів. Також, внаслідок руйнування сепараторів по причині випадків нагріву буксових вузлів колісних пар, які перебували в експлуатації, проведено перевірку геометричних розмірів сепараторів на відповідність кресленню ПЛО645 та технічним умовам ТУ У 29.1-32900322-006:2009.

Вибіркова перевірка геометричних розмірів сепаратора, який був у використанні, на відповідність ТУ У 29.1-32900322-006:2009 та креслення ПЛО645 показала, що деякі показники не відповідають ТУ та кресленню, про що було складено двосторонній акт від 01.03.2011.

З огляду на викладене, комісія дійшла висновку, що продукція непридатна до використання в ремонті та експлуатації колісних пар поліамідних сепараторів виробника ТОВ „Торговий дім „Мегапласт” та визнала дані сепаратори (в кількості 550 шт.) такими, що не витримують гарантійний термін експлуатації внаслідок наявності прихованих дефектів, які не виявляються на етапах доексплуатаційного контролю та загрожують безпеці руху поїздів.

Відповідно до абз.6 п.9 Інструкції П-7 прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції.

Також, як зазначив позивач, згідно централізованої поставки ВП „Пасажирське вагонне депо Ковель” отримані поліамідні сепаратори виробництва ТОВ „Торговий дім „Мегапласт” у кількості 260 шт.

02.03.2011 за участю представників відповідача також була проведена перевірка геометричних розмірів сепаратора на відповідність вимогам ТУ У 29.1-32900322-006:2009 та креслення ПЛО645, за результатами якої складено двосторонній акт від 02.03.2011.

З огляду на викладене, комісія дійшла висновку, що причиною нагріву буксу пасажирських вагонів №11276, №21192, №21218 виявлених в процесі експлуатації є злом перемичок поліамідних сепараторів в місцях з”єднання кілець з перемичками. Колісні пари поліамідних сепараторів виробника ТОВ „Торговий дім „Мегапласт” у кількості 260 штук непридатні до використання в ремонті та експлуатації.

Таким чином, позивач у зв”язку з поставкою неякісної продукції відповідачем звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, позивач свої зобов”язання за договором поставки №ЦПХ-06-00510-01 від 16.04.2010 виконав належним чином в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не оспорюється.

Також судом було встановлено та підтверджено Державним територіально-галузевим обєднанням „Львівська залізниця” у відзиві на позовну заяву, відповідачу після звернення позивача з даним позовом до суду було повернуто сепараторів у сумі 550 штук, що також підтверджується матеріалами справи (а.с.58, 59) та не оспорюється відповідачем.

Таким чином, провадження у справі в частині зобовязання виробника продукції ТОВ „Торговий дім „Мегапласт” забрати (вивезти) неякісний товар з вагонного депо Львів, а саме поліамідних сепараторів у кількості 550 штук слід припинити на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується вимог про зобовязання відповідача забрати (вивезти) неякісний товар з вагонного депо Ковель у кількості 260 штук, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Пунктом п.7.3 договору, як було зазначено вище, сторони передбачили, що у разі виявлення невідповідності асортименту, кількості або якості продукції при прийманні, постачальник в погоджений термін, але не пізніше 20 днів, робить за свій рахунок постачання недопоставленої або заміну невідповідної асортименту, неякісної продукції, або усуває виявлені дефекти.

В разі поставки продукції, що не відповідає по якості вимогам даного договору, постачальник зобовязаний за свій рахунок замінити її на продукцію належної якості, а також сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості (п.10.4 договору).

Таким чином, оскільки позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на договір поставки №ЦПХ-06-00510-01 від 16.04.2010, суд враховує умови вказаного договору та приписи чинного законодавства.

Як вбачається із змісту умов п.7.3 та п.10.4 в разі поставки продукції неналежної якості відповідач повинен її замінити на продукцію належної якості, але позивач просить суд саме зобовязати відповідача забрати (вивезти) неякісний товар, що суперечить вказаним умовам договору поставки №ЦПХ-06-00510-01 від 16.04.2010, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Що стосується вимоги позивача про зобовязання відповідача повернути грошову суму, сплачену за затовар неналежної якості у розмірі 20250 грн. 00 коп., у її задоволенні слід відмовити, враховуючи наступне.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач посилається на ст.678 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Але згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

А згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства та зміст договору №ЦПХ-06-00510-01 від 16.04.2010 суд дійшов висновку, що сторони в договорі передбачили здійснення заміни (п.7.3 та п.10.4) неякісної продукції, а не повернення грошової суми.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісної продукції у розмірі 4050 грн. 00 коп., то ці вимоги підлягають до задоволення частково, враховуючи наступне.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п.10.4 договору сторони домовились, що у разі поставки продукції, що не відповідає по якостям вимогам даного договору, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості.

Як було встановлено сторонами в п.7.2 договору приймання продукції за якістю проводиться сторонами відповідно до Інструкції П-7.

Як вбачається зі змісту актів від 01.03.2011 (а.с.17-20) та від 02.03.2011 (а.с.21-25), які складені сторонами за результатами перевірок герметичних розмірів сепараторів на відповідність вимогам ТУ У 29.1-32900322-006:2009 та креслення ПЛО645, вони складені, в результаті вибіркової перевірки.

Згідно п.15 Інструкції П-7 вибіркова (часткова) перевірка якості продукції з поширенням результатів перевірки якості будь-якої частини продукції на всю партію допускається в випадках, коли це передбачено стандартами, технічними умовами, особливими умовами поставки, іншими обов”язковими правилами чи договором.

Позивач належним чином з урахуванням приписів ст.с.33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів суду в порушення п.15 Інструкції П-7, що в даному випадку результати перевірки якості продукції, які засвідчені в актах від 01.03.2011 (а.с.17-20) та від 02.03.2011 (а.с.21-25), повинні розповсюджуватися на всю партію товару, оскільки перевірка проводилась вибіркова, про що зазначено в вказаних актах та підтверджено відповідачем.

Суд з врахуванням приписів цивільного законодавства дійшов висновку, що в даному випадку штраф слід нараховувати, виходячи з результатів наявної перевірки. Як вбачається з актів від 01.03.2011 (а.с.17-20) та від 02.03.2011 (а.с.21-25), на перевірку було відібрано за актом від 01.03.2011 18 сепараторів, а за актом від 02.03.2011 9 сепараторів, які виявилися такими, що є непридатними до використання в ремонті та експлуатації колісних пар поліамідних сепараторів виробника ТОВ „Торговий дім „Мегапласт”.

Враховуючи вартість 1 сепаратора в сумі 25 грн. з ПДВ суд розрахував розмір штрафу, який підлягає задоволенню: 27 штук сепараторів х 25 грн.(вартість одного сепаратора) х 20% (розмір штрафу, передбачений п.10.4 договору)=135 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, обґрунтованим, враховуючи умови договору та приписи чинного законодавства, є штраф в сумі 135 грн. 00 коп., який і підлягає стягненню з відповідача.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та під час судового розгляду спростовуються матеріалами справи та є необґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.07.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 80 п.11, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегапласт” задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегапласт”, м.Луганськ, вул.Гастелло, б.39Б, код 32900322 на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач”, м.Київ, Повітрофлоський проспект, б.11/15, код 19014832 штраф в сумі 135 грн. 00 коп., державне мито в сумі 43 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 31 грн. 55 коп., видати наказ позивачу.

3. Провадженні у справі в частині вимог про зобов”язання відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Мегапласт”, забрати (вивезти) неякісний товар з вагонного депо Львів в кількості 550 сепараторів припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.07.2011.

Суддя Т.В. Косенк