Рішення № 17287796, 19.07.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2011 р.Справа № 5013/973/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Юрчик К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/973/11

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

до відповідача: Приватного підприємства "Альтекс-Юг", м. Херсон

про визнання договору недійсним

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1195 від 19.07.2011р.;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 30.05.2011р. з вимогою визнати договір поставки від 15.09.2010р., укладений між ним та приватним підприємством "Альтекс-Юг", недійсним.

На підставу визнання договору недійсним позивач вказує про укладення договору зі сторони відповідача без наміру створення реальних правових наслідків, обумовлених договором.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2011р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5013/973/11.

В судовому засіданні 19.07.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач участі повноважного представника в судове засідання по даній справі не забезпечив, витребуваних документів до суду не подав, про причини неможливості виконання вимог ухвали суду та явки в судове засідання представника не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 133-134).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторони - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в справі матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу №5013/973/11 в судовому засіданні за відсутності представника відповідача та за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2010р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та приватним підприємством "Альтекс-Юг" (Постачальник) укладено договір поставки (далі - Договір).

За умовами укладеного Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця сільгосппродукцію урожаю 2010 року, а саме: соняшник в кількості орієнтовно 9000 тонн та проса в кількості орієнтовно 85 тонн (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар (п.п. 1.1., 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору строк поставки товару встановлено з 01.10.2010 р. по 15.11.2010 р.

Розділом 4 Договору визначено, що ціна на товар погоджується сторонами при поставці кожної партії товару і відповідає ціні, що склалась на ринку регіону України на дату поставки. Загальну суму договору складає сумарна вартість всіх партій товару за цим договором.

Згідно п. 5.1. Договору оплата партії товару, що поставляється по даному договору, здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів з дати поставки. Також можливі інші форми розрахунків, які не заборонені діючим законодавством, в тому числі зарахуванням однорідних зустрічних вимог, простий чи перевідний вексель.

Договір поставки від 15.09.2010р. підписаний сторонами та скріплений мокрими печатками сторін.

28.03.2011 р. Кіровоградською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку з питань достовірності декларування податку на додану вартість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП "Альтекс-Юг" за період з 01.11.2010 р. по 31.10.2010 р.

В ході перевірки Кіровоградською ОДПІ встановлено відсутність поставок товарів за укладеним між сторонами договором від 15.09.2010р., внаслідок чого податковий орган дійшов висновку, що вказаний договір укладено без мети настання реальних наслідків.

Вказане зафіксовано в акті перевірки №46/1710/НОМЕР_1 від 28.03.2011 р., що оформлений за результатами перевірки (а.с. 22-37).

Посилаючись на зазначений акт перевірки, позивач вважає, що дії відповідача при укладенні договору від 15.09.2010 р. були спрямовані не на настання реальних наслідків, а на штучне формування валових витрат та податкового кредиту, заниження об’єкту оподаткування та несплати податків. За таких умов спірний договір має бути визнаний судом недійсним.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 203 цього кодексу передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу вимог ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З наведеної норми слідує, що характерною ознакою фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При цьому, для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

У постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Як слідує з матеріалів справи, оскаржуваний договір виконувався обома сторонами шляхом поставки товару відповідачем та його прийняття і оплата позивачем. Свідченням виконання умов договору є видаткові накладні, за якими оформлено відпуск і прийняття товару, та квитанції до прибуткового касового ордеру про прийняття оплати вартості товару (а.с. 51-132).

У зв'язку із здійсненням сторонами дій по виконанню договору, відсутні підстави вважати, що договір поставки від 15.09.2010 р. укладено без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором.

За викладених обставин, позовні вимоги про визнання недійсним договору поставки від 15.09.2010 р. з підстав, викладених у позові, задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 25.07.2011р.