Рішення № 17287778, 08.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/10008.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсировина»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції»»

про стягнення 5 604, 13 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Московка В.М.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 5604, 13 грн., з яких: 5402, 50 грн. –заборгованості за поставлений товар, 151, 45 грн. –інфляційних нарахувань, 50, 18 грн. –3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.04.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та за клопотанням позивача.

У даному судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про уточнення позовних вимог, у якому просить суд стягнути з відповідача 5402, 50 грн. основного боргу, 314, 16 грн. –інфляційних нарахувань, 82, 49 грн. –3 % річних.

Суд прийняв до розгляду вищезазначене клопотання позивача.

Представник відповідача у дане судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, вимог суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 08.06.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

У вересні 2009 року між сторонами було укладено договір поставки у спрощеній формі – шляхом обміну телефонограмами та прийняттям до виконання замовлень. Починаючи з 07.09.2009 р. позивач постачав, а відповідач отримував сухе знежирене молоко та солодко вершковий спред.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару згідно зазначеного договору на загальну суму 44625, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями (копії - у матеріалах справи).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 39222, 50 грн., що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсировина»та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(у матеріалах справи).

01.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 27/10-10 від 27.10.2010 р. із вимогою негайного погашення заборгованості за поставлений товар у сумі 5402, 50 грн.

Однак претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Позивач стверджує, що до даного часу відповідач не виконав своє зобов’язання щодо сплати коштів за поставлений товар, у зв’язку з чим він звернувся з вимогою про стягнення 5402, 50 грн. основного боргу, а також просить стягнути 314, 16 грн. інфляційних нарахувань, 82, 49 грн. 3 % річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо сплати за поставлений товар.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже позивач, уклавши із відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті поставити товар відповідно до видаткових накладних, а відповідач - оплатити зазначений товар.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які б спростували заявлені до нього позовні вимоги не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено зобов’язання щодо сплати за поставлений товар.

За таких обставин, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5402, 50 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 314, 16 грн. інфляційних нарахувань та 82, 49 грн. 3 % річних за період з 07.07.2010 р. до 31.12.2010 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що договір поставки був укладений у спрощений спосіб, однак позивачем 01.11.2010 р. направлялася відповідачеві претензія з проханням негайного погашення існуючої заборгованості за поставлений товар.

Таким чином, зважаючи на положення ст. 530 ЦК України, суд приходить до висновку, що обов’язок щодо сплати за поставлений товар у відповідача настав 07.11.2010 р., а прострочення виконання відповідачем вищезазначеного зобов’язання починається з 08.11.2010 р., тому судом здійснено перерахунок заявлених позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань і встановлено, що підлягає стягненню 59, 43 грн. інфляційних нарахувань та 23, 98 грн. 3 % річних за період з 08.11.2010 р. до 31.12.2010 р.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 5485, 91 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції»(03115, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, буд. 51, ідентифікаційний код - 34999316) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсировина»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414, ідентифікаційний код –34731631) 5402 (п’ять тисяч чотириста дві) грн. 50 коп. заборгованості за поставлений товар, 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 43 коп. інфляційних нарахувань, 23 (двадцять три) грн. 98 коп. 3 % річних, 96 (дев’яносто шість) грн. 49 коп. державного мита, 223 (двісті двадцять три) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Повне рішення складено: 24.06.2011 р.