Рішення № 17287755, 15.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/11015.06.11 Суддя господарського суду міста Києва Чебикіна С.О., розглянувши справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Профі-Блінкер” доТовариства з обмеженою відповідальністю “Тріденс”про визнання недійсними договорів, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріденс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Профі-Блінкер” про визнання права власності та вселення, за участю представників позивача ОСОБА_1., довіреність № 02/01-06 від 01.06.2011р., відповідача ОСОБА_2., довіреність № 03/01-06 від 01.06.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Профі-Блінкер” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріденс”про визнання недійсним договорів купівлі-продажу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року (суддя Хрипун О.О.) порушено провадження у справі № 32/110 та призначено розгляд справи на 20.05.2011р.

У звязку з обранням судді Хрипуна О.О. на посаду судді Вищого господарського суду України справу № 32/110 було передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2011 року прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи на 02.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріденс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Профі-Блінкер” про визнання права власності та вселення та відкладено розгляд справи на 15.06.2011р.

У судовому засіданні 15.06.2011 року відповідачем за первісним позовом було надано суду відзив на первісну позовну заяву.

У судовому засіданні 15.06.2011 року відповідачем за зустрічним позовом було надано суду відзив на первісну позовну заяву.

Представником позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 15.06.2011 року було подано заяву про уточнення вимог зустрічного позову, відповідно до якої позивач просить суд визнати договори купівлі-продажу дійсними та визнати право власності позивача на нерухоме майно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Профі-Блінкер” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тріденс” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, а саме: нежилий будинок, розташований в місті Києві, вул. Трьохсвятительська, буд. № 7, літера Г, загальною площею 86, 50 кв.м.

Також, 17 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Профі-Блінкер” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тріденс” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, а саме: нежилий будинок, розташований в місті Києві, вул. Трьохсвятительська, буд. № 7, літера А, загальною площею 1 369, 80 кв.м.

19 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Профі-Блінкер” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тріденс” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, а саме: нежилий будинок, розташований в місті Києві, вул. Трьохсвятительська, буд. № 7, літера Б, загальною площею 46, 40 кв.м.

У п. 1.3 договорів купівлі-продажу продавець гарантував, що обєкти нерухомості до моменту укладення договорів нікому іншому не проданий, не подарований, не переданий як внесок до статутного капіталу юридичної особи, іншим способом не відчужений, не заставлений, не переданий в іпотеку, під забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо нього немає, що підтверджується відповідними витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

За актами приймання-передачі нежилих будинків від 18 серпня 2010 року та від 19 серпня 2010 року продавець передав, а покупець прийняв нежилі будинки, розташовані в місті Києві, вул. Трьохсвятительська, буд. № 7, літера А, Б, Г.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріденс” на нежилі будинки, розташовані в місті Києві, вул. Трьохсвятительська, буд. № 7, літера А, Б, Г підтверджується витягами Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна».

Як на підставу для визнання укладених договорів купівлі-продажу недійсними позивач за первісним позовом посилається на порушення під час вчинення таких правочинів вимог закону, а саме: ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, згідно з якою наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, позивачем за первісним позовом не надано належних доказів, які підтверджують наявність договорів найму між позивачем за первісним позовом та третіми особами щодо спірних приміщень, не вказано жодного орендаря, з яким такі договори найму існували на момент відчуження обєктів нерухомості та належним чином виконувалися, що є обовязковою передумовою для застосування права переважного придбання майна, що перебуває в наймі.

Крім того, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З обґрунтування позовних вимог позивача за первісним позовом вбачається, що по суті позов подано до суду не в інтересах ТОВ «Профі-Блінкер», а в інтересах наймачів, права яких на думку позивача порушені.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що позивачем за заявленими вимогами та їх правовими підставами не доведено наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання правочинів недійсними, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача за первісним позовом є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Предметом спору за зустрічною позовною заявою є вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання дійсними договорів від 17 серпня 2010 року та 19 серпня 2010 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Профі-Блінкер” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тріденс” (покупець), та визнання права власності на нежилі приміщення, що знаходяться в м. Києві по вул. Трьохсвятительській, 7, літери «А», «Г», «Б».

Зазначені договори укладені у письмовій формі, посвідчені приватним нотаріусом Київського нотаріального округу та зареєстровані в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, які залучені до матеріалів справи.

За актами приймання-передачі нежилих будинків від 18 серпня 2010 року та від 19 серпня 2010 року продавець передав, а покупець прийняв нежилі будинки, розташовані в місті Києві, вул. Трьохсвятительська, буд. № 7, літера А, Б, Г.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріденс” на нежилі будинки, розташовані в місті Києві, вул. Трьохсвятительська, буд. № 7, літера А, Б, Г підтверджується витягами Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна».

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).

Отже, позивач за зустрічним позовом на підставі спірних договорів та у відповідності до вищезазначених правових норм набув право власності на нежилі будинки, розташовані в місті Києві, вул. Трьохсвятительська, буд. № 7, літера А, Б, Г, а тому зустрічний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, а за зустрічним позовом покладаються на відповідача за цим позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати договори купівлі-продажу нерухомого майна - нежилих будинків, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок № 7, літера «А» загальною площею 1 369, 8 кв.м. та літера «Г»загальною площею 86, 5 кв.м від 17.08.2010 року та договір купівлі-продажу нежилого будинку загальною площею 46,40 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7 літера «Б»від 19.08.2010 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “Профі Блінкер” (03118, м.Київ, проспект Червонозоряний, буд. 128, код 35001668) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тріденс” (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2, літ. «Б», к. 3, кодЄДРПОУ 36520429) дійсними.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Тріденс” (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2, літ. «Б», к. 3, кодЄДРПОУ 36520429) право власності на нерухоме майно - нежилі будинки, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок № 7, літера «А», загальною площею 1 369, 8 кв.м., літера «Б», загальною площею 46, 40 кв.м., літера «Г», загальною площею 86, 5 кв.м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Профі Блінкер” (03118, м.Київ, проспект Червонозоряний, буд. 128, код 35001668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріденс»(01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2, літ. «Б», к. 3, кодЄДРПОУ 36520429) 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.О. Чебикіна