Рішення № 17287729, 20.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/2320.04.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

до 1) Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

2) Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 18291, 07 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Шупик О.А.

від відповідача 1: не зявились

від відповідача 2: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 1 18291, 07 грн., з яких: 18083, 73 грн. збитків в порядку регресу та 207, 34 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору страхування наземних транспортних засобів та від нещасних випадків № 260574117 від 20.04.2009 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»та ОСОБА_1, внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля Nissan Almera державний номер НОМЕР_1, а тому відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу ФАВ 1051, державний номер НОМЕР_2, застрахована у Відкритому акціонерному товариству «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», а також з огляду на те, що водія ФАВ 1051 визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього суми збитків, сплачених власнику пошкодженого автомобіля Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1, а також пеню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через незявлення у судове засідання повноважних представників сторін, невиконання ними вимог суду та залучення до участі у розгляді справи іншим відповідачем Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2011р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

28.03.2010 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшло заперечення проти позову, у якому він зазначає, що погоджується сплатити страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 17573, 73 грн. та заперечує проти відшкодування франшизи, посилаючись на ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У даному судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»суму матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 17573, 73 грн.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд частково її задовольняє, а саме в частині зменшення розміру позовних вимог, в іншій частині суд відмовляє у її прийнятті, оскільки зі змісту цієї заяви випливає, що позивач фактично змінює предмет позову, що нормами ГПК України після початку розгляду судом спору по суті не допускається.

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідачів 17573, 73 грн. з підстав, заявлених у позові.

Представники відповідачів у дане судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначених учасників судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.04.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

20.04.2009 р. між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»та ОСОБА_1 було укладено договір № 260574117 страхування наземних транспортних засобів та від нещасних випадків, за яким Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» було застраховано майнові інтереси ОСОБА_1, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Ніссан Альмера», державний номер НОМЕР_1.

Відшкодування з страхового випадку визначається в межах страхової суми з урахуванням франшизи при пошкодженні, повній загибелі транспортного засобу внаслідок страхових випадків: дорожньо-транспортної пригоди; пожежі; стихійного лиха; падіння предметів, попадання каміння; протиправних дій третіх осіб; угону.

13.10.2009 р. у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля Ніссан Альмера, державний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_1 та автомобіля FAW 1051, державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_2

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»автомобіль марки «Ніссан Альмера», державний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою № 8493134 про дорожньо-транспортну пригоду відділення ОМДТП та дізнання ВДАІ з обслуговування АТ Шевченківського району та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві (копія у матеріалах справи).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2009 р. було встановлено вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП у звязку з порушенням вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнено його до адміністративної відповідальності, стягнувши штраф у сумі 340,00 грн. (стаття 124 КУпАП).

З матеріалів справи вбачається, що власник застрахованого автомобіля марки «Ніссан Альмера», державний номер НОМЕР_1, - ОСОБА_1 звернулася до позивача 22.10.2009 р. із заявою на виплату страхового відшкодування у звязку з страховим випадком (ДТП) за договором № 260574117 страхування наземних транспортних засобів та від нещасних випадків від 20.04.2009 р.

16.10.2009 р. спеціалістом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»було складено протокол № 3915 огляду транспортного засобу.

З метою встановлення вартості матеріального збитку позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у ФОП ОСОБА_3

Відповідно до Звіту № 391 про оцінку автомобіля Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1 від 03.11.2009 р. матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Nissan Almera, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 18083, 73 грн.

26.11.2009 р. позивачем було складено страховий акт № 48299, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 19630, 09 грн.

На підставі наведеного Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»26.11.2209 р. було видано розпорядження № 48299 на виплату по страховому випадку суму страхового відшкодування у розмірі 19630, 09 грн.

Відповідно до зазначених вище протоколу огляду транспортного засобу, звіту автотоварознавчого дослідження, страхового акту та розпорядження позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 19630, 09 грн. (за вирахуванням франшизи 1000, 00 грн. та різницю грошових коштів порівняно зі звітом у розмірі 7627, 09 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 8072 від 17.12.2009 р. (копія у матеріалах справи).

Таким чином, позивач звернувся із регресною вимогою № 1900 від 16.11.2010 р. до відповідача 1 про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу у розмірі 19630, 09 грн., оскільки у ОСОБА_2 застрахована обовязкова цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів у Відкритому акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»- Поліс № ВС 2067911.

У процесі розгляду справи позивач дізнався, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів ОСОБА_2 також застрахована у Закритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «Український страховий стандарт»- Поліс № ВС/2667311, у звязку з чим він звернувся із регресною вимогою № 2879 від 28.02.2011 р. до відповідача 2 про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу у розмірі 18291, 07 грн.

Позивач стверджує, що до даного часу відповідачами не сплачено страхового відшкодування, у звязку з чим він просить стягнути 17573, 73 грн. збитків.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

У відповідності до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п 1.7. статті 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, забезпечений транспортний засіб це наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до п. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт», що підтверджується Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2667311 (копія у матеріалах справи).

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача 1 відсутні зобовязання перед позивачем щодо сплати збитків завданих внаслідок скоєння ДТП 13.10.2009 р., а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 збитків є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач 2 у своїх письмових запереченнях проти позову зазначає, що погоджується сплатити страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 17573, 73 грн., керуючись ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до наступного розрахунку: 18083, 73 грн. (вартість матеріального збитку відповідно до авто товарознавчого дослідження № 391) 510, 00 грн. (розмір франшизи відповідно до п. 2 Полісу № ВС/2667311).

Ч. 5 ст. 22 ГПК України передбачає право відповідача визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з відповідача 2 на користь позивача 17573, 73 грн. збитків.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, ідентифікаційний код - 22229921) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, ідентифікаційний код 16285602) 17 573 (сімнадцять тисяч пятсот сімдесят три) грн. 73 коп. збитків, 175 (сто сімдесят пять) грн. 73 коп. державного мита, 226 (двісті двадцять шість) грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні позовних вимог щодо Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Повне рішення складено: 24.06.2011 р.