Рішення № 17287663, 06.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/15706.06.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»

до Відкритого акціонерного товариства Національна Страхова компанія «Оранта»

Третя особа: ОСОБА_3

про стягнення боргу 30294,42 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 12.02.2010 року № 256/18

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 16.06.2010 року

від третьої особи: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта»шкоди в порядку регресу в розмірі 30 294,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року порушено провадження по справі № 53/157, розгляд справи призначено на 29.04.2011 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

В судове засідання 29.04.2011 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.04.2011 року не виконав, проте через відділ канцелярії господарського суду подав клопотання про зупинення провадження у справі. Своє клопотання позивач обґрунтував тим, що права, обов'язки та майно позивача на даний час переходять правонаступнику.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки, у відповідності до статті 25 ГПК України, заміну правонаступника можна здійснити на будь-якій стадії судового процесу.

Незважаючи на належне повідомлення представник відповідача та третя особа в судове засідання 29.04.2011 року не з'явились, вимог ухвали суду від 04.04.2011 року не виконали, про причини неявки суду невідомо.

У звязку з чим, розгляд справи відкладався до 20.05.2011 року.

В судовому засіданні 20.05.2011 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 06.06.2011 року.

В судовому засіданні 06.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.2008 року на перехресті вул. Енергетиків - Первомайська в м. Севєродонецьк сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Дачіа Логан»(реєстраційний номер - НОМЕР_2, власник - ОСОБА_4) під керуванням власника та автомобіля ВАЗ (реєстраційний номер - НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Дачіа Логан»(реєстраційний номер НОМЕР_2), що був застрахований у ЗАТ «СК «Український Страховий Альянс», правонаступником якого є позивач.

Як зазначає позивач, ним відповідно до умов договору страхування відшкодовано страхувальнику 30294,42 грн. страхового відшкодування (платіжні доручення №№ 1719 від 18.06.2009року та 177 від 04.02.2009 року згідно з Страховими актами № 12501/08 від 17.06.2009 року (на суму 21594,49 грн.) та від 02.02.2009 року (на суму 8699,93 грн.).

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Відповідно до довідки ВДАІ дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України. Відповідні обставини також підтверджені Постановою Московського районного суду м. Харкова від 16.12.2008 року № 3-35686/08.

Відповідальність ОСОБА_5 застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в НАСК «Оранта»за Полісом ВА/6973053 з лімітом відповідальності 35000 грн., без франшизи.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик (відповідач) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, до АТ «СК «АХА Україна»у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

На адресу відповідача направлялась претензія для добровільної сплати коштів (вих. № 4777/18 цв від 20.07.2010 року), яка залишена відповідачем без задоволення.

В ході розгляду спору відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 15915,13 грн. вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, які підлягають заміні, проти решти позову заперечував, оскільки відповідні вимоги не передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відтак відсутні підстави для їх задоволення за рахунок відповідача.

Дослідивши заперечення відповідача, в ході розгляду спору судом встановлено, що згідно Звіту № 191/08 від 14.11.2008 року експертного автотоварознавчого дослідження по оцінці вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, виконаного ТОВ «Ленкор»на замовлення потерпілого ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 15915,13 грн.

Відповідний Звіт наданий позивачем в позовних матеріалах, однак не врахований в розрахунку позову.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Вимога позивача про відшкодування відповідачем виплаченої страхової суми, яка перевищує вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного з огляду на ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»є безпідставною.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги в розмірі вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу в сумі 15915,13 грн., які також визнані відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 Господарськогопроцесуального кодексу України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м.Київ, вул. Жилянська, 75, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 31235110) 15 915, 13 (пятнадцять тисяч девятсот пятнадцять) грн. страхового відшкодування, 159,15 (сто пятдесят девять) грн. витрат по сплаті державного мита та 123,98 (сто двадцять три) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 23.06.2011