Рішення № 17287531, 17.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/14817.06.11 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс»

До Аціонерного товариства закритого типу «Київвавтотранссервіс»

Простягнення 24090,76 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаОСОБА_1, довіреність № 67 від 27.08.2010

від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Фінекс»(далі позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Аціонерного товариства закритого типу «Київвавтотранссервіс»(далі відповідач) про стягнення 24090,76 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що неправомірними діями відповідача було завдано матеріального збитку позивачу.

Ухвалою суду від 05.05.2011р. порушено провадження у справі № 1/148 та призначено розгляд на 03.06.2011 р.

27.05.2011 позивач подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

03.06.2011р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи на 17.06.2011, у звязку з відсутністю представника відповідача.

17.06.2011 відповідач подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з тим, що його представник знаходиться у відрядженні.

17.06.2011 представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем до клопотання не надано доказів того, що його представник дійсно знаходиться у відрядженні. Суд дійшов висновку про задоволення позову частково в частині стягнення основного боргу, оскільки представник позивача надав всі необхідні докази для розгляду справи по суті спор, а відповідач не був позбавлений права подати відзив на позов через відділ діловодства до початку судового засідання.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2010 між ТОВ «СК «Фінекс»(далі позивач) як страховиком, та ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування № 24-10.АК01, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно з Довідкою ВДАІ Святошинського району в м.Києва 01.04.2010 на вул. Туполєва 1 сталася ДТП за участю транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 , під його керуванням, у звязку з відсутністю попереджувальних знаків на автомобільній дорозі, на якій відбуваються ремонтні роботи дорожнього полотна.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 03.06.2010 у справі № 3-3088/10, винним у скоєнні ДТП визнано директора відповідача Суржика Є.М.

Відповідно до Звіту вартості збитку № 626 від 19.04.2010, прогнозована вартість відновлювального ремонту, завдана внаслідок неналежного виконання своїх обовязків працівниками відповідача, власникові автомобіля марки ОСОБА_2 в результаті його пошкодження при ДТП складала 18919,03 грн.

Фактично, вартість проведення відновлювальних ремонтних робіт автомобіля «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 склала 21220,68 грн., про що свідчить товарний чек ФОП ОСОБА_3 №5 від 15.04.2010 та рахунок фактура № СЧ-0008239 від 16.04.2010 а також виконаних робіт № б/н від 07.05.2010 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

Позивачем вартість вказаних робіт у розмірі 21220,68 грн. було виплачено у повному обсязі, згідно видаткових касових ордерів № 205 від 05.05.2010 № 235 від 20.05.2010 та платіжного доручення № 6983 від 05.05.2010 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 24090,76 грн. боргу, а саме: 21 220,68 грн. основного боргу в порядку регресу, 115,00 грн. витрат на оплату послуг з отримання довідки ВДАІ, 450,00 грн. вартості проведення авто товарознавчого дослідження, 1979,19 грн. інфляційних втрат, 325,89 грн. 3% річних та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівниками під час виконання ним своїх трудових (службових обовязків).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 220,68 грн. основного боргу в порядку регресу, 115,00 грн. витрат на оплату послуг з отримання довідки ВДАІ, 450,00 грн. вартості проведення авто товарознавчого дослідження були доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 1979,19 грн. інфляційних втрат, 325,89 грн. 3% річних, то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даних позовних вимог, оскільки ст. 625 ЦК України передбачено відповідальність боржника у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних, у разі його прострочення виконання грошового зобовязання, проте між сторонами грошових зобовязань у даній справі не існує, між сторонами відносини в порядку стягнення за регресною вимогою, а відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково .

2.Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Київавтотранссервіс»(код ЄДРПОУ 16479973, адреса: 03115, м. Київ, вул. Краснова 5) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ФІНЕКС»(код ЄДРПОУ 32641385, адреса: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський 54) суму заборгованості в розмірі 21220 (двадцять одну тисячу двісті двадцять) грн. 68 коп. основного боргу в порядку регресу, 115 ( сто пятнадцять) грн. витрат на оплату послуг з отримання довідки ВДАІ, 450 (чотириста пятдесят) грн. вартості проведення авто товарознавчого дослідження, 217 (двісті сімнадцять) грн. 86 коп. - витрат по сплаті державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 40 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Мельник В.І.

(Дата складання повного тексту рішення: 24.06.2011)