Ухвала суду № 17287507, 23.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

23.06.2011№ 05-6- 31 / 235 Суддя Качан Н.І., розглянувши

позовну заяву Громадської організації "Спілка інвесторів ТОВ "Інжпромбудсервіс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кроун", м. Київ

про визнання особи такою, що втратила права замовника

ВСТАНОВИВ:

          22.06.2011р. до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Громадської організації «Спілка Інвесторів ТОВ «Інжпромбудсервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії «Кроун»про визнання особи такою, що втратила права замовника.

          Позивач просить суд визнати юридичну особу ТОВ «Будівельна компанія «Кроун»такою, що втратила права замовника будівництва житлового будинку на земельній ділянці за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський біля будинку № 30 кадастровий номер: 8000000000:78:043:0200.

          Обґрунтовуючи подання вказаної заяви до Господарського суду міста Києва, позивач посилався на Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997р. та від 01 грудня 2004р.

          У вказаних рішеннях Конституційним Судом України надано офіційне тлумачення ст. 55 Конституції України та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України.

          Конституційний Суд України вирішив, що «частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене».

          Звертаємо увагу, позивача, що вказане тлумачення стосується фізичних осіб, а в нашому випадку заявником виступає юридична особа, а тому посилання на дане тлумачення є безпідставним та необґрунтованим.

          Щодо ст. 4 ЦПК України, Конституційний Суд України вирішив, що «поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

          В аспекті поставленого у конституційному поданні питання положення частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом».

          Таким чином, у даному рішенні суд присвятив увагу захисту акціонерів, знову ж таки фізичних осіб, надавши тлумачення нормі Цивільного процесуального кодексу України.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

          Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

          Господарський суд міста Києва керується Конституцією України та Господарським процесуальним кодексом України, як спеціальним законом, що регулює здійснення судочинства при вирішенні господарських спорів.

          Господарським судам підвідомчі справи у спорах, які виникають на підставі дійсних господарських договорів чи відповідних зобов’язальних правовідносин сторін.

          Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство. 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

          Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

          Враховуючи вищевикладене, вимоги викладені у позові, а саме визнання особи такою, що втратила права замовника, не відповідають вищезазначеним нормам.

          Права та обов’язки замовника будівництва, виникають на підставі Договору, у нашому випадку на підставі Договору від 12.06.2003р. Заявник у позові вказав, що 12.04.2010р. Договір від 12.06.2003р. було розірвано. Таким чином, у зв’язку зі розірванням Договору, у відповідача відсутній статус замовника та обсяг прав.

          За таких обставин спір не підвідомчий господарському суду міста Києва.

          Згідно п. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду у господарських судах України.

Керуючись п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1.          У прийнятті позовної заяви відмовити.

2.          Повернути позивачеві позовні матеріали на 20 (двадцяти) аркушах.

3.          Повернути Громадській організації «Спілка інвесторів ТОВ «Інжпромбудсервіс»(04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58, оф. 111, ідентифікаційний код 36291379) з державного бюджету державне мито у сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн., перераховане Квитанцією № 225 від 21.06.2011р. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перераховані Квитанцією № 223 від 21.06.2011р.

Суддя                                                                                                              Н.І.Качан