Рішення № 17287447, 19.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.11 Справа № 20/5009/121/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестстрой-Дон” (87503, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Карпова, буд. 35)

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Провідна” (03049, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 25; 01032. м. Київ, бул. Шевченка, 37/122)

про стягнення суми 64 827,07 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача не зявився;

Від відповідача ОСОБА_1 особисто (паспорт НОМЕР_8 вид. 11.02.1997 р.);

ОСОБА_2 (дов. № 26 від 25.02.2011 р.);

Від третьої особи не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої позивачу, як власнику транспортного засобу “РEUGEOT” 407, державний номер НОМЕР_9, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22.06.2010р. на автодорозі “Запоріжжя-Маріуполь”, в розмірі 64 827,07 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №20/5009/121/11, судове засідання призначено на 08.02.2011р. На підставі ст. 77 ГПК України ухвалою суду розгляд справи відкладено на 25.02.2011р. Ухвалою господарського суду від 25.02.2011 р. на підставі ст.27 ГПК України до участі у справі залучено Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Провідна” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в порядку ст.69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 23.03.11 р.

Ухвалою суду від 23.03.2011р. у справі №20/5009/121/11 в порядку ст.41 ГПК України призначено судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено до отримання результатів експертизи.

Ухвалою суду від 04.07.2011р. після усунення обставин, що зумовили зупинення, провадження у справі поновлено з 14.07.2011р., розгляд справи призначено на 14.07.2011р. Ухвалою суду від 14.07.2011р. розгляд справи відкладено на 19.07.2011р.

19.07.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач після поновлення провадження у справі у судові засідання не зявлявся. Ухвалою суду від 14.07.2011р. розгляд справи відкладався за його клопотанням та зверталася увага, що строк вирішення спору у справі вже продовжувався в порядку ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача і 19.07.2011р. є останнім днем вирішення спору. У судове засідання 19.07.2011р. представник позивача знову не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких клопотань або заяв від позивача не надійшло. Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи у відсутність позивача.

Судом розглядаються позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22 червня 2010 року на автодорозі “Запоріжжя-Маріуполь” автомобіль “РEUGEOT” 407, державний номерний знак НОМЕР_9, який належить позивачу на праві власності, зазнав суттєвих пошкоджень, в результаті яких для подальшої експлуатації транспортний засіб є непридатним. Звітом №846 про експертну оцінку транспортного засобу від 07.11.2010р. визначено, що сума матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля становить, 88 507,07 грн. Витрати позивача за проведення вказаного дослідження склали 800 грн., що підтверджується платіжним дорученням №164 від 29.10.2010р. За результатами розгляду 19.08.2010р. Куйбишевським районним судом Запорізької області справи про адміністративне правопорушення, винним у скоєнні ДТП було визнано ОСОБА_1, який керував іншим автомобілем “REUAUT” державний номер НОМЕР_6, за участі якого сталася пригода. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу “REUAUT” була застрахована, позивач звернувся до страхової організації ПАТ “Страхова компанія “Провідна” для виплати страхового відшкодування. Страховою компанією було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 24 990 грн., яке визначене як різниця від суми максимальної суми відшкодування 25 500 грн. за вирахуванням суми франшизи у розмірі 510 грн. Однак, фактично спричинена позивачу шкода в результаті пошкодження “РEUGEOT” державний номер НОМЕР_9, як зазначено у Звіті №846 про експертну оцінку транспортного засобу від 07.11.2010р., становить 88 507,07 грн. За таких обставин, внаслідок винних дій відповідача позивачу завдана майнова шкода, і за вирахуванням виплаченого страховою компанією відшкодування, відповідач повинен сплатити суму 64 827,07 грн., яка складається з: 63517,07 грн. майнової шкоди, (88507,07 грн. 24990,00 грн. (сплачене страхове відшкодування), франшизи у розмірі 510 грн. та 800 грн. витрат на проведення дослідження. На підставі ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.37 Закону України “Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнав частково у розмірі 510 грн. належної до сплати франшизи, в іншій частині позовних вимог заперечив на наступних підставах. Як було зазначено відповідачем у судових засіданнях, його (відповідача) не було допущено до участі у проведенні експертного дослідження пошкодженого автомобіля позивача, через запізнення на 5 хвилин, внаслідок чого він був позбавлений можливості надати свої заперечення чи пояснення, отримав лише фотокартки. Заявлена до стягнення позивачем сума, на думку відповідача, була завищеною в декілька разів від реальної суми, яка потрібна на відновлювальний ремонт автомобіля, експертний висновок, викладений у звіті №846 від 07.11.2010р., є необєктивним та не всебічним. Пошкоджений автомобіль позивача підлягав відновлювальному ремонту, бо внаслідок ДТП не були пошкоджені основні вузли та агрегати автомобіля, а пошкоджені частини автомобіля підлягають заміні та ремонту. Позивач незаконно здійснив продаж пошкодженого автомобіля, оскільки автомобіль, який не підлягає ремонту, не може бути проданий як транспортний засіб з подальшим його постановленням на облік в МРЕО, як це було здійснено позивачем.

31.01.2011р. судом було отримано клопотання відповідача залишити позовну заяву без розгляду у звязку з невірним визначенням підсудності справи, оскільки вантажний автомобіль належав відповідачу як громадянину України, а не приватному підприємцю, і Куйбишевським районним судом винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1, а не приватного підприємця. Ухвалою суду від 08.02.2011р. клопотання відхилено як необґрунтоване.

У судовому засіданні 23.03.2011р. відповідачем було подано письмову заяву про призначення судової автотоварознавчої експертизи легкового автомобіля “Пежо 407” держномер НОМЕР_9 з метою зясування дійсного розміру заподіяної шкоди, яке було задоволено судом.

Від третьої особи ПрАТ “Страхова компанія “Провідна” судом отримано письмове пояснення, в якому, зокрема, зазначено, що між ОСОБА_1 та ПрАТ “СК “Провідна” укладений поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ №718590425.06.2010р. 25.06.2010р. страхувальник до страхової компанії звернувся з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 22.06.2010р. за участю забезпеченого транспортного засобу та автомобіля “РEUGEOT” державний номер НОМЕР_9, у звязку з чим було зареєстровано страхову справу. 15.07.2010р. до страхової компанії звернувся позивач з заявою про виплату страхового відшкодування. 09.11.2010р. ПрАТ “СК “Провідна” було складено страховий акт №0501/39/2682/52026 та перераховано позивачу страхове відшкодування в розмірі 24 990 грн., виходячи з суми ліміту відповідальності страховика (25 500 грн.) за вирахуванням безумної франшизи (510 грн.). До письмового пояснення додано копію страхової справи, в якій міститься ремонтна калькуляція (попередній розрахунок суми страхового відшкодування) № 0157 від 05.11.2010р. (а.с. 109-112), в якій вартість ремонту автомобіля “REUGEOT” державний номер НОМЕР_9 визначена в сумі 63286,07 грн. Після отриманням результатів судової автотоварознавчої експертизи та поновлення провадження у справі від третьої особи судом одержано телеграму, в якій остання зазначила, що підтримує свої попередні пояснення, просить розглядати справу у відсутність представника страхової компанії.

Позивачем надавалася заява про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача на суму позову та шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти правочини відчуження рухомого та нерухомого майна, що йому належить. В цій заяві позивач також заявив клопотання про витребування в Куйбишевській міжрайонній ДПІ відомостей про наявні у відповідача розрахункові рахунки в установах банків; витребування в КП “Куйбишевське бюро технічної інвентаризації” Куйбишевської районної ради Запорізької області відомостей про наявність у власності відповідача нерухомого майна; витребування у відділенні ДАІ з обслуговування адміністративної території Куйбишевського, Розівського районів Запорізької області відомостей про наявність у власності відповідача рухомого майна (транспортних засобів). Клопотання про витребування інформації було заявлено з метою накладення на виявлене майно арешту в забезпечення позову. Ухвалою суду від 25.02.2011р. зазначена заява позивача була відхилена.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Куйбишевського районного суду Запорізької області від 19.08.2010р. встановлено, що 22 червня 2010 року о 19 год. 30 хв. на автодорозі “Запоріжжя-Маріуполь” 204 км Донецької області ОСОБА_1, керуючи автомобілем “REUAULT” державний номер НОМЕР_6, при виникненні небезпеки для руху, яку він обєктивно виявив, не прийняв заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або обїзду перешкоди у разі її виявлення, здійснив зіткнення з автомобілем “РEUGEOT” державний номерний знак НОМЕР_9, чим порушив п.12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. Внаслідок ДТП пошкоджено транспортні засоби. Суд, вивчивши матеріали справи зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, постанову про відмову в порушення кримінальної справи, висновок спеціаліста, письмові пояснення порушника, дійшов висновку, що ОСОБА_1 є винним у скоєнні ДТП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Автомобіль “РEUGEOT” 407 державний номерний знак НОМЕР_9, який було пошкоджено внаслідок ДТП, належав на праві приватної власності ТОВ “Інвестстрой-Дон” (позивач у справі), що підтверджується договором купівлі-продажу №3838 від 28.07.2006р., свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15. Вартість автомобіля згідно з договором купівлі-продажу склала 93 240,09 грн. з ПДВ.

Відповідно до звіту №846 про експертну оцінку транспортного засобу від 01.11.2007р., виконаного субєктом оціночної діяльності, що має відповідний сертифікат, на замовлення ТОВ “Інвестстрой-Дон”, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля РEUGEOT” 407 державний №НОМЕР_9 склав 88 507,07 грн. Згідно з платіжним дорученням №164 від 29.10.2010р. (т.1 а.с.24) позивач за проведення даної автотоварознавчої експертизи сплатив оцінювачу суму 800 грн.

Слід зазначити, що згідно з висновків, викладених у звіті №846 про експертну оцінку, вартість відновлювального ремонту на момент проведення дослідження визначено в розмірі 168 277,37 грн., тому сума матеріальної шкоди прийнята в розмірі 88507,07 грн., що дорівнює дійсній (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження до моменту ДТП, оскільки відновлення транспортного засобу економічно недоцільно.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 (т.1 а.с.98) автомобіль “REUAULT” реєстраційний номер НОМЕР_6 (вантажний сідловий тягач) ОСОБА_3 є його власником. Згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_12 від 13.07.2009р. (т.1 а.с.99) ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та має ліцензію НОМЕР_13 (т.1 а.с. 90) на надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, зі строком дії з 11.08.2009р. по 10.08.2014р. Згідно з подорожнім листом на момент споєння ДТП останній здійснював на вказаному автомобілі з причепом НОМЕР_14 вантажні перевезення на замовлення, отже діяв як субєкт підприємницької діяльності, тому спір розглядається по суті господарським судом.

Згідно з полісом ВВ/7185904 зі строком дії - 09.07.2009р. до 08.07.2010р. (т.1 а.с.116) на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ЗАТ “СК “Провідна” (на даний час ПрАТ “СК “Провідна”), забезпечений транспортний засіб “REUAULT” номерний знак НОМЕР_6.

Матеріали справи свідчать, що 15.07.2010р. позивач ТОВ “Інвестстрой-Дон” звернувся до ПрАТ “СК “Провідна”, як страховика ОСОБА_3, з заявою (т.1 а.с120-121) про виплату страхового відшкодування внаслідок шкоди, що спричинена ДТП, яка сталася 22.06.2010р. Після вивчення матеріалів, страховою компанією було складено страховий акт від 09.11.2010р. (т.1 а.с.107-108) та розраховано суму належну до виплати заявнику, як власнику пошкодженого транспортного засобу “РEUGEOT” 407, д/н НОМЕР_9, в розмірі 24 990 грн. (25 500 грн. (ліміт відповідальності) 510 грн. безумної франшизи). Одержання ТОВ “Інвестстрой-Дон” від ПрАТ “СК Провідна” суми 24 990 грн. підтверджується наданою позивачем випискою по особовому рахунку (т.1 а.с.63).

ТОВ “Інвестстрой-Дон” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, з вимогами про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми 64 827,07 грн. матеріальної шкоди, яка залишилася невідшкодованою. Обґрунтовуючи розмір вимог матеріальної шкоди, позивач посилався на звіт про експертну оцінку №846 від 27.11.2010р. У звязку тим, що відповідач заперечував проти позовних вимог, вважаючи заявлену суму завищеною та виплачених страховою компанією коштів достатніх для відновлювального ремонту автомобіля позивача, судом було задоволено його клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої поставлено питання: 1.Який розмір на дату оцінки матеріальної шкоди, завданої ТОВ “Інвестстрой-Дон”, як власнику дорожнього транспортного засобу “REUGEOT” 407, легковий седан, випуску 2004року, Y двигуна 1749, шасі (кузов, рама) №НОМЕР_16, державний номер НОМЕР_9 (транзитний номер НОМЕР_10), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22.06.2010 р.? 2.Чи можливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого автомобіля? Якщо можливо, то яка вартість цих робіт на дату оцінки?

Відповідно до отриманого судом висновку експерта автотоварознавця №996-11 , вартість відновлювального ремонту на дату проведення експертизи автомобіля “РEUGEOT” реєстраційний номерний знак НОМЕР_9 складає 140 991,40 грн.; вартість матеріального збитку, нанесеного власнику 93 179,87 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на наступних підставах.

Предметом спору є відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП. Зобовязання із відшкодування шкоди є недоговірними зобовязаннями, регулюються спеціальним законодавством ( підрозділ 2) розділу Ш книги 5 ЦК України.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, зобовязання з відшкодування шкоди є деліктними (позадоговірними). Форми і розміри позадоговірної відповідальності визначаються лише законом. Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок та вину особи, яка заподіяла шкоду.

На позивача покладений обовязок доказати шкоду (її розмір), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний звязок; на відповідача відсутність вини.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За приписами ч.2 ст.1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до висновків експерта автотоварознавця №996-11 (т.2 а.с.2-19) по визначенню матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу автомобіля “РEUGEOT” 407, д/н НОМЕР_9, за наслідками призначеної судом експертизи, оскільки вартість відновлювального ремонту (140 991,4 грн.) перевищує ринкову вартість досліджуваного транспортного засобу (в цінах на час дослідження) 93 179,87 грн., то відновлювати такий транспортний засіб економічно недоцільно, тому матеріальний збиток прийнято рівним дійсній вартості автомобіля.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ст.37 Закону України “Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Частиною 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що на підставі наведених вище письмових доказів (постанова суду, висновок експерта автотоварознавця №996-1, звіт №846 про експертну оцінку) позивачем доказаний склад правопорушення, а саме факт спричинення шкоди позивачу як власнику автомобільного транспорту, протиправність поведінки, розмір шкоди, а також причинний звязок.

Належних доказів відсутності вини, як власника джерела підвищеної небезпеки, доказів у підтвердження дії непереборної сили або умислу потерпілого відповідач не надав. Тому в силу приписів закону він повинен відповідати за завдану шкоду. Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача про стягнення шкоди у розмірі 64 827 грн. 07 коп., що складається з суми різниці між фактичним розміром шкоди і здійсненої третьою особою страхової виплати, суми 510 грн. франшизи та 800 грн. витрат позивача на проведення автотоварознавчого дослідження. При цьому з урахуванням приписів ст.83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Згідно з ст.48 цього Кодексу витрати по сплаті за проведення судової експертизи, яка сплачена відповідачем згідно квитанції №П461/191109/2 від 12.05.2011р., покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестстрой-Дон” (87503, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Карпова, буд. 35, код ЄДРПОУ 33852262, р/р26003301800422 у Головному управлінні ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) суму 64 827 грн. 07 коп. матеріальної шкоди, суму 648 грн. 27 коп. витрат на державне мито, суму 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 25.07.2011 р.