Рішення № 17286957, 20.07.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 липня 2011 р. Справа 8/62/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Гоголя, 10)

до: виконавчого комітету Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району (24026, с. Серебрія, вул. Леніна, 258, Могилів-Подільський район, Вінницька область)

до : Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району (24026, с. Серебрія, вул. Леніна, 258, Могилів-Подільський район, Вінницька область)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-3" (код ЄДРПОУ 32756229, 24026, с. Серебрія, Могилів-Подільський район, Вінницька область)

про визнання недійсним рішення та визнання права власності на майно

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідачів: ОСОБА_2 - за довіреністю

третя особа: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, 06.05.2011 р. звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до виконавчого комітету Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району та до Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району, в якій позивач просить суд: визнати недійсним рішення виконкому Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району від 30.07.2007 р. № 52 “Про визнання та оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна”, яким визнано право власності за Серебрійською сільською радою на нежитлову будівлю їдальні, що розташована по вул. Леніна,260, у с. Серебрія. Могилів- Подільського району Вінницької області; визнати право власності держави Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на нежитлову будівлю їдальні літера "А" загальною площею 665,4 кв.м, ґанки., літ. «а», «а1», «а2», «аЗ», «а4», «а5», що розташована по вул. Леніна,260, у с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області.

Позов обґрунтовано наступним. 30.07.2007 виконкомом Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району з посиланням на ст.30 Закону України "Про місцеве- самоврядування в Україні" та п.4.1. Інструкції Держбуду України від 09.06.1989 "Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб" було прийнято рішення № 52 "Про визнання та оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна", яким визнано право власності на нежитлову будівлю їдальні, літера "А", загальною площею 665,4 кв. м, що розташована по вул. Леніна,260, у с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області за Серебрійською сільською радою (далі - будівля їдальні). Будівля їдальні входила до складу майнового комплексу держгоспу «Україна»с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області (далі держгосп). Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність)» майно держгоспу не підлягало передачі у комунальну власність, а залишалось у державній власності, що підтверджується статутом підприємства. Згідно п.14 акту оцінки від 09.02.1996 р. вартість будівлі їдальні (2 249 420 тис. крб.), яка увійшла у сумарну вартість об'єктів соціально-побутового призначення (3 065 570 тис.крб.), що підтверджується довідкою комісії з приватизації, вилучена із вартості об'єктів, які підлягають приватизації та передаються до статутного фонду СВАТ “Україна”. Будівля їдальні залишилась у державній власності та продовжувала перебувати на балансі даного акціонерного товариства. Держава незаконно була позбавлена права власності на спірне майно та потребує судового захисту. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 10.05.2011 р. порушено провадження у справі № 8/62/2011/5003 з призначенням її до розгляду на 15.06.2011 р. та залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-3".

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та третьої особи, ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору по суті документів, в судовому засіданні 15.06.2011 р. оголошено перерву до 06.07.2011 р..

В судовому засідані 06.07.2011 р. за клопотанням представників відповідачів продовжено строк розгляду справи на 15 днів та оголошено перерву до 20.07.2011 р., у зв'язку з ненаданням відповідачами витребуваних доказів по справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач - 1 проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з огляду , окірм іншого, на наступне. У відповідності до ч.І. ст.144 Конституції України: «Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території». З поданої позовної заяви вбачається, що представником регіонального відділення фонду державного майна України по Вінницькій області оскаржуються рішення виконкому Серебрійської сільської ради Вінницької області, яке прийняте на виконання рішення Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Слід зазначити, що прийняття рішення виконкомом Серебрійської сільської ради відбувалося в межах наданої компетенції та було спрямоване на виконання відповідного рішення пленарного засідання Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад». Дана норма закону цілком і повністю узгоджується із Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», з якої вбачається, що право власності на спірну будівлю, яка є соціально значимим об'єктом для територіальної громади (бо обслуговувала тракторну бригаду с. Серебрії, а тепер забезпечує село питною водою), - належить Серебрійській сільській раді Могилів-Подільського району.Тобто, відповідач діяв на підставі своїх повноважень та на виконання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та норм Конституції України.

В судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, представником позивача подано до суду довідку щодо кількості жителів, які користуються водою в оспорюваному приміщенні та заяву про вихід за межі позовних вимог в питанні скасування свідоцтва про право власності на ім'я відповідача та конкретизації приміщень їдальні відповідно до свідоцтва про право власності.

Представником відповідачів подано до суду заяву про припинення провадження у справі у зв'язку із набранням чинності ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.06.2011 р., постановленої у справі за позовом Фонду державного майна України по Вінницькій області до виконкому Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району та КП "Могилів-Подільське МБТІ" про визнаня протиправним та скасування рішення про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна. У вищевказаній ухвалі судом вказано , що справу за позовом ФДМ України по Вінницькій області про визнаня протиправним та скасування рішення Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району від 30.07.2007 р. № 52 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з тим, що відповідно до п.п.1, 7 ч.1 ст.3 КАС України, п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, ст. 1 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", та Тимчасового положення про Фонд державного майна україни, вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єктів владних повноважень - виконавчого комітету міської ради, який в спірних правовідносинах виконує саме владні управлінські функції на підставі ст. 5 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством України владні управлінські функції (а.с.91-93). З урахуванням викладеного відповідачі вважають, що спір необхідно вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

На переконання суду клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Разом з тим, відповідно до п.3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 27.06.2007 р. № 04-5/120 у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: - утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень; - приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації; - захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права; - з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові та пояснив, що нерухомий об'єкт - їдальня з державної в комунальну власність не передавалася.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав з підстав вказаних у відзивах на позов та також зазначив, що нерухомий об'єкт - їдальня з державної в комунальну власність не передавалася.

Третя особа правом участі у розгляді справи не скористалась, витребуваних судом документів та письмових пояснень по суті позову не надала, про час та місце розгляду справи повідомлена завчасно та належним чином, про поважність причин неявки та неподання витребуваних судом документів не повідомила.

Оскільки відсутність в судовому засіданні представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та з врахуванням вимог ст.69 ГПК України.

При розгляді справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В 1993 році генеральним директором державно-кооперативного об'єднання “Вінницясадвинпром” затверджено статут держгоспу "Україна". Статутом держгоспу “Україна” передбачено наступне: держгосп “Україна” с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області являється державним підприємством, входить в систему республіканського державно-кооперативного об'єднання по садівництву, виноградарству, розсадництву і виноробної промисловості “Укрсадвинпром” і безпосередньо підпорядкований Вінницькому обласному державно-кооперативному об'єднанню “Вінницясадвинпром” (а.с.9-12).

Наказом регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області № 1003-ДП від 15.12.1995р. "Про прийняття рішення щодо приватизації радгоспу “Україна" видано дозвіл на приватизацію радгоспу "Україна" (а.с.13).

Згідно відомості розрахунку вартості будівель та споруд держгоспу "Україна" станом на 01.01.1996 р. залишкова вартість їдальні становила 2 249 420 крб. (а.с.16 зворотній бік).

До складу об"єктів соціально-побутового призначення д-пу "Україна" с.Серебрія станом на 1.01.1996р. включено їдальню (а.с.17).

15.08.2000 року регіональним відділенням ФДМУ по Вінницькій області видано наказ № 906 про завершення процесу приватизації СВАТ "Україна" (а.с.18).

Відповідно до переліку майна від 15.11.2005р. , переданого до статутного фонду СВАТ “Україна”, приміщення їдальні до цього переліку включено не було (а.с.19,20).

28.12.2006 р. виконавчим директором СТОВ “Україна-1” видано наказ № 4 про створення інвентаризаційної комісії для проведення інвентаризації майна структурного підрозділу - їдальні, яке не увійшло до статутного фонду СТОВ (а.с 24).

Згідно інвентаризаційного опису №1 (додаток №2 до протоколу засідання інвентаризаційної комісії за результатами проведення інвентраизації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства СТОВ "Україна-1" с.Серебрія Могилів-Подільського р-ну Вінницької області)проведеного згідно з наказом ФДМУ по Вінницькій області №4 від 28.12.2006р. балансова вартість будівлі їдальні, 1976 року побудови, станом на 31.12.2006р. становить 86 351 грн. (а.с. 21-23).

Згідно інвентаризаційного опису (додаток №2 до протоколу засідання інвентаризаційної комісії за результатами проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства СТОВ "Україна-1" с.Серебрія Могилів-Подільського р-ну Вінницької області), проведеного згідно з наказом ФДМУ по Вінницькій області №560 від 05.12.2008р., балансова вартість будівлі їдальні, 1976 року побудови, становить 86 351 грн., а залишкова, станом на 21.01.2009р., - 28 698грн. (а.с. 29-31).

30.03.2005 р. між регіональним відділенням ФДМ України по Вінницькій області та ТОВ “Обрій-3” укладено договір № 239-ГТ оренди державного майна ЦМК структурного підрозділу їдальні з обладнанням, що не увійшло до статутного фонду СВАТ “Україна” під час приватизації і знаходиться в даний час на балансі СТОВ “Україна-1”. За договором регіональним відділенням ФДМУ було передано ТОВ “Обрій-3” в строкове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс структурного підрозділу їдальню з обладнанням, що не увійшло до статутного фонду СВАТ “Україна” під час приватизації і знаходиться в даний час на балансі СТОВ “Україна-1” за адресою: 24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Серебрія. Договір укладений строком на 11,5 місяців та діє з 30.03.2005 р. по 16.03.2006 р..В подальшому, шляхом укладення додаткових угод, строк дії договору неодноразово продовжувався (а.с.32-36, 37-40 ).

Рішенням виконавчого комітету Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 52 від 30.07.2007 р. визнано право власності на об'єкт нерухомого майна будівлю їдальні що розташована в с.Серебрія по вул. Леніна № 260 за Серебрійською сільською радою, зобов"язано бюро технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію та виписати свідоцтво про право на власність (а.с.7).

Згідно свідоцтва виданого 07.08.2007 р. Серебрійська сільська рада є власником нежитлової будівлі їдальні, літера "А", загальною площею 665,4 кв.м, ґанки., літ. «а», «а1», «а2», «а3», «а4», «а5», що розташована по вул. Леніна,260, у с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області згідно рішення виконкому від 30.07.2007р. №52 (а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов"язані діяти у межах, порядку та компетенції встановленої Конституцією та законами України.

За ч.1 ст.11 акону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно п."а" ч.1 ст.29 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління в межах визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на рогляд пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об"єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм ... .

Відповідно до ст.26 цього Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

51) надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності ... .

Згідно ЗУ "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (ст.1).До об"єктів державної власності, що підлягають приватизації належать підприємства як єдині майнові комплекси ... (ст.5).

Згідно ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств" об"єктами приватизації є окреме індивідуально визначене майно (ст.2).

Відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р. №2558, Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю(ст.1);основними завданнями Фонду є : захист майнових прав України на її території та за кордоном; здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності (ст.4); фонд відповідно до покладених на нього завдань: продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об"єктів незавершеного будівництва; затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності (ст.5); Фонд має право видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов"язкові для виконання органами державної виконавчої влади, іншими юридичними особами (ст.6); для погодженого вирішення питань реалізації державної політики у сфері приватизації і оренди майна, що є загальнодержавною власністю, обговорення найважливіших напрямків діяльності у Фонді створюється правління ... .Рішення правління проводяться в життя наказами Фонду (ст.11).

Постановою КМУ України від 15.06.1994р. №412 затверджено Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, яким передбачено наступне: регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - відділення) є державним органом, який створюється Фондом державного майна (далі - Фонд) і йому підпорядковується (ст.1); основними завданнями відділення є : організація та проведення приватизації майна, яке перебуває у державній власності, згідно з державною , республіканською та місцевою програмою приватизації (ст.3); відділення відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень: розробляє пропозиції щодо приватизації майна, яке перебуває у державній власності, вносить їх до фонду ..., для формування державної, республіканської місцевої програм приватизації, забезпечує виконання затверджених програм; змінює в процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у державній власності; здійснює продаж об"єктів приватизації; розглядає заяви про приватизацію майна, що перебуває у державній власності, і приймає відповідні рішення; здійснює управління та розпорядження майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації (ст.4 п.1,2,5,9).

Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000р. №1723 затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, якою передбачено наступне: основною метою приватизації у 2000-2002 роках є створення умов для сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) та створення конкуретного становища, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України (ст.2); для реалізації цих завдань Фонд державного майна України : застосовує аукціони під час продажу об"єктів груп А, Д та цілісних майнових комплексів об"єктів групи В,Г (ст.4); класифікація об"єктів приватизації здійснюється з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації відповідно до цієї Програми. Група А - окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних капіталів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення ... ) ... (ст.5).

Наказом ФДМ України та Мінекономіки України від 19.05.1999р. за № 908/68 затверджено Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, яке зареєстроване в МЮ України 24.06.1999р. за №414/3707.Положенням передбачено наступне: управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства ... (п.1.3); приватизація державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, здійснюється відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації", інших нормативно-правовоих актів з питань приватизації (п.2.1.1).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (в редакції станом на 03.03.1998 року) об'єктами передачі згідно з цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства); нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств.

Частину першу статті 2 доповнено абзацом шостим згідно із Законом України від 15.12.1999 року реченням наступного змісту - житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Згідно ст.3 Закону (редакція вказаної статті незмінна) ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Згідно ст.7 цього Закону з державної у комунальну власність передаються безоплатно , окрім іншого, заклади соціального забезпечення.

Статтями 4,6, 41 Закону регламентовано порядок прийняття рішень про передачу об'єктів права державної власності у комунальну власність, який передбачає при передачі права державної власності в комунальну власність: необхідність прийняття відповідного рішення відповідним органом який є власником або органом уповноваженим управляти цим майном; наявність згоди органу місцевого самоврядування на прийняття вказаного приміщення; погодження пропозиції щодо передачі об'єктів з державної у комунальну власність з відповідними органами, в т.р. трудовим колективом та органами, уповноваженими управляти державним майном; створення відповідної комісії по передачі обєктів тощо.

Постановою Верховної Ради України від 04.03.2004р. зобов"язано ФДМУ при проведенні реорганізації підприємств та/або приватизації цілісних майнових комплексів підприємств (установ, закладів) забезпечити передачу наявних у них об"єктів соціально-культурного призначення в управління органам місцевого самоврядування та в комунальну власність або спільну власність територіальних громад для їх цільового використання.

Указ Президента України №66/95 від 19.01.1995р. "Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі" на який посилалися в обгрунтування заперечень позову відповідачі, втратив чинність згідно з Указом Президента України від 09.12.1996р. №1178/96.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно ст.392ч.1 ЦК України власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи, інвентарної справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із змісту статуту держгосп "Україна" с. Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області являється державним підприємством(п.1), майно держгоспу є державним, складається з основних засобів та оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі (п.6.1).В грудні 1995р. регіональним відділенм ФДМ України в межах наданих йому повноважень, було видано дозвіл на приватизацію радгоспу "Україна". Їдальня як об"єкт соціально-побутового призначення не був приватизований та не був переданий до статутного фонду ВАТ "Україна" , тобто залишився у державній власності, що підтверджується актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого регіональним відділенням ФДМ України по Вінницькій області 09.02.1996р., відомістю розрахунку вартості будівель та споруд держгоспу "Україна" станом на 01.01.1996р. , переліком об"єктів соціально-побутового призначення по держгоспу "Україна" станом на 01.01.1996р., переліком майна яке передане до статутного фонду СВАТ "Україна" , протоколами та інвентаризаційними відомостями державного майна, яке не увійшло до статутного фонду СТОВ "Україна-1".Крім того, цей факт не заперечувався та не спростований відповідачами в ході розгляду справи. Проте, право власності держави Україна на цей об"єкт не було оформлене належним чином з видачею відповідного свідоцтва. Законом України "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998р. , Постановою Верховної Ради України від 04.03.2004р. передбачено можливість безоплатної передачі об"єктів соціально-культурного призначення з державної в комнальну власність, але разом з тим й визначено механізм, процедуру здійснення такої передачі. Судом встановлено, що передача спірного об"єкту з державної в комунальну власність не проводилася, що підтвердили в судовому засіданні представники сторін. Отже виконавчий комітет всупереч повноваженням, визначеним ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", вийшовши за їх межі, своїм рішенням №52 від 30.07.2007р. фактично розпорядився державним майном - їдальнею. Вказані обставини переконують суд в наявності підстав для визнання вказаного вище рішення виконкому недійсним та на підставі ст.396 ЦК України визнання права власності держави Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на нежитлову будівлю їдальні, літера "А", загальною площею 665,4 кв. м, що розташована по вул. Леніна,260, у с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області.

З врахуванням поданого позивачем письмового клопотання та відповідно до вимог ст. 83ч.1п.2 ГПК України суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог з метою захисту прав та законних інтересів позивача та за власною ініціативою скасувати свідоцтво за яким Серебрійська сільська рада є власником нежитлової будівлі їдальні, літера "А", загальною площею 665,4 кв.м, ґанки., літ. «а», «а1», «а2», «а3», «а4», «а5», що розташована по вул. Леніна,260, у с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області згідно рішення виконкому від 30.07.2007р. №52,про недійсність якого суд прийшов до переконання в ході розгляду справи.

Щодо позовних вимог позивача до Серебрійської сільської ради Могилів- Подільського району Вінницької області слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи зокрема за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзаци 1 ,2 ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Всупереч викладеному, позивачем не надано суду доказів того, яким чином та якими своїми діями (бездіяльністю) Серебрійська сільська рада порушила права чи охоронювані законом інтереси регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, оскільки оспорюване рішення рішення приймалося виконавчим комітетом, а рада жодних дій по оформленню свідоцтва не приймала. З урахуванням наведеного, в задоволенні позову до Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області слід відмовити.

Оскільки позивач звільений від сплати мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, то судові витрати підлягають стягненню до державного бюджету з відповідача - виконавчого комітету відповідно до ст.49ч.2 ГПК України з врахуванням залишкової вартості об"єкту нерухомості станом на 21.01.2009р. в розмірі 28 698грн..

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. ст.ст. 32, 33, 34, 43, 47, 49, 82,83, 84, 85, 115 ГПК

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району від 30.07.2007 р. № 52 “Про визнання та оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна”, яким визнано право власності за Серебрійською сільською радою на нежитлову будівлю їдальні, що розташована по вул. Леніна,260, у с. Серебрія. Могилів- Подільського району Вінницької області.

3. Визнати право власності держави Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на нежитлову будівлю їдальні, літера "А", загальною площею 665,4 кв.м, ґанки., літ. «а», «а1», «а2», «аЗ», «а4», «а5», що розташована по вул. Леніна,260, у с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області.

4. Відмовити в задоволенні позову до Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

5. Стягнути з виконавчого комітету Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області в дохід державного бюджету України державне мито в сумі 286,98 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн..

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Грабик В.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 липня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи