Постанова № 17286085, 21.07.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2011 р.Справа № 5024/679/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А., Сидоренка М.В.,

при секретарі судового засідання Ярошенко О.А.,

за участю представників сторін:

від прокуратури не зявився,

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача не зявився,

від третьої особи ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопласт”

на рішення господарського суду Херсонської області від 17 травня 2011 року

у справі № 5024/679/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії АТ „Укрексімбанк” в м. Херсоні

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопласт”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Петропласт”

про стягнення 8355420 грн. 33 коп.

встановив:

Публічне акціонерне товариство (ПАТ) „Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії АТ „Укрексімбанк” в м. Херсоні (далі-позивач) звернулося в господарський суд Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Технопласт” (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Петропласт” (далі-третя особа) про стягнення з відповідача, як майнового поручителя відповідно до укладеного між сторонами договору поруки №6906Р4 від 27.04.2006р., кредитного боргу ТОВ „Петропласт” в сумі 8355420,33грн. згідно укладених з банком кредитних договорів №6906К14 від 26.04.2006р. та №6907К7 від 18.05.2007р., в забезпечення яких і був укладений договір поруки.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України” посилається на невиконання основним боржником за кредитними договорами - ТОВ „Петропласт” кредитних зобовязань по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами.

У процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення процентів та пені, перерахувавши їх станом на 13.05.2011р. і просив суд стягнути з відповідача 8582283,96 грн., у тому числі: 7322241,50 грн. - кредитного боргу; 673946,29 грн. - боргу по процентах; 9127,51 грн. - боргу по комісії за управління кредитом; 534420,75 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 32063,43 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів; 484,47 грн. - пені за несвоєчасну оплату комісії за управління кредитом.

Відповідач позов не визнав, вважає поруку припиненою в звязку з відмовою банка прийняти від поручителя часткове виконання зобовязання, а також на безпідставне нарахування позивачем пені, оскільки у відношенні основного боржника - ТОВ „Петропласт” та позичальника за кредитним договором 14.07.2010р. порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію пеня за неналежне виконання грошових зобов'язань не нараховується, оскільки зобов'язання, що випливають з договору поруки, є похідними, такими, що забезпечують виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Неможливість їх застосування до основного боржника унеможливлює їх стягнення за рахунок поручителя.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17 травня 2011 року (суддя Н.О. Задорожна) позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7322241,50 грн. - кредитного боргу; 673946,29 грн. - боргу по процентах; 9127,51 грн. - боргу по комісії за управління кредитом; 380614,85 грн. - пені по кредиту; 22871,43 грн. - пені по процентах; 355,84 грн. - пені за несвоєчасну оплату комісії за управління кредитом та судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції при прийняті оскарженого рішення не було враховано, що згідно ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня) та інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань, а суд не врахував той факт, що 14.07.2010 року введено мораторій у справі про банкрутство ТОВ „ПЕТРОПЛАСТ”, а тому з цієї дати суд не міг нараховувати до стягнення пеню.

Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу (ЦК) України порука припиняється із припиненням забезпеченого нею зобовязання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства.

Третя особа не скористалася своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

В засідання господарського суду апеляційної інстанції зявилися представники позивача та третьої особи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, але не забезпечив явку свого представника в судове засідання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 26 квітня 2006 року між позивачем (банком) та третьою особою (позичальником) була укладена генеральна угода №6906№1, а також кредитні договори №6906К14 від 26.04.2006р. та №6907К7 від 18.05.2007р., на підставі яких банк зобовязався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 1500000 та 550000 доларів США та термінами погашення - 31.03.2011р. та 30.04.2012р., з встановленням змінної ставки за користування кредитом, визначеної пунктом 3.2.5 цих договорів.

Пунктами 3.2.6 та 3.2.8 кредитного договору сторони встановили розмір плати за управління кредитом та обслуговування позичкового рахунку - 0,02% від ліміту кредитної лінії в кожному календарному місяці, а також передбачили обовязок сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за прострочення позичальником платежів за цим договором.

Додатковими угодами сторони неодноразово вносили зміни та доповнення до кредитної угоди.

27.04.2006 року в забезпечення кредитних зобовязань за генеральним кредитним договором №6906№1 між банком та відповідачем (поручитель) був укладений договір поруки №6906Р4, згідно якого поручитель зобовязався солідарно з позичальником (третьою особою) відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобовязань відповідно до кредитної угоди щодо повернення кредиту, процентів та інших платежів на умовах та в порядку, передбачених кредитними договорами.

Пунктом 3.2 вказаного договору поруки сторони встановили, що поручитель відповідає перед банком за порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором.

ТОВ „Петропласт” свої зобовязання по поверненню кредиту і сплаті процентів виконував з порушенням встановлених домовленостей, наслідком чого було створення значного боргу по кредиту та процентах за користування кредитними коштами.

Станом на 13.05.2011р. кредитний борг позичальника становив 8582283,96 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами статей 553 та 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відношенні позичальника-третьої особи, господарським судом Херсонської області порушено справу про банкрутство №12/74-Б-10. В межах справи про банкрутство банк звернувся з заявою про включення його до числа кредиторів ТОВ „Петропласт”.

У звязку з невиконанням позичальником (третьою особою) зобовязань по кредитній угоді, позивач 12.01.2011р. та 24.02.2011р. звертався до відповідача, як поручителя згідно договору поруки, з вимогою сплати кредитного боргу, процентів та пені.

Відповідач у передбачений законом спосіб не спростував та не заперечував правильність визначення сум заборгованості по кредиту та процентах.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту згідно договорів в сумі 7332241,50 грн., 673946,29 грн. по процентах за кредит та 9127,51 грн. заборгованості по комісії за управління кредитом.

Також, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду щодо часткового задоволення позову в частині стягнення пені.

Крім того, суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про припинення провадження у справі по п.1.1 ст.80 ГПК України, оскільки зазначена правова норма передбачає можливість припинення справи за умови відсутності предмета спору.

На дату вирішення спору невиконані зобовязання по кредитному договору не припинено, а тому позивач вправі вирішити питання про стягнення кредитного боргу з майнового поручителя.

Твердження відповідача щодо відмови у стягненні пені з огляду на порушення у відношенні основного боржника справи про банкрутство, введення мораторію та заборони протягом його дії стягнення штрафів, пені, неустойки є необґрунтованими, оскільки, як вже було зазначено вище, пунктами 3.1 та 3.2 договору поруки сторони передбачили, що поручитель зобов'язаний перед кредитором солідарно з позичальником відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань по кредитній угоді щодо повернення кредиту, процентів та інших платежів на умовах та в порядку, передбачених кредитною угодою та відповідати перед кредитором за порушення позичальником своїх зобов'язань по кредитній угоді.

Обовязок поручителя виконати у повному обсязі зобовязання боржника за кредитом, у тому числі й в частині сплати пені, не залежить від факту порушення у відношенні боржника справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин судова колегія вважає, що місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги судовою колегією оцінюються, як такі що не відповідають вимогам законодавства.

Підстав для скасування рішення не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

постановив :

Рішення господарського суду Херсонської області від від 17 травня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Будішевська Л.О.

СуддяМишкіна М.А.

СуддяСидоренко М.В.