Постанова № 17286050, 05.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

05.07.11 Справа № 5015/1517/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнери” за вих. № 22 від 06.06.2011року

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2011 року

у справі № 5015/1517/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зендер-Україна”, с. Світязь Шацького району Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнери”, м. Львів

про стягнення 88870,68 грн.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача не з»явився (належно повідомлений);

Судом роз»яснено присутньому представнику позивача права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду сторонами в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2011 року у справі № 5015/1517/11 (суддя Бортник О.Ю.) задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Зендер-Україна” та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнери” на користь позивача 60000 грн. заборгованості, 25020,72 грн. інфляційних втрат, 5399,99 грн. 3% річних, а також 904,21 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 233,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Партнери” (надалі ТОВ, апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з»ясовано фактичні обставини справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення у справі про відмову в поданому до нього позові. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно розглянуто дану справу без врахування того, що сторонами недотримано досудового врегулювання спору. Також скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції не було зясовано обставин щодо розміру заборгованості по договору позики № 17/06 від 16.06.2006 року, оскільки свої зобовязання по даному Договору перед позивачем на суму 60000 грн. ТОВ «Партнери»виконало, а в решті суми 60000 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю “Зендер-Україна” втратило право вимоги, оскільки уступило таке право по усній домовленості від 11.12.2007 року фізичній особі - ОСОБА_2 Окрім того, апелянт вказує на пропуск позивачем позовної давності та безпідставність її незастосування судом першої інстанції згідно ст. 257 Цивільного кодексу України на підставі поданої ним заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Зендер-Україна” (надалі ТОВ) у відзиві на апеляційну скаргу № 1/4/7 від 04.07.2011 року (вх. № 5517 від 05.07.2011 року) апеляційну скаргу відповідача заперечило, посилаючись на те, що відповідачем не подано жодних доказів в підтвердження уступки позивачем свого права вимоги до відповідача на суму 60000 грн., а саме укладеного в письмовій формі договору між ТОВ “Зендер-Україна” та ОСОБА_2 Також позивач заперечив доводи апелянта про пропуск ним позовної давності по даній вимозі. Просить суд залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2011 року у справі № 5015/1517/11.

04.07.2011 року в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання № 25 від 04.07.2011 року (вх. № 5476) про відкладення розгляду справи в звязку з перебуванням директора даного Товариства у службовому відрядженні та неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши дане клопотання, зробила висновок про його відхилення, оскільки викладені в ньому обставини не підтверджені жодними доказами. Окрім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2011 року про призначення справи до розгляду на 05.07.2011 року явка сторін не була визнана обовязковою.

Львівський апеляційний господарський суд перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається з позовної заяви, з врахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, ТОВ “Зендер-Україна” просить стягнути з ТОВ “Партнери” 60000 грн. основного боргу, 25800 грн. інфляційних втрат та 5666,3 грн. 3% річних за користування чужими коштами, що виникли на підставі договору безпроцентної позики (фінансової допомоги) № 17/06 від 16.06.2006 року (надалі Договір).

Відповідно до умов даного Договору, а також додаткової угоди до неї № 1 від 18.08.2006 року, позивач зобовязувався надати відповідачу цільову безвідсоткову позику на зворотній основі на загальну суму 120000 грн., а відповідач зобовязувався використати її з метою поповнення обігових грошових коштів і повернути її до 31.12.2007 року (п.п. 1.1, 2.1, 5.1 Договору).

Згідно п. 6.1 Договорів після закінчення терміну користування позикою, відповідач зобовязувався протягом трьох календарних днів повернути позивачу суму позики.

Таким чином, даний Договір по своїй правовій природі містить ознаки договору позики, оскільки відповідає всім правовим вимогам відносин між сторонами, що регулюються главою 71 Цивільного кодексу України. Крім цього, даний Договір вчинений в належній формі, підписаний повноважними представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-209 Цивільного кодексу України, тобто є правомірним правочином.

Окрім того, вказаний Договір в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України є правовомірним правочином, оскільки сторонами не подано суду доказів визнання його судом недійсним, а також не встановлено факту його нікчемності. Таким чином, в силу норми 629 Цивільного кодексу України є обовязковим для виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, наявних у матеріалах справи копій банківських виписок від 19 червня 2006 року, 26 грудня 2006 року, 10 грудня 2007 року, 31 березня 2008 року позивач виконав свої зобовязання за Договором, перерахувавши відповідачу 120000 грн. позики.

В той же час, Відповідач своїх зобовязань по Договору щодо повернення наданої йому позивачем позики згідно п.п. 1.1, 6.1 Договору в повному обсязі не виконав. Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій банківських виписок, відповідачем було 26 грудня 2006 року, 10 грудня 2007 року та 27 березня 2008 року повернено позивачу 60000 грн. наданої йому позики. Залишок неповернутої суми позики по Договору складає 60000 грн. Доказів протилежного відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.

Посилання апелянта на те, суд першої інстанції не врахував обставин того, що ТОВ “Зендер-Україна” втратило право вимоги, оскільки уступило таке право по усній домовленості від 11.12.2007 року фізичній особі - ОСОБА_2 безпідставне, оскільки ним не подано суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України належних та допустимих доказів в підтвердження даних обставин, а саме, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, укладеного в письмовій формі договору уступки вимоги між ТОВ “Зендер-Україна” та фізичною особою - ОСОБА_2

Також колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи скаржника щодо пропуску позивачем позовної давності та безпідставність її незастосування судом першої інстанції згідно ст. 257 Цивільного кодексу України на підставі поданої ним заяви, оскільки господарським судом Львівської області зроблено правильний висновок про те, що на день звернення позивача до суду з даним позовом 18.03.2011 року згідно з поштового штампу на конверті (а.с. 16) , позовну давність не було пропущено. Зокрема, судом першої інстанції підставно встановлено, що перебіг позовної давності по спірній вимозі, який розпочався 03.01.2008 року, було перервано діями самого відповідача, які свідчать про визнання ним свого боргу, а саме: фактом перерахування ним позивачу 27.03.2008 року коштів в повернення позики по Договору. За наведеного, місцевий господарський суд, пославшись на норми ст.ст. 261, 264 Цивільного кодексу України, правильно зазначив, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. А тому, в суду першої інстанції не було правових підстав для застосування позовної давності згідно заяви відповідача та наслідків її спливу відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, апеляційний суд вважає, що не заслуговують на увагу посилання апелянта на відсутність в позивача права на звернення до господарського суду з даним позовом в звязку з недотриманням сторонами досудового врегулювання спору, оскільки таке право гарантоване позивачу ст. 124 Конституції України, ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України, ст. 1 ГПК України

За наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність задоволення позову в частині стягнення з відповідача 60000 грн. заборгованості по позиці згідно Договору.

Окрім цього, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 25020,72 грн. інфляційних нарахувань та 5399,99 грн. 3% річних з простроченої суми боргу в межах позовної давності за період з 20.05.2008 року по 20.05.2011 року, що відповідає вимогам ст. 257, 261, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та відмову в решті позову в цій частині позовних вимог.

Також, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 49 ГПК України здійснено розподіл судових витрат по справі.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2011 року у справі № 5015/1517/11 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнери” без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Партнери”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.

Повне рішення складено

19.07.2011 року