Рішення № 17284612, 21.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/22221.06.11 За позовомприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 719 164 грн. 00 коп.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін позивача:представник ОСОБА_1 (довіреність №11/364 від 31.03.2011 року) відповідача:начальник відділу Хмелюк О.М. (довіреність від 31.12.2011 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення 719 164 грн. 00 коп. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобовязання за укладеним господарським договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2011 року порушено провадження у справі № 23/222 та призначено її розгляд на 07.06.2011 року.

У судовому засіданні 07.06.2011 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 21.06.2011 року.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представником Відповідача відзив на позовну заяву не надавався, позовні вимоги не заперечувались.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 30.10.2009 року укладено генеральний договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №39/3906043/9047/09.

Пунктом 9.1 договору №39/3906043/9047/09 від 30.10.2009 року (в редакції додаткового договору №11 від 10.02.2010 року) встановлено, що Відповідач сплачує страховий платіж частинами у безготівковій формі відповідно до наведеного у договорі графіку. Останнім днем перерахування повної суми страхового платежу сторонами договору визначено 25.03.2010 року.

Відповідач у встановлені договором терміни не виконав свої грошові зобовязання перед Позивачем, що призвело до виникнення боргу у розмірі 707998,36 грн.

Відповідно до повідомлення Укрпошти про вручення поштової кореспонденції Відповідачем 18.02.2011 року отримано претензію Позивача про погашення 730412,72 грн. боргу, яка залишена без відповіді.

Означені обставини не заперечувались представником Відповідача у судовому засіданні.

В матеріалах справи наявна копія акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2009 року по 31.01.2011 року, яким підтверджується наявність боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 707998,36 грн.

Таким чином, суд встановлює, що Відповідач порушив свої господарські зобовязання, встановлені договором №39/3906043/9047/09 від 30.10.2009 року, в частині своєчасного і у повному обсязі перерахування страхового платежу на поточний рахунок Відповідача.

Частинами першою та другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з наведеного, суд встановив, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

В якості правової підстави позовної вимоги про стягнення з Відповідача пені Позивачем наведено Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань». Суд не погоджується з цією правовою позицією, оскільки названим Законом встановлюються лише граничні межі для застосування штрафних санкцій, а не встановлюється сама санкція за порушення зобовязання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено що, у випадку, коли розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Укладеним сторонами договором не встановлено обовязок Відповідача сплатити пеню у випадку прострочення сплати страхового платежу.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено відповідну вимогу, яка підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) 707998,36 грн. (сімсот сім тисяч девятсот девяносто вісім гривень 36 коп.) основного боргу; 1862, 13 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят дві гривні 13 коп.) трьох процентів річних; 7 098,60 грн. (сім тисяч девяносто вісім гривень 60 коп.) витрат на сплату державного мита та 232,92 грн. (двісті тридцять дві гривні 92 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк Повне рішення складено : 22.06.2011 року