Рішення № 17284189, 14.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/21114.06.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп»

          2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромпостач»

про стягнення 66198,52 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні 14 червня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                    

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс»(надалі –позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Груп»(надалі –відповідач-1) заборгованості по основному боргу у сумі 37385,00 грн., пені в сумі 24674,10 грн., 3% річних у сумі 3084,26 грн., втрат від інфляції в сумі 555,16 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромпостач»(надалі - відповідач-2) заборгованості в сумі 500,000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 своїх обов’язків за договором щодо поставки товару не виконав, сплачені позивачем кошти не повернув, а відповідач-2 не виконав обов’язку за договором поруки щодо сплати відповідних сум.

Відповідачі відзиву на позов не надали, явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечували, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачам на юридичну адресу підприємств згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяги станом на 10.06.2011р. наявні у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2011 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 30.05.2011. В судове засідання 30.05.2011 відповідачі не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 14.06.2011. В судове засідання 14.06.2011 сторони не з’явились. Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2011 року між позивачем (Покупець) та відповідачем-1 (Постачальник) було укладено Договір поставки № С0330 (надалі –Договір, Договір поставки), згідно якого відповідач-1 зобов’язався передати у власність, а позивач прийняти та оплатити на умовах, вказаних в даному договорі, металопрокат (надалі - товар), кількість та ціна якого вказані в рахунках, які є невід’ємними частинами цього Договору.

У відповідності до п. 2.5 Договору оплата всієї вартості товару вказаного в рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати, або на інших умовах, вказаних у додатковій угоді до даного Договору.

Відповідачем-1 було виставлено позивачу рахунок № 2160 від 21.03.2011 на оплату вартості товару в сумі 37385,94 грн. (копія в матеріалах справи).

Позивач 22.03.2011 перерахував відповідачу-1 грошові кошти в сумі 37385,94 грн. в рахунок оплати за товар, що мав бути поставлений відповідачем-1 згідно з умовами Договору та рахунку № 2160 від 21.03.2011. Перерахування позивачем вказаних коштів підтверджується платіжним дорученням № 445 від 22.03.2011, наявним в матеріалах справи.

У відповідності до п. 3.1 Договору Постачальник відпускає Покупцю товар протягом 2 робочих днів з моменту отримання Постачальником передоплати, або на інших умовах, передбачених додатковою угодою сторін.

Як стверджує позивач, а відповідачем—1 не спростовано, останній у встановлений строк поставку товару не здійснив.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач-1 свої зобов’язання за договором щодо поставки товару не виконав, не поставив позивачу товару на суму 37385,94 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно із частиною другою ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем була направлена відповідачу претензія № 1 від 31.03.2011, в якій міститься вимога про повернення суми переплати за непоставлений товар в сумі 37385,94 грн. Направлення вказаної вимоги підтверджується поштовою квитанцією (фіскальним чеком) № 3995 від 04.04.2011 (міститься в матеріалах справи).

Таким чином, позивач скористався своїм правом вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, направивши відповідачу відповідну вимогу, а тому у відповідача-1 з 14.04.2011 (з урахуванням строку поштового перебігу по м. Києву та строку виконання зобов’язання, передбаченого ч.2 ст. 530 ЦК України) утворилася грошове зобов’язання перед позивачем щодо сплати 37385,94 грн. здійсненої ним попередньої оплати.

Відповідачем-1 у строк, визначений частиною другою ст. 530 ЦК України, сума коштів в розмірі 37385,94 грн. не сплачена. Всього загальна сума збитків відповідача перед позивачем за оплачений але не поставлений товар, що виникли в результаті прострочення відповідача, складає 37 3385,94 грн.

Факт наявності боргу в розмірі 37385,94 грн. відповідача-1 перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем-1 не спростований, тому позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки передбачених даним договором, Постачальник зобов’язаний сплатити Покупцю неустойку у розмірі 2% від вартості не поставленого товару за кожний день прострочення.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, а стаття 629 ЦК України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.

Зважаючи на те, що зобов’язання відповідача-1 щодо поставки товару прострочене з 26.03.2011 (по закінченню 2-х днів після попередньої оплати позивача платіжним дорученням від 22.03.2011) та таке прострочення існувало до моменту отримання вимоги позивача про повернення суми попередньої оплати (оскільки позивач скористався правом повернення суми попередньої оплати, а не подальшої поставки товару), а саме до 07.04.2011 (з урахуванням терміну поштового обігу по м. Києву –3 дні), пеня має нараховуватися за період прострочення відповідачем-1 виконання зобов’язання саме з поставки товару, а саме з 26.03.2011 по 06.04.2011 (12 днів).

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем-1 строку виконання зобов’язання за Договором щодо поставки товару, стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає пеня в розмірі 8972,64 грн. (37385,94 грн. х 2% х 12 днів прострочення).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що вказаною нормою передбачена відповідальність за виконання грошового зобов’язання, яке виникло у відповідача-1 після направлення позивачем вимоги про повернення суми передплати (оскільки Договором було визначене не грошове зобов’язання відповідача-1 щодо поставки товару), нарахування 3% річних та інфляційних має відбуватися за період з 15.04.2011.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо сплати суми попередньої оплати вартості непоставленого товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 36,84 грн. (37385,94 грн. х3% річних / 365 днів у році х 12 днів прострочення з 15.04.2011 по 26.04.2011) та сума інфляційних в розмірі 523,40 грн. ((37385,94 грн. х 101,4 /100) –37385,94 грн. ).

За таких обставин, позовні вимоги до відповідача-1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 37385,00 грн. основного боргу (зважаючи на те, що господарський суд не може виходити за межі позовних вимог), 8972,64 грн. пені, 523,40 грн. інфляційних втрат та 36,84 грн. - 3% річних.

22 березня 2011 року в забезпечення зобов’язань відповідача-1 за Договором поставки між позивачем і відповідачем-2 було укладено Договір поруки № С03100 (надалі –Договір поруки), за яким відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 (Боржником) своїх зобов’язань за Договором поставки № С0330 від 21.03.2011 частково, а саме в частині поставки товару належної якості в передбачений строк. У відповідності до п. 3.2 Договору поруки відповідальність відповідача-2 за перед позивачем обмежується сумою 500,000 грн.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В частині першій ст. 555 ЦК України йдеться про необхідність надання кредитором поручителю вимоги, про що поручитель зобов’язаний повідомити боржника. Про необхідність надання кредитором вимоги поручителю випливає і з частини другої вказаної статті, де йдеться про те, що поручитель може висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник.

Крім того, пунктами 4.1, 4.2 Договору поруки встановлено обов’язок позивача направити Поручителя вимогу про сплату заборгованості в разі невиконання Боржником зобов’язань за Договором поставки, з отриманням якої пов’язане настання зобов’язання Поручителя сплатити кредитору суму заборгованості.

В матеріалах справи відсутня вимога позивача до відповідача-2, як поручителя, про сплату 37385,94 грн. боргу відповідача-1 по Договору поставки. За таких умов, у відповідача-2 не виникло обов’язку сплатити визначену Договором поруки суму боргу, а тому позовні вимоги до відповідача-2 про стягнення 500,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За таких умов позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача-1 зазначених вище сум заборгованості.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог, а саме 469,18 грн. державного мита та 167,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Групп»(ідентифікаційний код 36887777, адреса: 83004, м. Донецьк, вул. Совєтська, 27, р/р 26006019782001 в ПАТ «Півлденкомбанк», м. Донецьк, МФО 335946, або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс»(ідентифікаційний код 37242652, адреса: 01010, м. Київ, вул. Аніщенка, буд. 8/15 офіс 1, р/р 260070589600 в ПАТ Банк «Український капітал», МФО 320371) основний борг в сумі 37385,00 (тридцять сім тисяч триста вісімдесят п’ять гривень) грн., пеню в сумі 8972,64 (вісім тисяч дев’ятсот сімдесят дві гривні 64 копійки) грн., інфляційні в сумі 523,40 (п’ятсот двадцять три гривні 40 копійок) грн., 3% річних в розмірі 36,84 (тридцять шість гривень 84 копійки) грн., державне мито в сумі 469,18 (чотириста шістдесят дев’ять гривень 18 копійок) грн. та 167,56 (сто шістдесят сім гривень 56 копійок) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій чатсині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 17.06.2011р