Рішення № 17284142, 17.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/24517.06.11 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроконтракт-Київ»

простягнення 43791,95 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Август-Україна»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Євроконтракт-Київ»про стягнення 34 252,65 грн. основного боргу, 2740,21 грн. інфляційних втрат, 668,00 грн. трьох процентів річних, 2705,49 грн. пені, 3425,27 грн. штрафу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви.

Відповідач не направив в судове засідання своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні від 17.06.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 01.06.2010 р. № 453 позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковою накладною від 02.07.2010 № 959.

Зобовязанням, згідно ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 4.3. договору, оплата за товар здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати передачі товару, зазначеної у видатковій накладній.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобовязання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобовязання по договору у вигляді проведення оплати за поставлений позивачем товар не виконав в повному обсязі, у звязку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 34252,65 грн., що не спростовано належним чином відповідачем та підтверджується складеним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 31.05.2011.

Згідно з п. 5.3. договору, за прострочення оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день простроченого платежу, а також штраф у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості, якщо її термін становить більше 30 календарних днів.

Згідно ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Відповідно до статті 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 252,65 грн. основного боргу, 2740,21 грн. інфляційних втрат, 668,00 грн. трьох процентів річних, 2705,49 грн. пені, 3425,27 грн. штрафу обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроконтракт-Київ»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7, код 33882687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна»(04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 2-А, код 31140259) 34252,65 грн. (тридцять чотири тисячі двісті пятдесят дві грн. 65 коп.) основного боргу, 2 740,21 грн. (дві тисячі сімсот сорок грн. 21 коп.) інфляційних втрат, 668,00 грн. (шістсот шістдесят вісім грн.) трьох процентів річних, 2705,49 грн. (дві тисячі сімсот пять грн. 49 коп.) пені, 3425,27 грн. (три тисячі чотириста двадцять пять грн. 27 коп.) штрафу, 437,92 грн. (чотириста тридцять сім грн. 92 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяС.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.06.2011