Рішення № 17283676, 14.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.11 Справа № 1/5009/2989/11

Суддя О.І. Немченко

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергоресурси»(юридична адреса: 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 9 Д, офіс 110; поштова адреса: 49100, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 276, оф. 1)

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1»(юридична адреса: 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б; поштова адреса: 69600, м. Запоріжжя, ГСП-473)

про стягнення 72265 грн. 00 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1. довіреність № 3 від 15.06.2011 р.;

від відповідача ОСОБА_2 довіреність № 402 від 29.04.2011 р.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергоресурси», м. Дніпропетровськ до Закритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1», м. Запоріжжя про стягнення 72265 грн. 00 коп. основного боргу.

Позовні вимоги заявлені на підставі ст.ст. 173, 174, 179, 181, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 205, 525, 530, 612, 692 Цивільного кодексу України і обґрунтовані посиланням на наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений товар у кількості 83,99 тн. (80 тн. в рамках договору № 111 (10) від 03.09.2010 р. та специфікації № 1 та 3,99 тн. поза договором) в сумі 72265 грн. 00 коп.

31.05.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 23.06.2011 р.

В судовому засіданні 23.06.2011 р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог.

Враховуючи неявку представника відповідача та задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 14.07.2011 р.

В судовому засіданні 14.07.2011 р. позивач підтвердив сплату відповідачем позивачем 22265 грн. 00 коп. спірної заборгованості та просив стягнути з відповідача на користь позивача 50 000 грн. 00 коп. заборгованості.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні визнали позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50000 грн. 00 коп., у звязку із сплатою на момент розгляду справи в суді 22265 грн. спірної заборгованості.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2010 року між Закритим акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій № 1»(покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Променергоресурси»(постачальником) було укладено договір поставки № 111(10) (надалі договір).

Згідно розділу 2 договору, ціна за одиницю виміру товару визначається додатками (специфікаціями), загальна сума договору орієнтовно складає 200000 грн. 00 коп. і визначається сумою вартості всіх додатків (специфікацій).

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що оплата кожної партії товару здійснюється по факту поставки протягом 20 банківських днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.п. 6.2.2 та 6.2.3 договору, постачальник зобовязувався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 12.1 договору, договір діє до 31.12.2011 р., а в частині розрахунків до повного взаєморозрахунку.

До договору сторонами було також підписано специфікацію № 1 від 03.09.2010 р., яка є невідємною частиною договору, згідно якої, постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити 80 тон вапна на загальну суму 68832 грн. з урахуванням ПДВ.

Позивач здійснив поставку вапна у кількості 83,99 тон на загальну суму 72 265 грн. 00 коп., що підтверджується накладними: № 592 від 03.09.2010 р. на суму 34304 грн. 15 коп. (39,87 тон) та № 596 від 07.09.2010 р. на суму 37960 грн. 85 коп. (44,12 тон). Накладні з боку відповідача підписані уповноваженою особою Петренко Н.К. згідно довіреності № 174 від 03.09.2010 р. уповноваженою на отримання сто тон вапна.

На оплату поставленого товару позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури: № 592 від 03.09.2010 р. на суму 34304 грн. 15 коп. та № 596 від 07.09.2010 р. на суму 37960 грн. 85 коп.

Відповідачем рахунки-фактури оплачені не були.

30.09.2010 р. сторонами був підписаний та скріплений печатками акті звіряння взаємних розрахунків, згідно якого, відповідач мав перед позивачем заборгованість у розмірі 72265 грн. 00 коп. за товар, поставлений згідно вищевказаних накладних.

29.11.2010 р. листом за вих. № 147 позивач звернувся до відповідача із вимогою терміново оплатити отриманий товар згідно накладних: № 592 від 03.09.2010 р. на суму 34304 грн. 15 коп. (39,87 тон) та № 596 від 07.09.2010 р. на суму 37960 грн. 85 коп. (44,12 тон).

Відповідачем лист отримано 02.12.2010 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа.

21.03.2011 р. листом за вих. № 41 позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою терміново оплатити отриманий товар, а також повідомив, що у разі не оплати товару до 21.04.2011 р. позивач змушений буде звернутися до суду із позовом.

Станом на час подання позову до суду, відповідачем заявлені до стягнення сума заборгованості сплачена не була, у звязку з чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 72265 грн. 00 коп. основного боргу.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

До того ж, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 вказаного кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, між сторонами склалися господарські відносини, у тому числі відповідно до договору, специфікації № 1 та згідно накладних: № 592 від 03.09.2010 р. на суму 34304 грн. 15 коп. (39,87 тон) та № 596 від 07.09.2010 р. на суму 37960 грн. 85 коп. (44,12 тон), у звязку з чим, позивач поставив відповідачу вапно у кількості 83,99 тон на загальну суму 72 265 грн. 00 коп.

Відповідачем, отриманий від позивача товар, на момент звернення останнього до суду, оплачений не був, у звязку з чим, позивачем правомірно було заявлено до стягнення з відповідача 72265 грн. 00 коп.

Однак, після подання позову до суду (25.05.2011 р. згідно поштового штемпеля на конверті, в якому до суду надійшли матеріали позовної заяви), 27.05.2011 р. відповідачем було сплачено відповідачу за вапно, згідно накладної № 592 від 03.09.2010 р. 22265 грн. 00 коп.

Враховуючи сплату відповідачем позивачу частини спірної заборгованості після подання позову до суду, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22265 грн. 00 коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Беручи до уваги підтвердженність матеріалами справи факту наявності простроченої заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 50 000 грн. 00 коп. та визнання позову в цій частині самим відповідачем, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 50000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50000 грн. 00 коп. основного боргу та припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22265 грн. 00 коп. основного боргу.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судові витрати (722 грн. 65 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов в частині заявлення до стягнення 50000 грн. 00 коп. основного боргу.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1»(юридична адреса: 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б; поштова адреса: 69600, м. Запоріжжя, ГСП-473, п/р 26000034601 в філії ВАТ «Банк Кіпра», м. Запоріжжя, МФО 313407, код 13628220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергоресурси»(юридична адреса: 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 9 Д, офіс 110; поштова адреса: 49100, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 276, оф. 1, п/р № 26005050218044 в ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код 35544915) 50000 (пятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 722 (сімсот двадцять дві) грн. 65 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Припинити провадження у справі в частині заявлення до стягнення 22265 грн. 00 коп. основного боргу.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «19»липня 2011 року.