Рішення № 17283675, 14.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.11 Справа № 1/5009/3188/11

Суддя О.І. Немченко

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАММА»(95022, м. Сімферополь, вул. Бородина, 10)

до відповідача: Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерого товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03680, м. Київ, вул. Горького 51)

про стягнення 2934652 грн. 59 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1.- довіреність № 124 від 16.06.2011 р.;

від відповідача ОСОБА_2. довіреність № 13/11-05 від 24.05.2011 р.

від третьої особи не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАММА», м. Сімферополь до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя, третя особа Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Київ про стягнення 2934652 грн. 59 коп.

Позовні вимоги заявлені на підставі 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, та умов договору поставки № 32 від 29.04.2009 р., укладеного між сторонами та накладних, і обґрунтовані посиланням на наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 2467480 грн. 70 коп. На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 100709 грн. 35 коп. 3% річних за період з 15.09.2009 р. по 01.06.2011 р., 326017 грн. 60 коп. інфляційних втрат за період з вересня 2009 р. по червень 2011 р., та на підставі п. 7.4 договору 40444 грн. 94 коп. пені за період з 07.06.2010 р. по 09.12.2010 р.

08.06.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 05.07.2011 р.

В судовому засіданні 05.07.2011 р. представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві у повному обсязі. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у позові у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів посилався на те, що належні докази поставки саме за договором поставки відсутні, а документи, надані позивачем в підтвердження поставок оформлені неналежним чином. Заявив про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог про стягнення пені. В судовому засіданні представник відповідача не зміг відповісти на запитання щодо отримання відповідачем від позивача товару та надати відповідні докази.

Враховуючи неявку представника третьої особи та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів, розгляд справи був відкладений до 12.07.2011 р., про що сторони були повідомлені належним чином. В судовому засіданні 12.07.2011 р. оголошувалась перерва до 14.07.2011 р., про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені.

В судовому засіданні 14.07.2011 р. представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення, викладені у письмових документах.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився. Клопотанням від 13.07.2011 р. просив провести розгляд справи за відсутності представника Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Клопотання третьої особи було задоволено судом. До клопотання третьою особою було додано відзив на позовну заяву, яким третя особа просила відмовити у позові, з підстав викладених у відзиві відповідача, а також заявила клопотання про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені. До того ж, третьою особою було надано копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, згідно якої 18.03.2002 р. було змінено найменування юридичної особи з Відкритого акціонерного товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», у звязку з чим, судом також було змінено назву третьої особи на Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАММА»(постачальником), Публічним акціонерним товариством «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(замовником) та Дочірнім підприємством «Запорізький облавтодор»(отримувач-платник) був укладений договір поставки № 32 (надалі договір).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобовязувався поставити, а отримувач-платник прийняти та оплатити фарбу для розмічання доріг та склокульки (надалі товар) відповідно до проведеної замовником процедури закупівлі.

Відповідно до п. 3.5 договору, датою поставки товару вважається дата передачі товару у місці призначення, що підтверджується актом прийому передачі.

Пунктом 4.1 сторони узгодили, що кількість товару вказується у специфікації.

Згідно п. 6.1 договору, отримувач-платник здійснює оплату за поставлену продукцію в гривнях за банківськими реквізитами постачальника в термін 30 банківських днів з дати поставки.

Відповідно до п. 7.4 договору, за прострочку оплати за поставлений товар, отримувач-платник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

31.12.2009 р. між сторонами договору було також укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки, згідно умов якої було збільшено строк дії договору до 01.04.2010 р., збільшено його ціну, а також змінено п. 2.4 договору та узгоджено, що запланована загальна сума поставок -10729500 грн. 00 коп.

Позивач неодноразово здійснював поставки товару відповідачу на виконання умов договору.

Всього позивачем було поставлено відповідачу 4388480 грн. 70 коп.

Відповідачем всього за період дії договору було сплачено за поставлений товар 1921 грн. 00 коп.

Здійснення поставок позивачем та отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідачем не були оплачені наступні рахунки-фактури:

1)СФ-0000648 від 31.07.2009 р. на суму 466500 грн. 60 коп. (видаткова накладна № РН-0000419 від 31.07.2009 р., довіреність ЯПЗ № 892523); 13.04.2010 р. відповідачем було сплачено по цьому рахунку частково в сумі 28747 грн. 50 коп.; не сплачено 437753 грн. 10 коп.;

2)СФ-0000775 від 25.09.2009 р. на суму 315 225 грн. 40 коп. (видаткова накладна № РН-0000546 від 25.09.2009 р., довіреність ЯПЗ № 892552, 892553);

3)СФ-0000780 від 29.09.2009 р. на суму 163 950 грн. 20 коп. (видаткова накладна № РН-0000548 від 29.09.2009 р., довіреність ЯПЗ № 892557);

4)СФ-0000789 від 30.09.2009 р. на суму 96 600 грн. 12 коп. (видаткова накладна № РН-0000558 від 30.09.2009 р., довіреність ЯПЗ № 892567);

5)СФ-0000799 від 08.10.2009 р. на суму 466500 грн. 60 коп. (видаткова накладна № РН-0000579 від 08.10.2009 р., довіреність ЯПЗ № 892569);

6)СФ-0000176 від 21.04.2010 р. на суму 493 725 грн. 64 коп. (видаткова накладна № РН-0000141 від 21.04.2010 р., довіреність ЯПЗ № 80 від 20.04.2010 р.);

7)СФ-0000189 від 23.04.2010 р. на суму 493 725 грн. 64 коп. (видаткова накладна № РН-0000149 від 23.04.2010 р., довіреність ЯПЗ № 81 від 22.04.2010 р.).

Враховуючи несплату вищевказаних рахунків-фактур за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 2467480 грн. 70 коп.

30.03.2011 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих.. № 59 з вимогою оплати простроченої суми заборгованості. Претензія була отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа, але залишена без відповіді.

Стягнення з відповідача на користь позивача 2467480 грн. 70 коп. основного боргу, 100709 грн. 35 коп. 3% річних за період з 15.09.2009 р. по 01.06.2011 р., 326017 грн. 60 коп. інфляційних втрат за період з вересня 2009 р. по червень 2011 р., та на підставі п. 7.4 договору 40444 грн. 94 коп. пені за період з 07.06.2010 р. по 09.12.2010 р. було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобовязання за договором, поставивши відповідачу товар згідно умов договору.

Відповідач взяті на себе зобовязання за договором щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманого товару належним чином не здійснив, у звязку з чим, має прострочену заборгованість перед позивачем в сумі 2467480 грн. 70 коп.

Наявність простроченої заборгованості відповідача перед у заявленій до стягнення сумі підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, довіреностями, підписаними з боку відповідача та рахунками фактурами.

Посилання відповідача на те, що товар було отримано від позивача не на підставі умов договору поставки № 32 від 29.04.2009 р., а на підставі інших договірних відносин, судом до уваги не приймається, оскільки матеріалами справи, і зокрема документами, які підтверджують часткову оплату за товар підтверджується здійснення оплати саме за договором поставки № 32 від 29.04.2009 р. До того ж відповідачем не заперечується факт отримання від позивача товару на заявлену до стягнення суму. Неналежне оформлення довіреностей, на що посилається відповідач, не спростовує факту отримання відповідачем від позивача товару у заявленій сумі на виконання умов договору поставки. Крім того, довіреності складалася самим відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар в сумі 2467480 грн. 70 коп.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 40444 грн. 94 коп. пені за період з 07.06.2010 р. по 09.12.2010 р. Розрахунок суми пені, заявленої до стягнення наводиться позивачем у додатках до позовної заяви.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.4 договору, за прострочку оплати за поставлений товар, отримувач-платник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України передбачено термін позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем здійснено нарахування пені саме за накладними № РН-0000141 від 21.04.2010 р. на суму 493 725 грн. 64 коп. та № РН-0000149 від 23.04.2010 р. на суму 493 725 грн. 64 коп.

Згідно із п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, відповідач заявив про сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Здійснивши перерахунок сум пені, суд зазначає наступне:

Згідно п. 6.1 договору, отримувач-платник здійснює оплату за поставлену продукцію в гривнях за банківськими реквізитами постачальника в термін 30 банківських днів з дати поставки.

Отже, 30 банківських днів з дати поставки для здійснення оплати за видатковою накладною № РН-0000141 від 21.04.2010 р. на суму 493 725 грн. 64 коп. спливає 08.06.2010 р., а за видатковою накладною № РН-0000149 від 23.04.2010 р. на суму 493 725 грн. 64 коп. 10.06.2010 р. Позивачем позовну заяву подано до суду 08.06.2011 р., а отже строк позовної давності не пропущено.

Таким чином, клопотання відповідача та третьої особи щодо застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Однак, враховуючи, що позивачем здійснено розрахунок суми пені за період з 07.06.2010 р. по 09.12.2010 р., тоді як слід розраховувати за період з 09.06.2010 р. по 09.12.2010 р. (шість місяців), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40363 грн. 76 коп. пені.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, останній просить стягнути з відповідача 100709 грн. 35 коп. 3% річних за період з 15.09.2009 р. по 01.06.2011 р., 326017 грн. 60 коп. інфляційних втрат за період з вересня 2009 р. по червень 2011 р.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 100709 грн. 35 коп. 3% річних та 326017 грн. 60 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2467480 грн. 70 коп. основного боргу, 40363 грн. 76 коп. пені, 100709 грн. 35 коп. 3% річних та 326017 грн. 60 коп. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відносяться на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерого товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код 32025623, р/р 260045004001 в ЗФ АБ «Брокбізнесбанк» в м. Запоріжжя, МФО 373254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАММА»(95022, м. Сімферополь, вул. Бородина, 10, код 32468156, р/р 2600300146603 Ф-я АТ «Укрексімбанк», АР Крим, МФО 324786) 2467480 (два мільйони чотириста шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 70 коп. основного боргу, 40363 (сорок тисяч триста шістдесят три) грн. 76 коп. пені, 100709 (сто тисяч сімсот девять) грн. 35 коп. 3% річних та 326017 (триста двадцять шість тисяч сімнадцять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 25245 (двадцять пять тисяч двісті сорок пять) грн. 00 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «19»липня 2011 року.