Постанова № 17283101, 20.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р. Справа № 15/424/09-НР Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:Муравйова О.В.

Полянського А.Г.

Яценко О.В.(доповідач у справі)

розглянувши матеріали касаційної скаргиПершого заступника прокурора Миколаївської області

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р.

у справі№ 15/424/09-НР господарського суду Миколаївської області

за позовомПершого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради

до1.Миколаївської міської ради

2.Приватного підприємства "Панорама-Інвест"

провизнання договору недійсним та зобовязання повернути майно

в судовому засіданні взяли участь представники сторін

від прокуратури

від відповідача 2 Попенко О.С. ОСОБА_1. дов.№1 від 10.03.2011р. та ОСОБА_2. генеральний директор

ВСТАНОВИВ :

18.08.2009р. Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради про визнання недійсним договору простого товариства № 128/02 від 03.08.2006р., укладеного Миколаївської міською радою та Приватним підприємством "Панорама-Інвест" з моменту його укладення, про повернення Миколаївській міській раді медичного комплексу, розташованого у м. Миколаєві по вул. Дзержинського (у районі будинків № 19 по вул. Дзержинського та № 148 по пр. Леніна), який складається з 6-поверхової будівлі поліклінічного відділення загальною площею 5464кв.м., перехідної галереї загальною площею 801кв.м., 4-поверхової будівлі реабілітаційного блоку загальною площею 5176кв.м.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.02.2011р. в позові відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2011р. апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області залишено без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 09.02.2011р. без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 09.02.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2011р. у справі № 15/424/09-НР і прийняти постанову, якою задовольнити позов Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до Миколаївської міської ради, приватного підприємства "Панорама-Інвест" про визнання договору простого товариства № 128/02 від 03.08.2006р. недійсним та зобовязати повернути майно у повному обсязі, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 4, 21, 34, 43, 84, 111-10 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України "Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва", п. 30 ч. 1 ст. 26 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. 208 Господарського кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи в задоволені позову, місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд виходили з того, що спірний договір є недійсним на підставі ст.ст. 203-215 ЦК України, як такі що суперечать вимогам Закону України "Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва", проте позов прокурором заявлено в інтересах неналежного позивача : Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, а тому відмовили в позові.

Колегія не погоджуються з такими висновками, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Миколаївська міська рада ( далі-відповідач-1) є власником об'єкта незавершеного будівництва, розташованого у м. Миколаєві по вул. Дзержинського (у районі будинків № 19 по вул. Дзержинського та № 148 по вул. Леніна), що складається з: 6-ти поверхової будівлі поліклінічного відділення загальною площею 5464 кв. м., перехідної галереї загальною площею 801кв.м., 4-поверхової будівлі реабілітаційного блоку загальною площею 5176кв.м.

Відповідачем-1 в особі міського голови від імені територіальної громади та відповідачем-2 був укладений та підписаний договір простого товариства, предметом якого є обєднання вкладів сторін та спільна діяльність з метою добудови вищезазначених обєктів незавершеного будівництва та наступного розподілу результатів спільної діяльності на умовах, визначених у договорі, а саме у розділі 7.

Відповідно до пункту 9.1, договір набирає чинності за умови прийняття міською радою рішення про його затвердження.

14.07.2006р. на пленарному засіданні ради було прийнято рішення № 3/10 про затвердження договору простого товариства, що набув чинності з 03.08.2006р.

За умовами вказаного договору сторони взяли на себе зобовязання об'єднати свої вклади та спільно діяти без створення юридичної особи з метою добудови незавершеного будівництва та наступного розподілу результатів спільної діяльності на умовах, визначених у договорі. При цьому, відповідно до п. 6.1 відповідач-2 зобовязувався після укладення цього договору в 10-денний термін приступити до виконання комерційних проектів, повязаних із здійсненням спільної діяльності за даним договором; завершити будівництво 4-ох поверхової будівлі реабілітаційного блоку в термін до 01.07.09р. Ці умови відповідачем-2 не виконані.

В розділі 7 договору сторони передбачили, що після підбиття підсумків сумісної діяльності поділ між сторонами спільного майна здійснюється на підставі окремого балансу, в місячний термін з моменту здачі в експлуатацію 4-ох поверхової будівлі реабілітаційного блоку обєкту, загальною площею 5176 кв.м. При цьому, розподіл між сторонами спільного майна повинен відбутися наступним чином: відповідачу-1 повинні бути передані 3-ій та 4-ий поверхи добудованої 4-ох поверхової будівлі реабілітаційного блоку, а відповідачу-2 1-ий і 2-ий поверхи 4-ох поверхової будівлі реабілітаційного блоку, а також обєкт незавершеного будівництва 6-поверхова будівля поліклінічного відділення, обєкта загальною площею 5464 кв.м та перехідна галерея, загальною площею 801 кв.м.

За змістом ст.ст. 1132, 1134 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обовязки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, повязаних із виконанням цих обовязків, встановлюються договором простого товариства.

Відповідно із ст.1141 ЦК України після припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, а особі, що внесла річ, визначену індивідуальними ознаками, надається право вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників та кредиторів.

Суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що умови договору №128/02 від 03.08.06р. про спільну діяльність на основі обєднання вкладів учасників, а саме: розділ 7 договору, суперечать вимогам ст. 1141 ЦК України, оскільки передбачає відчуження індивідуально-визначених речей: 1-ий і 2-ий поверхи 4-ох поверхової будівлі реабілітаційного блоку, а також обєкт незавершеного будівництва 6-поверхова будівля поліклінічного відділення, обєкта загальною площею 5464 кв. м. та перехідна галерея, загальною площею 801 кв.м.

До того ж, відчуження обєктів незавершеного будівництва, що перебувають у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування на підставі Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва” (далі - Закону).

Згідно ст.ст. 4, 5, 6, 12 Закону рішення про приватизацію обєктів незавершеного будівництва приймаються Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями, органами приватизації в Автономній Республіці Крим (далі - органи приватизації) на підставі переліку обєктів, що підлягають приватизації. У разі приватизації об'єкта незавершеного будівництва разом із земельною ділянкою рішення про приватизацію такого обєкта органи приватизації приймають спільно із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів або його органами на місцях.

Для включення обєкта незавершеного будівництва державної форми власності до переліку обєктів, що підлягають приватизації, органи, які здійснюють управління відповідними обєктами незавершеного будівництва, обовязково подають органам приватизації відповідні документи, а органи приватизації повідомляють органи, які здійснюють управління обєктами незавершеного будівництва, про включення відповідних об'єктів до переліку обєктів, що підлягають приватизації, у місячний строк з дня прийняття такого рішення. Фонд державного майна України здійснює оприлюднення інформації щодо обєктів незавершеного будівництва, які підлягають приватизації, шляхом створення електронного реєстру цих обєктів.

Приватизація обєктів незавершеного будівництва здійснюється органами приватизації, у тому числі за участю уповноважених ними юридичних осіб шляхом: продажу на аукціоні, за конкурсом; продажу шляхом викупу за наявності одного покупця безпосередньо цьому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації обєкта; внесення обєкта незавершеного будівництва до статутного капіталу господарського товариства як внеску держави з наступною приватизацією акцій (часток, паїв) у порядку, встановленому установчими документами товариства та законодавством України, після завершення будівництва відповідного обєкта; продажу під розбирання.

Право власності на обєкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу.

Згідно листа РВ ФДМУ від 29.07.09р. № 14-10-01095, визначений в спірному договорі обєкт до переліку обєктів, що підлягають приватизації не включався.

Посилання відповідачів на рішення міськради від 14.07.06р. № 3/10, як на доказ затвердження міською радою порядку відчуження незавершеного будівництва, апеляційним господарським судом обґрунтовано визнано безпідставним, оскільки згідно п. 30 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції міських рад належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку обєктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації і т.ін.

Таким чином, рішення міськради від 14.07.06 № 3/10 “Про затвердження договорів, укладених міським головою від імені міської ради” не є доказом того, що міською радою приймалось рішення: - про затвердження місцевих програм приватизації, до якої було включено спірний обєкт, - визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; - відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанції про те, що договір № 128/02 від 03.08.06 про спільну діяльність на основі обєднання вкладів учасників було укладено всупереч вимогам Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва” є обґрунтованим та відповідає нормам чинного законодавства, оскільки він передбачає перехід прав власності на обєкти незавершеного будівництва до відповідача-2 без дотримання вимог цього Закону.

Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Таким чином, підставою недійсності правочину є суперечність його змісту чинному законодавству та вчинення за відсутності відповідного волевиявлення територіальної громади. Отже, висновок господарського суду 1 інстанції про те, що здійснення приватизації способом, не передбаченим чинним законодавством для обєкта незавершеного будівництва є підставою для визнання угоди приватизації недійсною є обґрунтованим, оскільки за змістом спірного договору припиняється право комунальної власності на об'єкт незавершеного будівництва без процедури приватизації обєкту незавершеного будівництва, а спірний договір передбачає зміну комунальної власності на об'єкт незавершеного будівництва всупереч порядку, визначеного законодавством.

Проте, висновок судів попередніх інстанцій про те, що позов прокурором заявлено в інтересах неналежного позивача: Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, є необґрунтованим

Згідно ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким предявлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ст.11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до ст.29 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Управління з використання та розвитку комунальної власності є виконавчим органом міської ради, на який покладено функцію здійснення міської політики в сфері управління майном комунальної власності.

Відповідно до п.п. 1.1 Положення про управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 23.06.06 р. № 2/4, управління є виконавчим органом Миколаївської міської ради.

Пунктом 4.18 Положення про управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради передбачені повноваження управління при здійсненні приватизації та відчуження комунального майна.

Даним пунктом передбачено, що управління розробляє і виносить на розгляд міської ради проекти міських програм приватизації, змін та доповнень до них; готує і виносить на розгляд міської ради пропозиції щодо порядку та умов відчуження комунального майна; виконує повноваження власника майна, що приватизується, з моменту прийняття рішення міської ради про його приватизацію; здійснює приватизацію, відчуження комунального майна, згідно з рішенням міської ради.

Відповідно до п. 5.1 Положення, управління має право у межах, визначених міською радою, здійснювати в установленому порядку повноваження з управління майном комунальної власності територіальної громади міста.

Згідно ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.ст. 2, 20 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру” позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, - тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 вказано, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (Господарського процесуального кодексу України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Із врахуванням того, що „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 №11/6618), що відповідно не враховано судами попередніх інстанцій.

Отже, враховуючи повноваження, надані Управлінню з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, Управління є особою, яка має право представляти інтереси територіальної громади у правовідносинах, що виникають з приводу збереження, використання розпорядження та відчуження обєктів комунальної власності, позовна заява першого заступника прокурора Миколаївської області подана в інтересах належного позивача по даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що про існування спірного договору прокурор дізнався під час проведення перевірки за запитом народного депутата України ОСОБА_3 від 26.06.2009р., отже, відповідно до ст.261,267 ЦК України строк позовної давності прокурором не пропущено.

Крім того, вимога прокурора щодо повернення спірного майна Миколаївській міській раді підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобовязання з інших підстав кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні все одержане за зобовязанням.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. у справі № 15/424/09-НР задовольнити.

2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. у справі № 15/424/09-НР та рішення господарського суду Миколаївської області від 09.02.2011р. у справі №15/424/09-НР скасувати.

3.Позов першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до Миколаївської міської ради, Приватного підприємства "Панорама-Інвест" про визнання недійсним договору простого товариства №128/02 від 03.08.2006р. задовольнити.

4.Визнати договір простого товариства №128/02 від 03.08.2006р. недійсним з моменту укладання.

5.Приватному підприємству "Панорама-Інвест" повернути Миколаївській міській раді медичний комплекс, розташований у м. Миколаєві по вул. Дзержинського (у районі будинків №19 по вул. Дзержинського та №148 по пр.Леніна), який складається з: 6-поверхової будівлі поліклінічного відділення загальною площею 5464кв.м; перехідної галереї загальною площею 801кв.м; 4-поверхової будівлі реабілітаційного блоку загальною площею 5176 кв.м.

6.Стягнути з приватного підприємства "Панорама-Інвест" (м. Миколаїв, вул. Будьонного, 44а, кв.44а, код ЄДРПОУ 30459988) витрати по сплаті державного мита в сумі 42.50грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход бюджету.

7. Стягнути з Миколаївської міської ради (м. м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612) витрати по сплаті державного мита в сумі 42.50грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход бюджету.

Головуючий О.В. Муравйов

Судді А.Г. Полянський

О.В. Яценко