Рішення № 17277048, 23.05.2011, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-3/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 55 Смоляр О.А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Ювшин В. І. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В.І.

суддівСіренка Ю.В., Скіця М.І.

при секретаріПетренко С.П., Пономаренко Ю.І., Голобородько С.О.

представника позивачів ОСОБА_8

представника відповідача ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Континіум-Галичина» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина» про захист прав споживача та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_10 та ОСОБА_11 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Торговий Дім «Констиніум-Галичина» про захист прав споживача та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 18 листопада 2008 року під час обслуговування належного їм автомобіля AUDI на автозаправочній станції №11 в с. Червона Слобода було проведено заправку паливом. Власником автомобіля являється ОСОБА_10, а ОСОБА_11 користується автомобілем за генеральним дорученням. Після здійснення заправки автомобіля позивач ОСОБА_11, який був за кермом автомобіля на підставі доручення, здійснив розрахунок за придбане пальне, отримав фіскальний чек за придбаний товар та продовжив рух. Відїхавши від АЗС на певну віддаль автомобіль раптово зупинився. Після огляду автомобіля та фіскального чеку ОСОБА_11 виявив, що на АЗС його автомобіль було заправлено не дизельним пальним, як просив ОСОБА_11, а бензином марки А-95, що призвело до поломки автомобіля. В звязку з вимушеним ремонтом автомобіля позивачам заподіяна матеріальна та моральна шкода. В добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду відповідачі відмовляються, в звязку з чим вони вимушені звернутись до суду. Просили суд стягнути з відповідача на їх користь заподіяну матеріальну та моральну шкоду, повязану з неналежним обслуговуванням автомобіля.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто на користь позивачів з ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина» майнову шкоду в сумі 117440 гривень та моральну шкоду в сумі 5000 гривень та судові витрати по справі. В решті позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ТОВ «Торговий Дім «Континум-Галичина» просить рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2010 року скасувати, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, та норми матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким позивачам необхідно відмовити в задоволенні їх позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як н6а підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не повно відповідає зазначеним вимогам, оскільки не повністю ґрунтується на повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина» про захист прав споживача та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ТОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина» не довів відсутність своєї вини в заподіянні шкоди, а тому відповідно до частини першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом установлено, що факт заправки автомобіля 18 листопада 2008 року паливом, яке не відповідає технічним вимогам автомобіля «AUDI allroad 2,5 TDI» на автозаправочній станції №11 в с. Червона Слобода, Черкаського району мав місце.

Таким чином, між сторонами відбувся договір купівлі-продажу нафтопродуктів. Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пояснень позивача ОСОБА_11, він замовив на автозаправочній станції №11 в с. Червона Слобода 18 листопада 2008 року для заправки свого автомобіля AUDI дизельне пальне. Крім того, тип пального зазначено на кришці паливного баку автомобіля. Але йому працівниками автозаправочної станції помилково було заправлено замість дизпального бензин марки А-95. Даним договором купівлі-продажу та ст. 687 ЦК України на покупця не покладений обовязок перевіряти під час відпуску замовленого ним нафтопродукту належність купленого ним товару. Цей обовязок покладено на продавця. Договір купівлі-продажу вважається укладеним в момент оплати замовленого товару споживачем касиру. А тому оператор (касир) при прийнятті замовлення повинна пересвідчитись який саме товар являється предметом договору купівлі-продажу. Але оператор ОСОБА_12, свідок по справі, не виконала покладеного на неї обовязку по встановлення предмету договору купівлі-продажу. Її покази в якості свідка по справі про те, що ОСОБА_11 замовив бензин марки А-95 не відповідають обставинам справи та спростовуються переглядом в суді апеляційної інстанції відеозапису та висновком судово-технічної експертизи.

Факт відсутності вини працівників автозаправочної станції в заправці автомобіля AUDI 18 листопада 2008 року паливом, яке не замовлялось споживачем та не відповідає технічним характеристикам автомобіля відповідачем не спростовано.

Доводи апелянта, відповідача по справі, про те, що заправка автомобіля не передбаченим технічними характеристиками пальним відбулась внаслідок грубої необережності самого позивача ОСОБА_11, який під час обслуговування автомобіля постійно вів розмови по мобільному телефону та внаслідок цього замовив не той вид палива, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Так, свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що на той час від працював директором АЗС і при перегляді відеозапису епізоду обслуговування автомобіля ОСОБА_11 18 листопада 2008 року, він не чув голосового замовлення споживачем типу пального, а таке замовлення відбулось при допомозі жестів споживача та оператора і касира. Після технічної поломки автомобіля внаслідок заправлення його не передбаченим технічними умовами автомобіля пальним, 19 листопада 2008 року він запропонував ОСОБА_11 допомогу по ремонту автомобіля, але ОСОБА_11 заявив на його думку більшу вартість відновлювального ремонту, ніж вони мали можливість надати, тому спір в добровільному порядку вирішено не було.

На вимогу суду першої інстанції відповідачем надано копію компакт-диску, на якому зафіксовано обслуговування автомобіля під керуванням ОСОБА_11 18 листопада 2008 року. Переглядом даного компакт-диску в судовому засіданні не представилось можливим встановити яким видом пального споживач ОСОБА_11 18 листопада 2008 року просив заправити належний йому автомобіль, тому за клопотанням позивача по справі було призначено судово-технічну експертизу на предмет розшифровки дійсного запису розмови, що мала місце 18 листопада 2008 року на автозаправочній станції №11 в с. Червона Слобода, Черкаського району між споживачем ОСОБА_11 та касиром АЗС №11.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи, проведеної спеціалістами КНДІСЕ, встановлено, що відеофонограми, які зафіксовані на компакт-диску є копіями та зафіксовані неперервно. Встановити, чи були зафіксовані оригінальні відеофонограми неперервно, чи зазнавали вони змін та чи піддавались вони монтажу, неможливо через відсутність у розпорядженні експерта оригінальних відеофонограм та обладнання, за допомогою якого вони були зафіксовані. В текстовому відтворенні змісту розмови відсутні дані про тип автомобільного палива, яке замовляв споживач ОСОБА_11

Даний висновок експертизи спростовує покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_11 замовив на АЗС бензин марки А-95.

Апелянт не заявляв клопотання про призначення судово-технічної експертизи звукозапису, не надав в розпорядження суду для передачі експерту оригінальні відеофонограми та обладнання, на якому здійснювався запис.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Але відповідач не довів суду першої та апеляційної інстанції відсутність своєї вини в заподіянні шкоди.

При таких обставинах висновок суду першої інстанції про цивільно-правову відповідальність відповідача є правильним.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_11 не має право на звернення до суду, так як автомобілем він керував за довіреністю і його повноваження визначені лише в довіреності.

Пленум Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року з послідуючими змінами « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» в ч. 1 п. 9 розяснив, що оскільки згідно зі ст. 48 Закону України "Про власність" положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Такий висновок підтверджується правилами ч. 2 ст. 316 ЦК України та глави 70 ЦК України.

Допущені судом першої інстанції порушення статті 216 ЦПК України щодо не зазначення в якій частині рішення суду стосується кожного із позивачів, або що обовязок чи право на стягнення є солідарним, не є підставою для скасування правильного по суті рішення, а може бути усунуте судом першої інстанції в порядку ст. 220 ЦПК України, шляхом постановлення додаткового рішення.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, позивачі та суд першої інстанції виходили з вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Разом з тим, п.5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначив, що право на відшкодування моральної шкоди виникає у споживача лише у випадку, коли така шкода заподіяна небезпекою для життя та здоровя людей неякісною продукцією. Так як суд першої інстанції до правовідносин про відшкодування моральної шкоди, що виникли на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» невірно застосував норми матеріального права, то рішення суду першої інстанції в цій частині підлягають до зміни та відмові позивачам в стягненні моральної шкоди за зазначених правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції було призначено судово-технічну експертизу, яка спростувала покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_11 замовив на АЗС бензин марки А-95. Вартість проведення експертизи становить 2062 гривни 08 коп., обовязок по сплаті вартості експертизи покладено на замовників, позивачів по справі в рівних долях. ОСОБА_11 сплатив 1031 гривну 04 коп. і тому дана сума вже віднесена до судових витрат і при задоволенні позову підлягає поверненню з відповідача. ОСОБА_10 своєї частки в сумі 1031 гривну 04 коп. за проведення експертизи не сплатила, тому дана суму підлягає до стягнення з неї на користь експертної установи. Згідно ст. 79 ЦПК України витрати на проведення експертизи віднесено до судових витрат і при задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягають поверненню позивачам за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім» Континіум-Галичина» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2010 року, - задоволити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2010 року змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2010 року вказівку про стягнення з ТОВ «Торговий дім» Континіум-Галичина» на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_11 моральної шкоди в сумі 5000 гривень.

Відмовити ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в позові про стягнення з ТОВ «Торговий дім» Континіум-Галичина» на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_11 моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь КНДІСЕ м. Києва, р/р 31255272210579 в ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код 02883096 оплату за проведення експертизи згідно рахунку №3112/21 від 17.09.2010 року 1031,04 гривни.

Стягнути з ТОВ «Торговий дім» Континіум-Галичина» на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_10 судові витрати по справі за проведення експертизи по 1031 гривни 04 коп. на кожного.

В іншій частині рішення Черкаського районного суду від 22 лютого 2010 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :