Рішення № 17270391, 19.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа № 5023/5007/11

вх. № 5007/11

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судовогозасідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов.)

відповідача - Іваніщев Я.О. (директор)

розглянувши справу за позовом ТОВ "Агропродукт", м. Харків

до ТОВ "Промспец Консалтинг", м. Харків

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Агропродукт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Промспец Консалтинг", про визнання недійсними договорів від 01.09.2010р. № 32/09-А, від 01.09.2010р. № 73/2020-ПСК, від 04.01.2011р. № 040111, від 01.02.2011р. № 010211.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що спірні договори відповідають вимогам чинного законодавства, підстави для визнання договорів недійсними відсутні.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 вересня 2010 року між ТОВ "Агропродукт" (постачальник) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (постачання) № 32/09-А, відповідно до умов якого постачальник зобовязується систематично постачати та передати у власність покупцю товар - каррагінани та олеорезини, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Зі змісту даного договору вбачається, що сторони домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обовязків, відповідальності, ціни, строку дії та порядку його розірвання та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Належне виконання сторонами умов договору підтверджується підписаним ними приходо-видатковими документами накладною від 31.12.10 № 46, податковою накладною від 31.12.10 № 46.

1 вересня 2010 року між ТОВ "Агропродукт" (постачальник) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (постачання) № 73/2010-ПСК, відповідно до умов якого постачальник зобовязується систематично постачати та передати у власність покупцю вкусові добавки для виробництва харчових та ковбасних виробів, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Зі змісту даного договору вбачається, що сторони домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обовязків, відповідальності, ціни, строку дії та порядку його розірвання та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Належне виконання сторонами умов договору підтверджується підписаним ними приходно-видатковими документами накладними від 01.12.10 № 5779, 01.12.10 № 5780, 01.12.10 № 5781 на отримання вкусових добавок, податковими накладними від 01.12.10 № 2135, від 01.12.10 № 2123, від 01.12.10 № 2121.

4 січня 2011 року між ТОВ "Промспец Консалтинг" був укладений договір купівлі-продажу (постачання) № 040111, відповідно до умов якого постачальник зобовязується систематично постачати та передати у власність покупцю вкусові добавки АгроСмак, караггінани та інші для виробництва харчових та ковбасних виробів, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Зі змісту даного договору вбачається, що сторони домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обовязків, відповідальності, ціни, строку дії та порядку його розірвання та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Належне виконання сторонами умов договору підтверджується підписаним ними приходно-видатковими документами накладними від 04.01.11 № 30/01, 01.02.11 № 357/02, 01.03.11 № 809/03, від 01.03.11 № 808/03, від 01.03.11 № 807/03, від 01.04.11 № 1421/04, від 01.04.11 № 1423/04, від 01.04.11 № 1422/04 на отримання вкусових добавок, податковими накладними від 04.01.11 № 58, від 01.02.11 № 128, від 01.03.11 № 74, від 01.03.11 № 78, 01.03.11 № 9, від 01.04.11 № 4, від 01.04.11 № 3, № 01.04.11 № 2

1 лютого 2011 року між ТОВ "Промспец Консалтинг" був укладений договір купівлі-продажу (постачання) № 010211, відповідно до умов якого постачальник зобовязується систематично постачати та передати у власність покупцю вкусові добавки фосфати, караггінани, камідь та інші для виробництва харчових та ковбасних виробів, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Зі змісту даного договору вбачається, що сторони домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обовязків, відповідальності, ціни, строку дії та порядку його розірвання та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Належне виконання сторонами умов договору підтверджується підписаним ними приходно-видатковими документами накладними від 31.03.11 № 15, 28.02.11 № 8, від 29.04.11 № 23 на отримання вкусових добавок, податковими накладними від 31.03.11 № 6, від 28.02.11 № 4, від 29.04.11 № 8.

Між сторонами були укладені акти заліку взаємних вимог № 1 від 31.12.10 р. та № 2 від 28.02.11р.; № 1, №2, №3, № 4 від 29.04.11р., що підтверджує здійснення розрахунків за вищезазначеними договорами.

Судовий захист майнових інтересів осіб, вказаних в ст.1 ГПК України, в силу положень п.3 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України (далі ГК України) здійснюється шляхом розгляду справи, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать(ст.174 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, дотримання яких сторонами є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Положеннями ст.228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чом конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Договори купівлі-продажу (постачання) від 01.09.10р. № 32/09-А, від 01.09.10р. № 73/2010-ПСК, від 04.01.11р. № 040111, від 01.02.11р. № 010211 було укладено між субєктами, які на момент їх укладення та виконання були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців. Зокрема, ТОВ "Агропродукт" було зареєстровано як юридичну особу та включено до ЄДРПОУ за номером 31422896 та як платника ПДВ (свідоцтво платника ПДВ № 29011975, видане 14.07.01р.). ТОВ "Промспец Консалтинг" було зареєстровано як юридичну особу та включено до ЄДРПОУ за номером 3701549 та як платника ПДВ (свідоцтво платника ПДВ № 100295733, видане 03.08.10р.). Таким чином, ТОВ "Агропродукт" та ТОВ "Промспец Консалтинг" на момент укладення та виконання зазначених договорів мали цивільну та податкову правосубєктність.

Вказані дані були перевірені та знайшли своє відображення безпосередньо в текстах всіх спірних угод. Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.03 р. № 755-IV встановлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В силу наведених законодавчих положень відомості щодо реєстрації ТОВ "Агропродукт" та ТОВ "Промспец Консалтинг" як юридичної особи та як платника ПДВ, зазначені в договорах купівлі-продажу (постачання) від 01.09.10р. № 32/09-А, від 01.09.10р. № 73/2010-ПСК, від 04.01.11р. № 040111, від 01.02.11р. № 010211, на момент укладання та виконання останніх слід визнати достовірними та правдивими. Відтак дії сторін таких правочинів по їх укладанню та виконанню базувалися на юридично достовірних даних щодо державної реєстрації обох контрагентів, їх правового статусу як учасників цивільних та податкових правовідносин. В силу достовірності вказаних обставин цивільна, а отже, похідна від неї фінансова-податкова діяльність в рамках спірних правочинів, не були спрямовані на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Не можуть досліджувані правочини кваліфікуватися і як такі, що укладалися та виконувалися без мети реального настання правових наслідків, що ними обумовлені. На користь направленості спірних правочинів на реальне настання правових наслідків та про реальність їх здійснення свідчать такі обставини, як детальне зазначення в текстах договорів істотних умов, а також даних, які детально ідентифікують сторони; розумні строки виконання умов договорів; можливість виконання договорів з урахування віддаленості контрагентів один від одного; підтвердження цивільних (господарських) операцій первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які мають всі необхідні обовязкові реквізити та складені за фактами фактичного виконання господарських операцій в межах спірних договорів; відсутність відмінностей між визначенням взаємних прав та обовязків сторін та їх виконанням (задекларовані у договорах права та обовязки співпадають зі змістом їх виконання, що має реальних характер). Договори було скріплено печатками підприємств, що є посвідчує їх дійсність та реальність наміру сторін на їх виконання, оскільки за змістом ч.2 ст.207 ЦК України підпис на правочині, який вчиняє юридична особа, скріплюється печаткою, а тому печатка підтверджує підпис, що проставляється на документі. Отримані в рамках досліджуваних договорів товари використані сторонами у власній господарській діяльності, види якої, виходячи з Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців щодо позивача та відповідача, мають прямий звязок з тими операціями, які відбулися між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, а також положення статей 203, 215, 228 ЦК України (в редакції, що була чинна на момент укладення та виконання спірних правочинів) суд доходить висновку про відсутність в договорах купівлі-продажу (постачання) від 01.09.10р. № 32/09-А, від 01.09.10р. № 73/2010-ПСК, від 04.01.11р. № 040111, від 01.02.11р. № 010211 ознак нікчемності: порушення публічного порядку, моральних засад суспільства, відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, противність інтересам держави та суспільства, а також ознак порушення ст.203 ЦК України.

Судом враховано, що визначальною умовою встановлення нікчемності правочину є його укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи, що підписувала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Судом встановлено, що оскільки позивачем не надано доказів існування та форми прояву мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, а в судовому засіданні підтверджено відсутність у сторін спірних правочинів наміру досягти таку мету, неможливим є й встановлення форми вини відповідачів при їх укладанні, а відтак доводи ТОВ "Агропродукт" в цій частині є також необґрунтованими.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином. За змістом даного положення у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Ознака фіктивності повинна бути властивою діям обох сторін правочину. Якщо хоча б одна сторона намагалася досягти правового результату, то таких правочин не вважається фіктивним.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін спірних правочинів (ТОВ "Агропродукт" та ТОВ "Промспец Консалтинг" було отримано та використано у власній господарській діяльності набуте за спірними договорами). На момент укладання угод та їх виконання сторони були наділені цивільною та податковою дієздатністю, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі. Реальні події, що відбувалися у звязку з виконанням спірних правочинів, підтверджуються представленими сторонами первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Як вбачається з матеріалів справи, зобовязання за спірними договорами були виконані сторонами у повному обсязі, а тому підстави вважати договори спірні договори фіктивними відсутні.

За таких обставин позовні вимоги є нормативно та документально необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 21.07.2011 р.