Рішення № 17269989, 15.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2011 р.

Справа № 15/17-1776-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача – Земляков О.А.,

від відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський” про стягнення 221 466,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський” про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 229 466,70 грн., посилаючись на наступне.

Між КП „Теплопостачання міста Одеси” та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Маловський” був укладений договір № 1453 від 01.10.2008 р. на постачання теплової енергії на об'єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, 10.

Як зазначає позивач, на виконання договірних зобов'язань КП „Теплопостачання міста Одеси” відпускало теплову енергію споживачу, проте в порушення своїх зобов’язань, визначених п. 3.2.2, 6.3, 6.4 договору, відповідач спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з 01.10.2007 р. по 01.04.2011 р., яка складає 229466,70 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-1776-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивачем була подана до суду заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач зменшив позовні вимоги у зв’язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу та просив суд стягнути з ОСББ „Маловський” заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 221 466,70 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду від 12.05.2011 р., від 24.05.2011 р., від 15.06.2011 р.

У зв’язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.12.2008 р. між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (теплопостачальна організація) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Маловський” (споживач) був укладений договір № 1453 на постачання теплової енергії, відповідно до п. 1 якого теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов’язання постачати споживачу (відповідач) теплову енергію, а споживач зобов’язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Пунктами 3.2.1, 3.2.2, 3.2.16 договору передбачено, що споживач зобов’язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором. При припиненні (обмеженні) теплопостачання в зв’язку з порушенням споживачем умов договору відшкодувати витрати теплопостачальної організації по припиненню та поновленню теплопостачання у відповідності до калькуляції на проведення робіт.

В свою чергу теплопостачальна організація зобов’язалась забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1; повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла (п. 4.2.1, 4.2.3 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії на опалення та приготування гарячої води визначається за показником приладу обліку.

Згідно пунктів 6.1-6.6 договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації відповідно до встановленого тарифу на теплову енергію в розмірі 179,12 грн. за 1 Гкал. Згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради за № 1612 від 20.12.2008 р. з 01.01.2009 р. встановлюється тариф в розмірі 332,34 грн. за 1 Гкал. Тарифи формуються і затверджуються органами виконавчої влади. При відсутності приладу обліку (або виведенні його з експлуатації) кількість спожитої теплової енергії визначається згідно п. 5.6 даного договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісяця споживач та теплопостачальна організація до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків, враховується для подальшої оплати. У випадку, якщо сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків, на користь теплопостачальної організації, споживач зобов’язаний сплатити його не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Вказаний договір набув чинності з 01.12.2008 р. Строк дії договору встановлений в п. 10.1 договору та визначений до 01.12.2009 р. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов’язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 10.3 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 договору).

Згідно додатку 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу (відповідачу) з приладом обліку, встановленим на введені будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, буд. 10 (житловий будинок).

Згідно додатку № 2 до договору сторони погодили схему теплотраси та її технічну характеристику.

Додатком № 3 до договору сторонами узгоджено умови припинення подачі теплової енергії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Із змісту ч. 3 ст. 24, ч. 2, ст. 25 Закону України „Про теплопостачання” випливає, що основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 р. визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Так, укладений між сторонами по справі договір на постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вказує позивач, на виконання умов вказаного договору КП "Теплопостачання міста Одеси" відпускало відповідачу теплову енергію, що підтверджується наданими позивачем звітами за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2007 р. по березень 2011 р. Однак, за ствердженнями позивача, відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань не здійснив у повному обсязі оплати за теплову енергію, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість, яка на момент звернення позивача до суду з позовом склала 229 466,70 грн. за період з 01.12.2007 р. по 01.04.2011 р., що вбачається з розрахунку заборгованості за період з 01.10.2007 р. по 01.04.2011 р.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем теплової енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити спожиту теплову енергію відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, КП "Теплопостачання міста Одеси" відпускало відповідачу теплову енергію в рамках укладеного договору № 1453 від 01.12.2008 р., починаючи з березня 2009 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів за спожиту теплову енергію за період з 28.02.2009 р. по 25.03.2011 р. (а.с. 49-60). При цьому згідно наявних в матеріалах справи звітів за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2007 р. по 28.02.2009 р. (а.с. 31-48), на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, КП "Теплопостачання міста Одеси" відпускало теплову енергію ПП „Маловський”, що не оспорюється позивачем. За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо поставляння відповідачу теплової енергії за період з 01.11.2007 р. по 28.02.2009 р.

Більш того слід зазначити, що Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський” було зареєстровано як юридична особа 26.11.2008 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 796808 станом на 07.07.2011 р. Саме з цього моменту відповідач був наділений можливістю мати права та обов’язки. Адже, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення (ч. 4 ст. 91 ЦК України), при цьому юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України). Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що у відповідача виникло зобов’язання по оплаті поставленої позивачем теплової енергії лише за період з 28.02.2009 р. по 25.03.2011 р., яка складала на момент подачі позову 88 173,63 грн. (229466,70 грн. –141293,07 грн.), виходячи з розрахунку заборгованості за період з 01.10.2007 р. по 01.04.2011 р. (а.с. 7-10) та звітів за спожиту теплову енергію.

В ході розгляду справи відповідачем було частково сплачено заборгованість за теплову енергію в сумі 8000,00 грн., що підтверджується наданими позивачем до суду копіями виписок по рахунку позивача за 06.05.2011 р. та за 07.06.2011 р. У зв’язку з цим сума боргу відповідача на день розгляду справи складає 80 173,63 грн. (88 173,63 грн. –8000,00 грн.)

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором № 1453 від 01.11.2008 р. на постачання теплової енергії відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що суму заборгованості в розмірі 80 173,63 грн. відповідач не оспорив, доказів її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 80 173,63 грн. Адже ч. 6 ст. 25 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

При цьому судом до уваги не приймаються посилання позивача на п. 11.1 договору № 1453 від 01.12.2008 р., яким визначено, що відповідач зобов’язується сплатити вартість теплової енергії фактично одержаної в період з 01.11.2007 р. по 30.11.2008 р., а також на акти звірки розрахунків від 12.05.2011 р. і від 24.05.2011 р., в яких сума боргу розрахована з 01.11.2007 р., з огляду на таке.

Як зазначалось вище, за умовами договору № 1453 від 01.12.2008 р. позивач зобов’язався поставляти відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов’язався сплачувати її, при цьому ці права та обов’язки у сторін за цим договором виникли з моменту набрання чинності договором 01.12.2008 р. (п. 10.1 договору) і не раніше. Судом встановлено той факт, що позивачем згідно вказаного договору теплова енергія постачалась з березня 2009 р., відповідно у відповідача виникло зобов’язання по сплаті саме поставленої йому теплової енергії. Визнання відповідачем спірної суми боргу перед позивачем згідно вказаних актів звірки не свідчить про наявність у відповідача саме такої заборгованості за договором № 1453 від 01.12.2008 р. Ці акти звірки розрахунків можуть бути доказами наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за спірним договором лише за умови підтвердження факту поставки відповідачу теплової енергії на спірну суму боргу первинною документацією, у даному випадку –звітами за спожиту теплову енергію.

До того ж докази того, що відповідач є правонаступником прав та обов’язків ПП „Маловський”, якому постачалась теплова енергія за період з 01.11.2007 р. по лютий 2009 р., в матеріалах справи відсутні. Більш того, ПП „Маловський” є діючою юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 392275 станом на 21.06.2011 р. У такому випадку позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з вимогами до ПП „Маловський” про стягнення заборгованості за поставлену підприємству теплову енергію у період з 01.11.2007 р. по лютий 2009 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" частково обґрунтовані, частково відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявлених до стягнення.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський” про стягнення 221 466,70 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський” (65011, м. Одеса, вул. Маловського, 10; код ЄДРПОУ 36288612; рах. № 2600031689001 в АКБ „Імексбанк”, МФО 328384) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102; р/р 26004150000764 в ПАТ „ВіЕйБі Банк” м. Київ, МФО 380537) 80 173/вісімдесят тисяч сто сімдесят три/грн. 63 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, витрати по сплаті державного мита в сумі 801/вісімсот одна/грн. 74 коп., 85/всімдесят п’ять/грн. 43 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2011 р.