Рішення № 17269097, 15.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/15915.06.11 За позовомПриватного підприємства "Науково-виробнича фірма "VD MAIS"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хуавей Україна"

простягнення 6 756 943,70 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Пінтов В.В., Рубан В.А., Вільковський К.В.

від відповідача:Левицький С.В., Кебкал С.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "VD MAIS" (надалі –"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуавей Україна" (надалі –"Товариство") про стягнення 6756 943,70грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав своє зобов’язання по поверненню орендованого приміщення, у зв’язку з чим позивач вказує на обов’язок відповідача сплатити неустойку у розмірі 6 756 943,70 грн. за прострочення виконання зобов’язання по поверненню приміщення у період з 24.10.2009 р. по 12.02.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.05.2011 р.

В судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про об'єднання позовів в одне провадження, в якому просить об'єднати справу №48/159 та справу №40/527 (судді Пукшин Л.Г.) в одну справу, та клопотання про зупинення провадження у справі.

Судом в задоволенні клопотання про об'єднання позовів в одне провадження відмовлено, оскільки таке об'єднання можливе лише у випадку знаходження справ у провадженні одного судді, а розгляд клопотання про зупинення провадження у справі відкладено на більш пізню стадію розгляду справи.

Також, в судовому засіданні представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вказує на вчасне повідомлення позивача про готовність повернути спірне приміщення та відсутність будь-яких зауважень з боку позивача протягом встановленого договором період, а також на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки.

В судовому засіданні 11.05.2011 р. у зв’язку із необхідністю надання сторонами додаткових пояснень оголошено перерву до 30.05.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні подав заперечення на відзив, в якому вказував на погіршення спірного приміщення відповідачем, що призвело до затримки приймання приміщення з його вини.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р. у зв’язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 15.06.2011 р.

В судове засідання представники позивача з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, в задоволенні позову просять відмовити повністю.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №40/527 за позовом Товариства до Підприємства про стягнення 2 356 109,70 грн. та за зустрічним позовом Підприємства до Товариства про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди за договором на суму 2 787 771,48 грн. відмовлено з огляду на наступне.

Як вбачається із наданих сторонами копій процесуальних документів по справі №40/527 предметом первісного позову є стягнення забезпечувального платежу за спірним договором та штрафних санкцій за прострочення по його поверненню, а предметом зустрічного позову є стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, штрафних санкції за прострочення по її сплаті та відшкодування шкоди, завданої пошкодженням спірних приміщень.

В той же час, спір у даній справі виник у зв’язку із простроченням виконання відповідачем зобов’язання по поверненню спірних приміщень за Договором.

З огляду на викладене, підстави для зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом міста Києва справи № 40/527 відсутні, оскільки відповідачем не доведено існування підстав з якими приписи ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2008 р. між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №PAEUKR5508111103EYA (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.2, 1.4 Договору орендодавець зобов’язується передати в користування орендарю за плату на встановлений даним договором строк нежитлові приміщення, які займають 5, 6, 7 поверхи будови, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Донця, 6 (надалі –"приміщення"), згідно із схемою приміщення (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору. Загальна площа приміщення становить 2 496,80 кв.м.

Згідно із п. 1.7 Договору строк оренди приміщення становить 35 (тридцять п’ять) календарних місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду та до моменту повернення приміщення орендарем орендодавцю згідно акту здачі-приймання (повернення).

Положеннями п. 3.2.6 Договору встановлено, що орендар зобов’язаний по закінченню строку оренди згідно акту здачі-приймання (повернення) передати приміщення орендодавцю у стані, в якому приміщення були передані в оренду, з урахуванням природного зносу.

Відповідно до п. 4.1 Договору орендодавець передав, а орендар прийняв згідно акту приймання-передачі вказані в даному договорі приміщення в день підписання цього договору.

За змістом п. 4.2 Договору у випадку дострокового розірвання (припинення) даного договору на підставах, встановлених даним договором або чинним законодавством України, орендар зобов’язаний передати приміщення орендодавцю по акту здачі-приймання (повернення) не пізніше дати розірвання (припинення) договору. Орендар повідомляє орендодавця про звільнення приміщень та готовність повернути їх за 7 робочих днів до кінця строку оренди, а також одночасно направити йому проект акту здачі-приймання (повернення) приміщення. На протязі вказаного строку орендодавець зобов’язаний прийняти у орендаря приміщення і повернути йому другий екземпляр підписаного орендодавцем акту або направити орендарю обґрунтовані письмові претензії відносно стану приміщень. Якщо орендодавець не приймає приміщення та/або не повертає підписаний ним акт здачі-приймання (повернення) приміщень та/або не пред’являє письмових претензій, то приміщення вважаються зданими належним чином та в належному стані, акт погодженим орендодавцем, а зобов’язання та відповідальність орендатора по договору та за стан приміщень припиняються з моменту закінчення строку оренди.

У відповідності до п. 4.3 Договору фактичний стан приміщень на момент передачі в орендну фіксується сторонами в акті приймання-передачі, а на момент повернення приміщення орендодавцю –в акті здачі-приймання (повернення).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що плата за оренду (за користуванням приміщеннями) по даному договору встановлена сторонами в еквіваленті, вираженому в іноземній валюті, та становить: плата за перші дванадцять календарних місяців користування приміщеннями –46 (сорок шість) доларів США без урахування ПДВ, в місяць за один кв.м. приміщень (п.п. 5.1.1); плата за користування приміщеннями в період з тринадцятого по двадцять четвертий календарний місяць включно –47,84 доларів США без урахування ПДВ, в місяць за один кв.м. приміщень (п.п. 5.1.2); плата за користування приміщеннями в період з двадцять п’ятого по тридцять п’ятий календарні місяці включно –49,75 доларів США, без урахування ПДВ, в місяць за один кв.м. приміщень (п.п. 5.1.3). Плата за оренду підлягає сплаті орендарем починаючи з моменту початку строку оренди згідно п. 1.7 з урахуванням положень п. 1.8 договору та до моменту повернення приміщень орендодавцю, яким є дата підписання сторонами акту здачі-приймання (повернення) приміщень.

Згідно із п.п. 5.13, 5.14 Договору всі платежі по даному договору підлягають оплаті орендатором в національній валюті України в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця, вказаний в розділі 11 договору. Сторони домовились, що для проведення всіх взаєморозрахунків по даному договору, виражених в доларовому еквіваленті, при встановлені відповідних сум в національній валюті України, вони приймають курс продажу долара США Міжбанківської валютної біржі України, встановлений за підсумками проведених МВБУ торгів не останню дату, перед датою виставлення рахунку орендодавцем. При цьому, курс МВБУ не може відрізнятися від курсу, встановленого НБУ, більше ніж на 7 (сім) процентів.

Відповідно до п. 8.1 Договору договір вступає в силу з дати його підписання та укладений строком на 35 календарних місяців, але в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Пунктом 8.7 Договору встановлено, що кожна із сторін має право достроково розірвати дію даного договору повідомивши про це другу сторону не менше ніж за шість місяців до дати розірвання договору.

На виконання умов Договору 14.11.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщень від 14.11.2008 р.

Листом №3396 від 08.04.2009 р. відповідач повідомив позивача про розірвання Договору згідно п. 8.7 з 09.10.2009 р.

12.02.2010 р. відповідач повернув, а позивач прийняв спірні приміщення, що підтверджується актом здачі-приймання (повернення) приміщень від 09.10.2009 р., підписаним сторонами 12.02.2010 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов’язання по поверненню спірних приміщень за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на обов’язок відповідача сплатити неустойку за прострочення виконання зобов’язання по поверненню спірних приміщень в розмірі 6 796 745,22 грн. у період з 24.10.2009 р. по 12.02.2010 р.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт передачі позивачем спірного приміщення в оренду відповідачу.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями п. 8.7 Договору сторонами погоджено можливість односторонньої відмови від Договору за умови повідомлення другої сторони не менше ніж за шість місяців до дати розірвання.

Листом №3396 від 08.04.2009 р., що отриманий позивачем 08.04.2009 р., відповідач повідомив позивача про намір розірвати Договір згідно п. 8.7 з 09.10.2009 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на викладене, Договір є розірваним з 09.10.2009 р., а відтак, з вказаної дати наступають визначені законодавством та Договором правові наслідки.

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи приписи вказаних норм та положення п. 4.2 Договору зобов’язання відповідача по поверненню спірного приміщення мало бути виконане до 09.10.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із матеріалів справи вбачається, що 12.02.2010 р. відповідач повернув, а позивач прийняв спірні приміщення, що підтверджується актом здачі-приймання (повернення) приміщень від 09.10.2009 р., підписаний сторонами 12.02.2010 р.

Отже, має місце прострочення відповідача по виконанню свого зобов’язання щодо повернення приміщень за Договором у зв’язку із його достроковим розірванням у період з 09.10.2009 р. по 12.02.2010 р.

Твердження відповідача про відсутність його вини у простроченні по поверненню приміщень за Договором, оскільки ним повідомлялося про готовність повернути приміщення завчасно, а прострочення сталося у зв’язку із неприйняття їх позивачем, судом відхиляється з огляду на викладене.

Частинами 1, 2 ст. 614 Договору встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Із змісту ст. 785 Цивільного кодексу України та п.п. 4.2, 7.7 Договору вбачається, що обов’язок позивача прийняти від відповідача приміщення обумовлений надісланням відповідачем проекту акту здачі-приймання (повернення) приміщень та приведення приміщень у стан, в якому вони були одержані, з урахуванням нормального зносу, а у випадку порушення наведених зобов’язань відповідачем позивач має право відмовити в прийнятті приміщень.

Тобто, орендар має обов’язок не лише повернути приміщення, а повернути їх у стані, в якому вони були одержані, з урахуванням нормального зносу.

Повернення відповідачем приміщень у стані, що не відповідає стану, в якому вони були одержані, з урахуванням нормального зносу, унеможливлює наступну здачу орендодавцем таких приміщень в оренду –отримання прибутку, а відтак є підстави для відмови у прийнятті спірних приміщень до усунення орендарем встановлених недоліків.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.02.2010 р. сторонами було підписано акт здачі-приймання (повернення) приміщень, за яким відповідач повернув, а позивач прийняв спірні приміщення, а відповідно до п. 6 такого акту сторонами погоджено, що за виключенням, вказаних в додатках №№ 1, 2, всі приміщення передаються (повертаються) зі справними комунікаціями та обладнанням.

Тобто, відповідачем у вказаному акті та зауваженнях орендаря до дефектного акту орендодавця (додаток №2 до акту здачі-приймання (повернення) приміщень) частково було визнано наявність пошкоджень приміщень.

Крім того, претензією №16/10-2 від 16.10.2009 р. позивач в межах 7-денного строку згідно п. 4.2 Договору з моменту отримання від відповідача листа №3723 від 09.10.2009 р. (12.10.2009р.) до якого було додано проект акту здачі-приймання (повернення) приміщень, повідомив відповідача про відмову від підписання відповідного акту та наявність претензій щодо стану приміщень.

З огляду на викладене, підставою відмови позивача від прийняття спірних приміщень було невиконання відповідачем обов’язку щодо приведення таких приміщень в первісний стан згідно умов Договору, а враховуючи визнання відповідачем (навіть часткове) в акті здачі-приймання (повернення) приміщень від 12.02.2010 р. наявності таких пошкоджень та недоведення відповідачем належними та допустимими в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами відсутності його вини у простроченні по поверненню спірних приміщень, підстави для звільнення його від відповідальності за допущене порушення у суду відсутні.

Посилання відповідача на неотримання проекту акту здачі-приймання (повернення) приміщень від орендодавця до 09.10.2009 р. є безпідставним, оскільки за змістом спірних правовідносин ініціювати повернення орендованого майна має орендар, а положенням п. 4.2 Договору встановлено, що обов’язок складення та направлення на адресу іншої сторони проекту акту здачі-приймання (повернення) покладено на орендаря.

Судом встановлено, що має місце прострочення відповідача по поверненню спірних приміщень у період з 09.10.2009 р. (припинення дії Договору) по 12.02.2010 р. (підписання сторонами акту здачі-приймання (повернення) приміщень), відповідно є підстави для застосування до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За змістом п. 7.4 Договору у випадку якщо орендар не поверне приміщення у встановлені даним договором строки, орендатор виплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної плати за оренду приміщення за весь час прострочення.

Таким чином, існують підстави для нарахування Підприємством неустойки за прострочення виконання Товариством зобов’язання по поверненню спірних приміщень у період з 24.10.2009р. (визначена позивачем в розрахунку дата прострочення) по 11.02.2010 р. у розмірі подвійної плати за користування приміщеннями, що з урахуванням погодженого сторонами в п.5.14 Договору курсу долара США згідно даних Міжбанківської валютної біржі України, становить 6 730 901,77 грн.

Суд відзначає, що правові підстави для нарахування неустойки за прострочення виконання Товариством зобов’язання по поверненню спірних приміщень за 12.02.2010 р. відсутні, оскільки за своєю правовою природою неустойка нараховується за повний день прострочення, а доказів наявності прострочення відповідача по поверненню спірних приміщень протягом цілого дня 12.02.2010 р. позивачем не надано.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 11.05.2011 р. було заявлено про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення неустойки.

При цьому, позовна заява №0702/11 від 07.02.2011 р. подана до суду 11.02.2011 р., що підтверджується відбитком штампу канцелярії господарського суду міста Києва на титульній сторінці позовної заяви.

Відтак, вимоги про стягнення неустойки, нарахованої до 11.02.2010 р., заявлено з пропуском позовної давності.

Судом встановлено існування підстав для нарахування позивачем неустойки за прострочення виконання Товариством зобов’язання по поверненню спірних приміщень у період з 24.10.2009 р. по 11.02.2010 р.

Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності правомірним є задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов’язання по поверненню спірних приміщень, нарахованої за 11.02.2010 р., що за перерахунком суду становить 65843,47грн.

В іншій частині заявленої до стягнення неустойки, нарахованої у період з 24.10.2009 р. по 10.02.2010 р., не підлягають задоволення у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Посилання позивача на положення ч. 2 ст. 786 Цивільного кодексу України як на норму, яка згідно ч. 7 ст. 261 Цивільного кодексу України визначає перебіг позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов’язання по поверненню об’єкту оренди судом відхиляється, оскільки вказана норма встановлює перебіг позовної давності лише щодо визначених в ч. 1 такої статті вимог, а до всіх інших вимог, які сторони відносин найму (оренди) можуть пред'являти одна до одної, застосовуються загальні положення про позовну давність, визначені главою 19 Цивільного кодексу України (в т.ч. ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України щодо вимоги про стягнення неустойки).

Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 29.04.2009 р. у справі №12/4884 та від 30.04.2011 р. у справі №5002-32/4433-2010.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства неустойки у розмірі 65843,47грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "VD MAIS" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуавей Україна" (04053, м.Київ, вул. Артема, 37-41; ідентифікаційний код 33501267) на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "VD MAIS" (01033, м. Київ, вул.Жилянська,29; ідентифікаційний код 21558350) неустойку за прострочення повернення приміщень з оренди у розмірі 65 843 (шістдесят п’ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 47 коп., державне мито у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 2 (дві) грн. 30 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –17.06.2011 р.