Рішення № 17268520, 08.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/13708.06.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

За участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 16 661,42 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився.

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті», м.Київ (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства», м.Київ, (далі –Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 16661,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

В судовому засіданні 28.04.2011р. Позивач надав для залучення до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 20.04.2011р., підписаний з боку Позивача з доказами направлення Відповідачу та Витяг з ЄДРПОУ станом на 20.04.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 26.05.2011р.

В судовому засіданні 26.05.2011р. Позивач надав для залучення до матеріалів справи довідку № 122 від 18.05.2011р. щодо відсутності іншого спору між тими ж сторонами з тих самих підстав. Крім того, Позивач заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2011р. продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15. Днів у відповідності до ст..69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 08.06.2011р.

В судове засідання 08.06.2011р. представники Позивача та Відповідача не з’явились.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою –02002, м.Київ, вул.Микільсько-Слобідська,2-б.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 20.04.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки №14/04 від 14.04.2009р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець передає у власність Покупця товари народного споживання, іменовані далі «товар», а Покупець приймає товар і оплачує його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.4.2.5. Договору Покупець зобов’язаний оплатити товар відповідно до умов цього Договору і додаткових угод до нього.

Відповідно до п.6.1.Договору, Покупець зобов’язується оплатити Продавцеві вартість реалізованого товару кожні 14 днів за цінами зазначеними у специфікації, погодженої сторонами.

Цей Договір набуває чинності 15.04.2009р. і діє до 31.12.2009р. Якщо жодна із сторін за тридцять днів до закінчення строку Договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжуватися на тих же умовах на наступний рік. (п.11.1 Договору).

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар у кількості на загальну суму 84 068,39 грн., що підтверджується видатковими накладними № Ш-0078 від 15.04.2009, № Ш-0150 від 15.06.2009р., № Ш—0153 від 24.06.2009р., № Ш-0310 від 02.09.2009р., №ш-0311 від 02.09.2009р., № Ш-0329 від 09.09.2009р., № Ш-0372 від 29.09.2009р., № Ш-0490 від 01.12.2009р., № Ш-0507 від 01.12.2009р. № Ш-0489 від 03.12.2009р., № Ш-0054 від 01.02.2010р., Ш-0112 від 16.03.2010р., № Ш-0184 від 29.04.2010р., № Ш-0185 від 29.04.2010р., № Ш-0367 від 31.08.2010р., № Ш-0368 від 31.08.2010р., які містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений Товар розрахувався частково у сумі 66108,03 грн. та повернув товар за накладною повернення № Т-00014 від 24.01.2011р. на суму 1 298,94 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 16 661,42грн.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 34 від 01.03.2011р. про погашення заборгованості, проте, відповіді не отримав, а Відповідач заборгованість не погасив.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №14/04 від 14.04.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар у кількості на загальну суму 84 068,39 грн., що підтверджується видатковими накладними № Ш-0078 від 15.04.2009, № Ш-0150 від 15.06.2009р., № Ш—0153 від 24.06.2009р., № Ш-0310 від 02.09.2009р., №ш-0311 від 02.09.2009р., № Ш-0329 від 09.09.2009р., № Ш-0372 від 29.09.2009р., № Ш-0490 від 01.12.2009р., № Ш-0507 від 01.12.2009р. № Ш-0489 від 03.12.2009р., № Ш-0054 від 01.02.2010р., Ш-0112 від 16.03.2010р., № Ш-0184 від 29.04.2010р., № Ш-0185 від 29.04.2010р., № Ш-0367 від 31.08.2010р., № Ш-0368 від 31.08.2010р., які містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений Товар розрахувався частково у сумі 66108,03 грн. та повернув товар за накладною повернення № Т-00014 від 24.01.2011р. на суму 1 298,94 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 16 661,42грн.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 34 від 01.03.2011р. про погашення заборгованості, проте, відповіді не отримав, а Відповідач заборгованість не погасив.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 16 661,42 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті», м.Київ задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства», м.Київ, ідентифікаційний код 36371113 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті», м.Київ, ідентифікаційний код 31111166, основну суму боргу у розмірі 16 661,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства», м.Київ, ідентифікаційний код 36371113 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті», м.Київ, ідентифікаційний код 31111166 державне мито в розмірі 166,61 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 14.06.2011р.

Суддя Н.І. Ягічева