Ухвала суду № 17268493, 16.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 2/43716.06.11 За позовомВ.о. Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

доСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в

придатний для використання стан

За скаргою Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

На дії Відділу державної виконавчої служби (державного виконавця

Буянова І.В.) Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача не зявився

Від відповідача Чепурда П.І.

Від прокуратури не зявився

Від ВДВС Буянов В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.05р. у справі № 2/437 позовні вимоги В.о. Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради були задоволені повністю - зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 звільнити самовільно (незаконно, безпідставно) зайняту земельну ділянку площею 0,176 га, яка розташована по Броварському пр. в м. Києві в кварталі 7 виділ 1 Дніпровського лісництва КП “Дарницьке лісопаркове господарство”та привести у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд; також суд стягнув з відповідача в доход державного бюджету 85 грн. держмита та на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

04.02.05р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.05р. у справі № 2/437 були видані відповідні накази.

Від Відповідача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла Скарга на дії Відділу державної виконавчої служби (державного виконавця Буянова І.В.) Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, в якій скаржник просить суд:

- зупинити на час розгляду даної скарги виконавче провадження № 25349821 з виконання Наказу Господарського суду м. Києва №2/437 від 4 лютого 2005р.;

- визнати незаконною та скасувати Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції Буянова І.В. про відновлення виконавчого провадження № 25349821 від 25.02.2011р.;

- визнати Наказ Господарського суду м. Києва №2/437 від 4 лютого 2005р. таким, що не підлягає виконанню у зв'язку зі спливом строків для пред'явлення його до виконання.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Враховуючи вищенаведене скарга була прийнята судом до розгляду та відповідно до ухвали суду від 12.05.2011р. була призначена до розгляду на 26.05.2011р.

Представник відповідача (скаржника) та державний виконавець в судовому засіданні надали свої пояснення та доповнення на скаргу.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.06.2011р.

В даному судовому засіданні скаржник підтримав свої вимоги та просив скаргу задовольнити. Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві було надано заперечення на скаргу.

Розглянувши подану скаргу, заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.01.2005р. у справі №2/437 позовні вимоги Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради були задоволені повністю зобовязано Субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 звільнити самовільно (незаконно, безпідставно) зайняту земельну ділянку площею 0,176 га, яка розташована по Броварському проспекту в м. Києві в кварталі 7 виділ 1 Дніпровського лісництва КП «Дарницьке лісопаркове господарство»та привести її у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд, також суд стягнув з відповідача в доход державного бюджету 85 грн. державного мита та на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр»118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

04.02.2005р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2005р. у справі №2/437 були видані відповідні накази.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2007р. ВДВС Дніпровського РУЮ винесено постанову №653/16 про закінчення виконавчого провадження з виконання вищевказаного наказу. Зазначена постанова винесена на підставі п. 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, про діяла до 09.03.2011р.) виконавчий документ був повернутий до суду.

Як зазначено в постанові про закінчення виконавчого провадження від 16.07.2007р., «виконавче провадження закінчити».

В подальшому, а саме 25.02.2011р., Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві звернувся до суду з вимогою про термінове надання до відділу наказу №2/437 від 04.02.2005р. виданого Господарським судом м. Києва. Підставою звернення до суду було поновлення виконавчого провадження у звязку з тим, що постановою начальника ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 25.01.2011р. була скасована постанова №563/16 від 16..04.2007р. про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, виданий стягувачеві наказ може бути предявлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для предявлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, що діяла до 09.03.2011р.), виконавчий документ, виданий судом може бути предявлений до виконання протягом трьох років з моменту його винесення.

На даний момент строк предявлення до виконання виконавчого документа складає один рік з моменту його винесення.

Як вбачається, наказ Господарського суду м. Києва №2/437 від 04.02.2005р. був дійсний для предявлення до виконання до 04.02.2008р.

Відстрочка для виконання судового рішення не надавалась. З заявою про поновлення строків для предявлення наказу до виконання сторони не звертались, ухвала про поновлення строків не виносилась.

Як вбачається, з моменту повернення виконавчого документу 16.01.2007р. пройшло понад три роки, а відтак наказ Господарського суду м. Києва №2/437 від 04.02.2005р. був недійсний для предявлення до виконання на момент винесення постанови про відновлення виконавчого провадження №25349821 від 25.02.2011р.

Відповідно до статті 25Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, що діяла до 09.03.2011р.) статті 30 Закону України «Про виконавче провадження»(в чинній редакції), державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру у двомісячний строк.

В той же час наказ Господарського суду м. Києва №2/437 від 04.02.2005р. виконується ВДВС з 2005р.

Відповідно до п. 6 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що продовження виконавчого провадження, його поновлення суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України та положення Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної виконавчої влади, зокрема, і органи Державної виконавчої служби, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до п.7 Роз”яснення Вищого господарського суду від 28.03.2002р. №04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визначає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визначає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобовязує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визначає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог скарги відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись, ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати Постанову Відділу державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції в м. Києві від 25.02.2011р. № 25349821 про відновлення виконавчого провадження.

Визнати наказ Господарського суду м. Києва №2/437 від 04.02.2005р. таким, що не підлягає виконанню у звязку зі спливом строків для предявлення його до виконання.

Дана ухвала набирає чинності з моменту прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.О.Домнічева