Рішення № 17268159, 07.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/8307.06.11 За позовомСубєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 До Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

Простягнення 324918,69 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від відповідача Білецький Д.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»286909,97 грн. безпідставно отриманих коштів, 38008,72 грн. процентів за користування безпідставно одержаними коштами.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 98973,68 грн. безпідставно отриманих коштів, 14727,17 грн. інфляції, 3742,84 грн. процентів за користування безпідставно отриманими коштами, а всього 117443,69 грн. заборгованості.

Заява позивача про уточнення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду в частині зменшення позовної суми, вимога позивача про стягнення 14727,17 грн. індексу інфляції не приймається судом до розгляду, оскільки це фактично нова вимога, стягнення якої неможливе, оскільки остання не була заявлена в позовній заяві від 21.01.2011р.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийнятті рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, якщо вони були заявлені в позові.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 98973,68 грн. безпідставно отриманих коштів, 3742,84 грн. процентів за користування безпідставно отриманими коштами, тому має місце нова ціна позову 102716,52грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 14.04.2011р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням XII сесії IV скликання Київської міської ради від 02.02.2006 № 20/3111 «Про внесення змін до рішень Київради від 12.02.2004 № 36/1246 та від 18.03.2004 № 100/1310 з питань приватизації», та рішенням IV сесії V скликання Київської міської ради від 08.02.2007 за № 62/723 «Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва на 2007-2010 роки», нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 541,2 квадратних метрів, надалі «нежитлове приміщення», було включено до об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, які підлягають приватизації у 2007-2010 роках, шляхом його викупу приватним підприємцем ОСОБА_1

На захист своїх прав позивач звернувся до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі 16/268 від 16.10.2007, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2008, позовні вимоги позивача, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено повністю, відповідача - ГУКВ, зобов'язано укласти з СПД-ФОП ОСОБА_1, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 547,8 квадратних метрів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, станом на 30.11.2006 відповідно до наказу ГУКВ № 209-ПР від 30.11.2006 та забезпечити його нотаріальне посвідчення.

10.10.2008 Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу, в якій рішення суду від 16.10.2007 по справі № 16/268 було роз'яснено наступним чином: «Головне Управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язано укласти з СПД-ФОП ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 547,8 квадратних метрів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, станом з 30.11.2006, відповідно до наказу Головне Управління комунальної власності міста Києва № 209-ПР від 30.11.2006, та забезпечити його нотаріальне посвідчення в формі, що передбачена Наказом Фонду державного майна України «Про затвердження примірних договорів купівлі-продажу» № 2411 від 22.08.2005, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 1045/11325 від 14.09.2005, за ціною, що встановлена наказом Головного Управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) № 16-ПР від 31.01.2007».

У цьому роз'ясненні чітко визначені умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, та зазначено в якій формі має бути укладений договір купівлі-продажу.

Вказане рішення від 16.10.2007, набрало законної сили 31.01.2008, на його виконання Господарським судом міста Києва був виданий наказ № 16/268 від 09.02.2008.

Постановою підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції міста Києва від 06.03.2008 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.02.2008 за №16/268.

Оскільки у визначений для добровільного виконання строк боржником, ГУКВ, судове рішення виконане не було, підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві були розпочаті заходи, щодо його примусове виконання. Але й у примусовому порядку рішення виконано не було.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі 11/45 від 18.11.2008 року позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме визнано укладеним між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 з дати набрання рішенням суду законної сили договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м., наАДРЕСА_1в редакції, доданій до позовної заяви.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило спірне рішення скасувати та прийняти нове яким в позові відмовити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року у справі № 11/45 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2008 року у справі № 11/45 змінено, прийняте рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: вважати укладеним з 31.01.2008 договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 547,8 кв.м. на АДРЕСА_1 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 в редакції, яка підписана суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, після чого наведено текст договору, який саме слід вважати укладеним, з усіма істотними умовами. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілено у відповідності до прийнятого рішення.

Відповідач, не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся з касаційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва у справі 11/45 від 08.11.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року у справі № 11/45 скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2009 у справі № 11/45 касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 у справі № 11/45 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою Вищого господарського суду України, відповідач звернувся до Верховного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Вищого господарського суду України від 10.06.2009 у справі № 11/45 з підстав невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права; у зв'язку з виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акта у аналогічних справах, з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

13.08.2009 Верховним Судом України було винесено ухвалу, якою відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.06.2009 у справі № 11/45.

З метою виконання умов договору купівлі-продажу, визнаного укладеним з 31.01.2008, та з метою набуття права власності на вказане нежиле приміщення, відповідно до умов пункту 1.5. договору, СПД-ФО ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня набрання чинності рішенням суду, яким договір було визнано укладеним, здійснив перерахування грошових коштів за приватизацію 25.02.2009 в повному обсязі в сумі 2094288 (два мільйони дев'яносто чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень на рахунок ГУКВ міста Києва, але ці кошти були повернуті на розрахунковий рахунок відповідача, як помилково перераховані.

Після цього відповідач вдруге перерахував вказану суму грошей за приватизацію нежилого приміщення площею 547,8 кв.м. на АДРЕСА_1 протягом декількох днів: 20.03.2009, 23.03.2009, 24.03.2009, 25.03.2009. Але і цього разу грошові кошти були повернуті, як помилково перераховані.

Гроші були зараховані до бюджету лише після того, як СПД-ФО ОСОБА_1 втретє перерахував грошові кошти в сумі 2094288 грн. на рахунок ГУКВ міста Києва 26.10.2009.

Договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 547,8 кв.м. на АДРЕСА_1 вважається укладеним з 31.01.2008. З моменту повної сплати вартості обєкту приватизації до позивача перейшло право власності на приватизований обєкт, тобто з 25.02.2009р., а обєкт оренди з цього моменту є приватизованим. Тому з цього моменту договір оренди припиняється.

Це в свою чергу породжує правові наслідки у вигляді припинення у сторін цього договору всіх зобов'язань за цим договором. В тому числі це стосується і обов'язку сплачувати орендну плату. Тобто обов'язок сплачувати орендну плату зберігається у орендаря до моменту припинення договору оренди.

Таким чином, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, як орендар вказаного нежилого приміщення повинен був сплачувати орендну плату до 25.02.2009р включно. А починаючи з 26.02.2009 він не зобов'язаний був сплачувати орендну плату, оскільки договір оренди припинився, так само як припинилися і всі зобовязання сторін за цим договором.

Ці ж факти встановлено і у судовому рішенні Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 по справі № 35/481, яке набрало законної сили.

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до пункту 9.5. Договору оренди №08/2438 від 29.08.2006, останній припиняється в разі приватизації об'єкта оренди орендарем.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 на виконання вимог Головного управління комунальної власності м. Києва виконав всі вимоги необхідні для проведення приватизації майна - нежилих приміщень площею 547,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати своє право викупу приватизованого майна нежилих приміщень площею 547,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, шляхом укладання відповідного договору купівлі - продажу, у зв'язку з безпідставною відмовою Головного управління комунальної власності м. Києва від укладання вказаного договору купівлі - продажу, що було встановлено у судових рішеннях по справах № 16/268 та № 11/45.

Таким чином, відповідач повинен повернути позивачу 98973,68грн. безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Вимога позивача про стягнення з Відповідача 38008,72 грн. процентів за користування безпідставно одержаними коштами, відповідно до ст.536 ЦК України не задовольняється судом, оскільки проценти, відповідно до Цивільного кодексу, можуть нараховуватися за користування грошовими коштами, наданими позичальнику на підставі договору на умовах повернення. Позичальник користується грошима і платить кредитору за надану останнім можливість користування його грошовими коштами.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. У даному випадку сторонами за договором є комунальне підприємство та Субєкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 98973,68 грн. безпідставно отриманих коштів, в частині стягнення 3742,84 грн. процентів - відмовити з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 98973,68 грн. безпідставно отриманих коштів, 989,74 грн. державного мита та 71,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення 3742,84 грн. процентів - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 17.06.2011р.