Рішення № 17267643, 02.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/12102.06.11 За позовомПублічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ВОЛОДИМИРСЬКИЙ”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Реалбуд”

Простягнення 23025870,23 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за дов. №П/300711/51 від 04.05.2011 р.)

ОСОБА_2 (за дов. № П/300711/50 від 04.05.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_3 (за дов. б/н від 31.05.2010 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “ВОЛОДИМИРСЬКИЙ” до товариства з обмеженою відповідальністю “Реалбуд” про стягнення 23025870,23 грн., в тому числі: 17000000 грн. основного боргу, 4273611,10 грн. процентів, 1172718,93 грн. пені, 579540,20 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності повернення кредитних коштів, отриманих за договором відкриття кредитної лінії № 09/034/КЛ від 12.10.2006 р. та нарахованих процентів.

Ухвалою суду від 04.04.2011 р. порушено провадження у справі № 6/121 та призначено розгляд останньої на 16.05.2011 р..

У судовому засіданні 16.05.2011 р. представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим було оголошено перерву у судовому засіданні на 26.05.2011 р..

Представником відповідача подано клопотання про призначення почеркознавчої та економічної експертизи. Клопотання судом відхилено з підстав наведених нижче.

Відповідач у наданому суду відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що грошові кошти ним не отримувалися, а директор відповідача не мав повноважень на укладення угод на суму вище 50000 грн.. Крім того відповідач зазначив, що позивачем не надано належного розрахунку процентів та пені і просив застосувати строк позовної давності.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

12.10.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк “ВОЛОДИМИРСЬКИЙ” (правонаступник - публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “ВОЛОДИМИРСЬКИЙ”) (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю "Реалбуд" (позичальником) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 09/034/КЛ (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору (в редакції додаткового договору № 8 до Договору) банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію (далі - кредит) у сумі 17000000 грн., тобто сума кредиту, встановленого позичальнику не може перевищувати встановлений ліміт.

Строк користування кредитом з 12.10.2006 р. по 12.01.2011 р. (п. 2.1 Договору)

Відповідно до п. 2.3 Договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти із розрахунку 25 процентів річних не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Остаточна сплата процентів не пізніше 12 січня 2011 року.

У передбачені Договором строки банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 17000000 грн., що підтверджується доказами, наданими в матеріали справи.

Отриманий кредит позичальник у строк до 12.01.2011 р. не повернув, внаслідок чого його заборгованість по кредиту становить 17000000 грн..

За користування кредитними коштами у період з 12.10.2006 р. по 25.02.2010 р. банк нарахував позичальнику проценти в розмірі 13058608,65 грн..

Позичальник нараховані проценти оплатив частково на суму 8784997,55 грн., внаслідок чого його заборгованість з погашення процентів на основному рахунку становить 4273611,10 грн..

Банк звертався до позичальника з претензіями про погашення кредитної заборгованості, які залишені без відповіді.

Станом на день подання позову 17000000 грн. основного боргу та 4273611,10 грн. заборгованості по процентах за кредитом відповідача перед позивачем не погашена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 17000000 грн. кредитних коштів та заборгованості по процентах за кредитом в розмірі 4273611,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачами не спростований.

Твердження відповідача про неотримання ним кредитних коштів спростовується наданими в матеріали справи меморіальними ордерами та платіжними дорученнями на погашення процентів за відповідні періоди.

Також судом враховано, що в силу ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В розумінні даної статті, особою за правочином є той, для кого виникають права і обовязки, а не представник, у якого з юридичною особою існують відносини представництва. В даному випадку, права і обовязки набуваються саме юридичною особою, а не її директором, тому саме юридична особа повинна мати достатній обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 91 ЦК| України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з моменту внесення в єдиний державний реєстр запису про її припинення.

Згідно з ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правовідносини, які виникають між юридичної особою та її органом, є представництвом, яке ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено як обовязок або право однієї сторони вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

В силу п. 10.9.5 статуту відповідача в редакції 2007 року затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 50000 грн. належить до виключної компетенції зборів учасників Товариства.

Діяльність представника має здійснюватись у межах повноважень. У звязку з чим, ч. 1 ст. ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Перевищення повноважень це довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з особою, яку представляють.

Виходячи з положень ст. 241 Цивільного кодексу України, можливі два варіанта поведінки особи, яку представляють, при представництві з перевищенням повноважень:- схвалення правочину; - відмова від його схвалення.

Оскільки, відповідач протягом 2006 2008 років отримував кредитні кошти за Договором та сплачував нараховані відсотки, ним було схвалено правочин вчинений представником з перевищенням повноважень.

Крім того, суд критично ставиться до твердження про відсутність у директора позичальника повноважень на укладення договору станом на 12.10.2006 р.,оскільки воно не підтверджується належними доказами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 4.5 Договору при порушенні строків повернення кредиту та/або сплати процентів позичальник зобовязується сплатити пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час прострочки, від суми заборгованості по кредиту та/або процентах.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5 Договору передбачено оплату пені за кожен день прострочки, а тому шестимісячний строк, передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не підлягає застосуванню.

Враховуючи, що відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку, що він має сплатити позивачу пеню за невчасне виконання зобовязань за один рік за період з 30.03.2010 р. до 30.03.2011 р. (день подання позову), що становить 365 дні, яка згідно зі здійсненим судом розрахунком складає 723294,04 грн..

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

4273611.130.03.2010 - 07.06.20107010.2500 %0.056 %*168017.31

4273611.108.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*66738.58

4273611.108.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*65684.82

4273611.110.08.2010 - 30.03.20112337.7500 %0.042 %*422853.33 У задоволенні вимог про стягнення 449424,89 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок розміру інфляційних за несвоєчасне повернення процентів на суму 579540,20 грн. (4853151,30 грн. сума процентів з урахуванням інфляційного збільшення боргу) приймається судом як вірний.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 17000000 грн. боргу, 4853151,30 грн. процентів з урахуванням інфляційного збільшення, 723294,04 грн. пені, а разом 22576445,34 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 449424,89 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 25002,28 грн. державного мита та 231,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Реалбуд” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 31355998) на користь публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ВОЛОДИМИРСЬКИЙ” (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 10, код 26120084) 17000000 грн. боргу, 4853151,30 грн. процентів з урахуванням інфляційного збільшення, 723294,04 грн. пені, 25002,28 грн. державного мита та 231,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 17.06.2011 р.