Рішення № 17267321, 02.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/289-4/17202.06.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» До           Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

Простягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 78267,30 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача:          Іваненко І.П.

від відповідача          Мазурок О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у сумі 78 267,30 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2010р. позов АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задоволений повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 78 267,30 грн. заборгованості.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010р. рішення Господарського суду від 23.09.2010р. залишене без змін, апеляційна скарга КП "Київжитлоспецексплуатація" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України 31.03.2011р., рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2010р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010р. у справі № 7/289 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя Господарського суду міста Києва Борисенко І.І. прийняла справу до свого провадження та присвоїла справі № 7/289-4/172, про що було винесено ухвалу суду від 07.04.2011.

                    Під час нового розгляду справи, виконуючи вказівки, що містяться у Постанові касаційної інстанції від 31.03.2011р., які є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, відповідно до 111-12 ГПК України судом взято до уваги що позивач в період 01.12.08 по лютий 2009р. незаконно застосував тарифи, затверджені Розпорядженнями КМДА №1662,1663 від 27.11.08, №1780/1 від 25.12.08, 127,128 від 05.02.09, які скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.08, №65/2009 від 03.02.09, №76/2009 від 09.02.09, як такі, що не відповідають Конституції України.

Під час нового розгляду представник відповідача надав письмові пояснення на позовну заяву від 12.05.2011р., в якому повністю заперечує проти позовних вимог.

Позивачем також були надано пояснення на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 02.06.2011.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України викладені в постанові від 31.03.2011р. щодо необхідності при новому розгляді справи встановлення обставин зазначених у постанові, надання їм та доводам сторін належної правової оцінки, вирішення спору відповідно до вимог законодавства, всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»було укладено Договір № 811283 про постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно з умовами якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати теплову енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 року (п. 8.1. договору). За п. 8.4 Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

На підставі п. 5 Додатку 4 до договору відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 2 Додатка 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) здійснює оплату вартості заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п.23 Правил користування теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 р. №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 276 п. 6 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюється на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.4 ГПК України Господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, Закону України „Про господарський суд", цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

При зверненні до суду за примусовим стягненням з Відповідача боргу по договору Позивач повинен був користуватися чинним законодавством України та від корегувати суму боргу для примусового стягнення її з Відповідача. Тобто, нарахувати вартість теплової енергії:

1)          за грудень 2008 p., січень, лютий 2009 р. згідно із Розпорядженням КМДА №86 від 31.01.2007 р. (яким встановлювалися тарифи на теплову енергію відповідно до вимог закону),

2)          за період жовтень 2010 - січень 2011 року на 11,51 % поставленої теплової енергії згідно Розпоряджень КМДА № 1192 від 15.10.2009 p., №1333 від 30.11.2009 р. на решту 88,49 % поставленої теплової енергії згідно Розпорядження КМДА №758 від 30.06.2009 р.

Позивачем було зайве нараховано Відповідачу 16242,15 грн. (основного боргу), а саме: за грудень 2008 року безпідставно нараховано 10704,96 грн., але правомірно було нарахувати 6600,51 грн. (зайво нараховано - 4104,45 грн.), за січень 2009 року безпідставно нараховано 11517,55 грн., але правомірно було нарахувати 7455,17 грн. (зайво нараховано-4062,38 грн.), за лютий 2009 року безпідставно нараховано 7707,92 грн., але правомірно було нарахувати 6105,41 грн (зайво нараховано-1602,51 грн.).

За період з 01.10.2009 р. по 01.02.2010 р. Позивач виставляв до сплати також завищені табуляграми за надану теплову енергію.

А саме: нарахування Позивача в жовтні 2009 р. становить 450,61 грн., в листопаді 2009 р. становить 14536,58 грн., в грудні 2009 р. - 18979,84 грн., а в січні 2010 р. -20100,84 грн. (незастосування тарифу 94,33 грн. що вбачається з табуляграм за ці місяці, Позивач застосовував тариф - 563,46 грн.).

Якщо застосовувати тариф 93,44 грн. відповідно до діючого на той момент розпорядження, то нарахування за жовтень 2009 р. становлять - 404,76 грн. (що на 45,88 грн. менше, ніж нараховано Позивачем), за листопад 2009 р. становлять - 12820,50 грн. (що на 1716,08 грн. менше, ніж нараховано Позивачем), за грудень 2009 р. становлять 16705,36 грн. (що на 2274,48 грн. менше, ніж нараховано Позивачем), за січень 2010 р. становлять 17664,47 грн. (що на 2436,37 грн. менше, ніж нараховано Позивачем).

Суд погоджується з обґрунтуванням неправильності нарахувань позивачем за теплову енергію за період з 01.10.2009 р. по 01.02.2010 р. з наступного.

Відповідно до п.2.2.3 договору №811283 від 01.09.2001 р. «Енергопостачальна організація»зобов'язана при зміні тарифів (Додаток №3 до Договору) повідомляти «Абонента»у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м.Києва про їх змінення.

Відповідно до ст. 2.3.4 договору «Абонент» зобов'язаний в Додатках №8 та №9 зазначати всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж «Абонента».

Пунктом 6.1.3 договору «Енергопостачальна організація»несе відповідальність за правильність застосування тарифів та достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію «Абоненту».

На виконання умов п. 2.3.4. Відповідач зазначав всі об'єкти теплоспоживання по договору. Так в Додатку №8 до договору станом на 01.09.2001 р. містився безпосередній споживач теплової енергії КП УЖГ Святошинського району (реорганізовано в КП «Ремонтно-експлуатаційна організація-5»Святошинського району), який займає в будинку 78,2 м площі і при цьому споживає 11,51% теплової енергії, яка надходить у весь будинок.

З 01.01.2009р. введено в дію тариф для житлово-експлуатаційних організацій (якою є КП «Ремонтно-експлуатаційна організація-5»Святошинського району - безпосередній споживач теплової енергії відповідно до додатку №8 договору) за 1 Гкал вартістю 94,33 грн. (без ПДВ) Розпорядженням №1192 від 15.10.2009 p., а з 01.01.2010р. Розпорядженням №1333 від 30.11.2009 р. введено в дію тариф для житлово-експлуатаційних організацій за 1 Гкал вартістю 94,33 грн. (без ПДВ).

В порушення п. 2.2.3 договору Позивач не повідомив про зміну тарифу для даного споживача (в матеріали справи позивач не надавав листа з повідомленням про зміну тарифів для житловоексплуатаційних організацій).

У зв'язку з даним порушенням Позивача, Відповідач не міг ініціювати внесення змін до договору (додатку №3) щодо застосування діючого тарифу до КП «Ремонтно-експлуатаційна організація-5»Святошинського району (про існування даних розпоряджень Відповідач дізнався лише від безпосереднього споживача теплової енергії (КП «Ремонтно-експлуатаційна організація-5» Святошинського району).

У зв'язку з цим відповідач звернувся до Позивача з листом №02/71 від 19.02.2010 р. з проханням застосовувати до КП «Ремонтно-експлуатаційна організація-5»Святошинського району діючий тариф та зробити перерахунок за пропущений період.

Перерахунку зроблено не було, а Позивач в порушення Розпоряджень № 1192 від 15.10.2009 р. та №1333 від 30.11.2009 р. почав застосовувати тариф до житлово-експлуатаційної організації лише з лютого 2010 р.

Матеріали справи свідчать, що заборгованість, яку відповідач визнавав за спірний період, повністю погашена відповідачем станом на 12.05.2011 p., а саме: 08.10.10 р. - 21000,00 грн., 13.10.10 грн. - 29031,31 грн., 18.10.10 р. - 21476,00 грн.

Отже, станом на 12.05.2011 року Відповідач по справі розрахувався по основному боргу з позивачем в сумі 53649,57 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.7 Додатку №4 до договору №811283 від 01.09.2001р., у разі порушення терміну сплати за поточне споживання, Абоненту нараховується пені в розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за поточне споживання, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Але, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 2972,99грн., відповідно до розрахунку Відповідача, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Позивачем нарахована відповідачу також сума боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми у розмірі 702,80грн., борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 2878,19грн., відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Але вимога позивача про стягнення інфляційних, 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України підлягають задоволенню частково, 3% річних у сумі –435,07 грн. та 927,19 грн. індексу інфляції, відповідно до розрахунку Відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, в судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 927,19 грн. інфляційної складової боргу, 435,07 грн. - 3% річних, 2972,99 грн. пені. В частині стягнення основного боргу - 53649,57 грн. провадження у справі припинити, а в решті позовних вимог –відмовити з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, п.1 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м Київ, вул. Володимирська 51-А; 04080, м. Київ, вул. Артема 58/2Д, код ЄДРПОУ 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) борг 927,19 грн. інфляційної складової боргу, 435,07 грн. - 3% річних, 2972,99 грн. пені, 579,84 грн. державне мито та 174,85 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення основного боргу - 53649,57 грн. провадження у справі припинити

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 14.06.2011р.