Рішення № 17267295, 24.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/348-16/15224.05.11

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю “Ірпіньнафтопродукт”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Лобляйн”

Про стягнення 71 594,27 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 - пред. по довір.

Від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 71 594,27 грн. заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за Договором № 7 від 09.06.2008р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2010р., залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011р., позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011р. рішення від 29.09.2010р. та постанову від 18.01.2011р. було скасовано, касаційну скаргу ТОВ «Лобляйн»- задоволено частково, а справу направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2011р. справі № 17/348 присвоєно номер № 17/348-16/152 та призначено судовий розгляд на 26.04.2011р.

26.04.2011р. через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання, у звязку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 12.05.2011р., у звязку з неявкою представників сторін.

В судовому засіданні 12.05.2011р. представник позивача надав письмові пояснення та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 12.05.2011р. представник відповідача надав письмові заперечення та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідач не підписував заявки та акти надання послуг.

В судовому засіданні 24.05.2011р. було оголошено перерву до 24.05.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та надав звіт щодо транспортних витрат.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, що підтверджується розпискою про оголошення перерви, яка підписана представником відповідача та долучена до матеріалів справи, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

В судовому засіданні 24.05.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2008р. між відповідачем, як замовником, та позивачем, як перевізником, було укладено Договір № 7 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів в міжнародному і регіональному сполученні (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору вимоги по перевезенню зазначаються у разовій заявці, яку замовник надає перевізнику після узгодження на кожне перевезення окремо.

Згідно з п. 3.6. Договору замовник зобовязується сплатити за перевезення з коштів, отриманих від замовника.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що оплата за послуги перевезення повинна бути здійснена протягом 14 календарних днів з дня вигрузки.

Згідно п. 11.3. Договору факсимільна копія даного договору має юридичну силу оригінального Договору.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що після узгодження з перевізником (позивачем) замовник (відповідач) відправляє перевізнику по факсу транспортне замовлення (заявку), яка містить певну інформацію.

В межах укладеного Договору, замовником подана перевізнику заявка від 05.12.2008р. на перевезення вантажу (мяса) автомобільним транспортом за маршрутом Бельгія (Ostrozebeke ) - Україна (Горлівка) дата завантаження 06.12.2008 та від 20.01.2009р. за маршрутом Бельгія (Ostrozebeke ) - Україна (Горлівка) дата завантаження 21.01.2009р.

Позивач на виконання умов Договору та заявок, здійснив перевезення вантажу за міжнародними транспортними накладними (СМR) № 28786413, № 50546505.

Позивачем було оформлено акти виконаних робіт № ТП-0005 від 15.01.2009р. на суму 52030,71 грн., та № ТП-0010 від 28.01.2009р. на суму 33475,13 грн. та виставлено відповідно рахунки № ТП-0005 від 15.01.2009р. та № ТП-0010 від 28.01.2009р.

23.01.09 та 06.02.09 позивачем рекомендованим листом було направлено пакети документів на адресу відповідача, які останнім отримані , що підтверджується підписами представника в повідомленнях про вручення.

Відповідач у запереченнях зазначав, що від імені юридичної особи відповідача вказані заявки та акти не були підписані взагалі.

На виконання вимог суду, Київським Науково-дослідним інститутом судових експертиз було проведено дослідження оригіналів вказаних документів.

Висновком № 1010 від 11.05.2010р. Київського науково-дослідного інститут судових експертиз встановлено, що заявки від 05.12.2008р., від 20.01.2009р., акти про надання послуг № ТП-0005 від 15.01.2009р. та № ТП-0005 від 28.01.2009р. місять відтиск печатки відповідача (відтиски печатки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Лобляйн” нанесені однією і тією ж печаткою, експериментальні зразки якої надані до інституту; відтиски печатки від імені відповідача нанесені рельєфним кліше печатки, виготовленим з використанням набору знаків стандартного шрифту, а не за допомогою лазерного та струминного принтерів, копіювально-множного апарата тощо).

Відповідач не надав суду жодного пояснення щодо того, яким чином його печатка була проставлена на вказаних документах. Кожне підприємство несе відповідальність за свої печатки у встановленому законодавством порядку. Таким чином, можна дійти до висновку, що заявки та акти були недооформлені належним чином, а саме, не підписані з боку відповідача, з його вини. Суду не надано доказів, що печатки на оригіналах заявок та актах зявилися внаслідок протиправних дій будь-яких осіб.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011р. були визначені вказівки щодо дослідження питань про виконання сторонами умов Договору зазначених в п. 2.6., ст. 5 та п. 6.4. даного Договору.

Відповідно до пункту 2.6. Договору безпосередні умови по кожному перевезенню обумовлюються у разовому замовленні (заявці), яке замовник надіслав перевізнику, після її узгодження з перевізником в порядку, передбаченому в статті 5 цього Договору.

Стаття 5 Договору детально регламентує дії сторін щодо узгодження перевезення і тільки після цього видається завдання водію.

Судом досліджено заявки та встановлено, що їх текст містить всю необхідну для здійснення перевезення інформацію, яка була визначена п. 5.3. Договору.

Заявки від 05.12.2008р. та 20.01.2009р. підписані лише з боку позивача, проте, скріплені печаткою, як позивача так і відповідача.

Відповідно до пункту 6.4 Договору для здійснення розрахунків перевізник предявляє замовнику оригінали рахунків, товарно-транспортних накладних (CMR, ТТН) з відміткою одержувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт і податкову накладну.

Позивач належним чином виконав п. 6.4. Договору та надіслав на адресу відповідача всі необхідні документи, в тому числі рахунок № ТП-0005 від 15.01.2009р. та рахунок № ТП-0010 від 28.01.2009р. Факт отримання відповідачем вказаних листів підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та квитанціями від 23.01.2009р. та 06.02.20009р., копії яких долучені до матеріалів справи (с. 20, 25 Том № 1).

Відповідач на виконання умов Договору, здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги з перевезення.

Так, 23.03.2009р. відповідач перерахував на користь позивача 10000 грн., 20.05.2009р. 2000 грн., 25.05.2009р. 5000 грн., 27.05.2009р. 9000 грн., що підтверджується банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи (с. 83-86 том № 1). Всього відповідач за надані послуги сплатив позивачу 26 000 грн.

Таким чином, відповідач своїми діями підтвердив наявність заборгованості та факт укладення право чинів, хоча і без дотримання всіх вимог (відсутність підпису).

Заперечення відповідача, щодо того, що вартість перевезення ним не узгоджувалась, не приймаються судом до уваги, оскільки пунктом 6.2. договору визначено, що величина розрахункової суми за виконане перевезення вантажу, якщо не обумовлено інше, визначається сторонами договору в разовому факсовому повідомленні (заявці) встановленої сторонами форми, яке є невідємною частиною даного договору.

Касаційна інстанція у свої постанові звернула увагу, що часткова оплата відповідачем була здійснена на підставі тільки рахунку №0005 від 15.01.2009 року, в той час як спір стосується також рахунку №0010 від 28.01.2009 року.

З наданих суду доказів вбачається, що всі проплати, які були здійсненні відповідачем дійсно були з посиланням на рахунок № ТП-0005 від 15.01.2009р. Проте, необхідно враховувати, що рахунок № ТП-0005 від 15.01.2009р. виставлений на суму 52030,71 грн., тому цілком природно, що відповідач погашав існуючу заборгованість поступово, починаючи з першого виставленого рахунку.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем складає 59 505,84 грн.

З метою врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію № 599 від 22.05.2009р., з вимогою погасити існуючу заборгованість. Факт отримання відповідачем вказаного листа підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та копією квитанції від 26.05.2009р., копії яких долучені до матеріалів справи (с.28 Том № 1).

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Відповідач не надав суду пояснень щодо ненадання відповіді на заявлену позивачем претензію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобовязань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Пунктом 6.5 Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до моменту його повного погашення. Позивач нараховує пеню у розмірі 8881,82 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, на суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі 1110,22 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2096,39 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та три відсотка річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог. Викладені у відзиві та письмових запереченнях обставини відповідачем не були документально підтверджені.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті державного мита та оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись, ст.ст. 526, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 218 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лобляйн»(юридична адреса: 03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58; фактична адреса: 03057, м. Київ, пров. Польовий, 6, код ЄДРПОУ 34491669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»(юридична адреса: 08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Чкалова, 31-А; фактична адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 16, код ЄДРПОУ 30366747), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 59505 (пятдесят девять тисяч пятсот пять) грн. 84 коп. боргу, 8881 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 82 коп. пені, 2096 (дві тисячі девяносто шість) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1110 (одну тисячу сто десять) грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 715 (сімсот пятнадцять) грн. 94 коп. витрат на оплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяО.М.Ярмак

Повне рішення складено 14 червня 2011 року.