Рішення № 17266976, 15.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/11715.06.11 За позовомВідритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі

Київської міської філії

До

ПроТовариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Будсервіс"

стягнення боргу за несплату телекомунікаційних послуг 1162,93 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники: Від позивача Від відповідачаОСОБА_1 (дов. № 395 від 12.10.2010р.)

не зявився Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської міської філії ВАТ “Укртелеком” (далі по тексту - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК "Будсервіс" (далі по тексу - відповідач) про стягнення з останнього заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 1018,19 грн. основного боргу, 26,17 грн. пені, 3% річних 1,57 грн. та залишкову вартість модему 117,00 грн., а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Заявлені позовні вимоги обгрунтовані нормами ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 231 ГК України, нормами ст.ст. 33, 36, 63 Закону України "Про телекомунікації".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2011р. було порушено провадження у справі № 9/117 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2011р.

В судовому засіданні 15.06.2011 р. представником позивача було подано додаткові матеріали по справі.

Також, представник позивача у судовому засіданні надав додаткові матеріали по справі, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 27.01.2010 р. не зявився, вимог ухвали суду від 23.05.2011р. не виконав, про причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.04.2011 року, за яким адреса відповідача є тією ж, на яку направлялась ухвала про відкладення розгляду справи, а саме: 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 36-Б.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що незявлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані Позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника Позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.08.2006 року між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Київської міської філії ВАТ “Укртелеком” (далі по тексту - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК Будсервіс»(далі по тексту - Відповідач) було укладено договір № 7822614207 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов цього договору позивач надав відповідачеві телекомунікаційні послуги.

Таким чином, відповідно п.п. 5 п.1 ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” та п. 3.2.1 договору, надані послуги підлягають оплаті.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що здійснює свої обовязки по наданню телекомунікаційних послуг належним чином на обладнанні, яке пройшло державну метрологічну атестацію, тобто сертифіковане високоякісним обладнанням. Перерв в наданні послуг звязку не було, від відповідача повідомлень про порушення звязку не надходило.

Проте, відповідач свої обовязки по оплаті послуг у повному обсязі не виконав, у звязку з чим, як вказує позивач, станом на 01.07.2010р. заборгованість відповідача за телекомунікаційні послуги складає 1018,19 грн., яка виникла в період з квітня 2010р. по червень 2010р., а також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача залишкової вартості модему у рзмірі 117,00 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи (15.06.11р.) основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 1018,19 грн.

Оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу телекомунікаційні послуги згідно умов Договору. Однак відповідачем здійснено оплату за надані телекомунікаційні послуги не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 01.07.2010 року утворилась заборгованість у розмірі 1018,19 грн., яка виникла в період з квітня 2010 року по червень 2010 року.

Доказів оплати відповідачем наданих послуг на день розгляду справи суду не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1018,19 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача пені 26,17 грн. та 3% річних у розмірі 1,57 грн.

У відповідності до п. 5.8 Договору та ч.2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад встановлений термін споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за яких нараховується пеня, за кожну добу затримки.

Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості та керуючись ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 26,17 грн.

Згідно ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтуються на ст. 625 Цивільного кодексу України, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобовязання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1,57 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 117,00 грн. залишкової вартості модему.

У відповідності до п. 3.2.4 Договору, Відповідач зобовязується придбати за свій рахунок або взяти в тимчасове користування в Відповідача кінцеве обладнання (модем).

Відповідно до вищенаведеного договору між позивачем та відповідачем був підписаний акт про передачу обладнання в тимчасове користування, за яким Відповідач прийняв в тимчасове користування від Позивача модем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір про надання послуг № 7822614207 містить елементи договору оренди рухомого майна, яке ругулюється нормами глави 58 ЦК України.

Згідно п. 3.2.7 Договору, Відповідач у разі тимчасового користування обладнанням Позивача, у разі припинення дії Договору повернути обладнання протягом 7 календарних днів після припинення дії Договору.

Дані положення узгоджуються з нормами глави 58 ЦК України щодо обов'язку орендаря повернути орендоване майно.

Враховуючи наведене, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості модему у розмірі 117,00 грн., оскільки згідно умов Договору, у відповідача за умов передбачених п. 3.2.7 Договору виникає обов'язок щодо повернення орендованого, а не оплати його вартості, іншого Договором не передбачено. Доказів, щодо припинення дії Договори та порушення відповідачем п. 3.2.7 Договору, позивачем суду не надано.

Позивачем не надано жодних посилань на норми матеріального права та обгрунтувань винекнення у відповідача обов'язку щодо оплати Відповідачем залишкової вартості модему за ціною вказаною позивачем (визначеною ним в односторонньому порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 117,00 грн. залишкової вартості модему є необґрунтованою нормами матеріального права та такою, що не узгоджується з умовами договору, а тому не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК БУДСЕРВІС»(01034, м. Київ, вул. О. Гончара, 36-Б, код ЄДРПОУ 23164201) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Відритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської міської філії ВАТ “Укртелеком” (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, ЄДРПОУ 01189910; п/р 26000402028729 в Київській регіональній дирекції “Райффайзен Банк Аваль”м. Києва, МФО 322904) 1018 (одна тисяча вісімнадцять) грн. 19 коп. основного боргу; 26 (двадцять шість) грн. 17 коп. пені; 1 (одна) грн. 57 коп. 3% річних; 91 (девяносто одна) грн. 73 коп. витрат зі сплати державного мита; 212 (двісті дванадцять) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення суду.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 20.06.2011р.