Рішення № 17266928, 08.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/25408.06.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" від імені якого діє Харківська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура"

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" (відповідач-1)

Відкритого акціонерного товариства "Харківське виробничо-торгівельне підприємство "Комунар" (відповідач-2)

про: стягнення заборгованості 71 726 грн. 28 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1, довіреність №10/12/10-01Ю від 10.12.2010 Відповідача-1:не зявились

Відповідача-2:не зявились

В судовому засіданні 08.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»від імені якої діє Харківська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(надалі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью текстиль лайн”(надалі відповідач-1) та до Відкритого акціонерного товариства "Харківське виробничо-торгівельне підприємство "Комунар" (надалі - відповідач-2) про стягнення заборгованості 71 726 грн. 28 коп., а саме: з відповідача-1500 грн. 00 коп., а з відповідача-2 46190 грн. 51 коп. основного боргу, 1207 грн. 31 коп. відсотків річних, 733 грн. 20 коп. пені, 23095 грн. 26 коп. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-2 зобовязань за Договором купівлі-продажу №34/01/10 від 05.05.2010р. та неналежне виконання відповідачем-1 зобовязань за Договором поруки №01/02/11-01Ю від 01.02.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2011р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.06.2011р.

З метою забезпечення позову, позивач просив накласти арештна рахунки або майно, що належить відповідачу-2 на суму 71 226 грн. 28 коп.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п.1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

До загального відділу суду 30.05.2011р. від позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких позивач просив стягнути з відповідача-1500 грн. 00 коп., а з відповідача-2 46190 грн. 51 коп. основного боргу, 3 810 грн. 25 коп. відсотків річних, 2 308 грн. 00 коп. пені, 1 698 грн. 86 коп. індексу інфляції, 23095 грн. 26 коп. штрафу.

06.06.2011р. через загальний відділ суду надійшла заява від відповідача-1, в якій відповідач-1 визнав позовні вимоги в розмірі 500 грн. 00 коп. в повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Через загальний відділ суду 06.06.2011р. від відповідача-2 надійшло клопотання, в якому просив перенести розгляд справи, зазначив, що посада юриста в штатному розкладі підприємства не передбачена та про неможливість сформувати відзив на позовну заяву у звязку з неотриманням її. Однак, до позовної заяви додано фіскальний чек №6255 від 19.04.2011р. та опис вкладення у цінний лист зі штемпелем пошти від 19.04.2011 (де зазначено відправлення позовної заяви зі всіма додатками), що суперечить твердженню відповідача-2 про неотримання позовної заяви. В судовому засіданні суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача-2.

Відповідачі у судові засідання, призначене на 08.06.2011р. не зявлялися, відзиву та доказів сплати заборгованості не надали, хоча належним чином повідомлялися про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме з позовної заяви та з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження відповідачів. В матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень позивачу, відповідачу-1 та відповідачу-2.

В даному випадку суд враховує, що відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідачів про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на їх юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2010р. між позивачем (продавець) та відповідачем-2 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №34/01/10 (надалі - Договір).

Відповідно п.1.1 Договору продавець зобовязується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та за цінами, визначеними сторонами в замовленні, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його на умовах визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.2 Договору, товар оплачується покупцем протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з п.8.2 Договору, у випадку порушення покупцем п.3.2, та 11.1 Договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 50 (пятдесят) відсотків від загальної суми заборгованості та пеню в розмірі 10% від вартості поставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення.

Згідно п. 8.3 Договору, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України покупець сплачує продавцю за весь час необґрунтованого користування його коштами 25 (двадцять пять) відсотків річних від суми заборгованості.

Як вбачається з п.8.4 Договору, у відповідності з ст. 536 Цивільного кодексу України, покупець сплачує продавцю за весь час користування його грошовими коштами суму в розмірі 25 (двадцять пять) відсотків від суми заборгованості.

Строк дії договору, відповідно до п.7.1. Договору встановлюється з моменту підписання і до 31 грудня 2010р.

Відповідно до умов Договору позивач здійснив поставку товару за видатковими накладними №ХА-2812-016 від 29.12.2010р. на суму 22 319 грн. 39 коп., №ХА-1801-002 від 18.01.2011р. на суму 23 871 грн. 12 коп., що містяться в матеріалах справи, всього на суму 46 190 грн. 51 коп., завіреними позивачем та представником відповідача-2 згідно довіреностей №111 від 22.12.2010р., №3 від 13.01.2011р. (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до матеріалів справи відповідач-2 оплату отриманого товару не здійснив.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача-2 перед позивачем згідно Договору складає 46 190 грн. 51 коп.

Позивачем було направлено на адресу відповідача-2 претензію №13/04/11-02Ю від 13.04.2011р. щодо сплати заборгованості в розмірі 46 190 грн. 51 коп., направлення якої підтверджується копією фіскального чеку №5870 від 15.04.2011р. та описом вкладення в цінний лист з відповідними відмітками поштового відділення.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем-2 відповіді на претензію позивача та погашення заборгованості в повному обсязі або повернення товару на визначену суму.

01.02.2011р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 (поручитель) був укладений Договір поруки №01/02/11-01Ю (надалі Договір поруки).

Відповідно п.1.1. вказаного Договору поруки поручитель зобовязується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання всіх зобовязань відповідача-2 (боржник) за Договором №34/01/10 від 05.05.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем-2 в розмірі передбаченому п.3.2 Договору.

Згідно п.3.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання Боржником зобовязань за Договором №34/01/10 від 05.05.2010р. згідно ч.2 ст.554 ЦК України в визначеній сторонами сумі 500 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору поруки у разі невиконання боржником своїх зобовязань кредитор має право в будь-який час звернутися до поручителя з вимогою про відшкодування заподіяних збитків, але тільки в розмірі передбаченому п.3.1 даного Договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами грошових зобовязань з оплати поставленого товару згідно умов Договору та невиконання умов Договору поруки позивач звернувся до суду з позовом.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між позивачем та відповідачем-2 договору купівлі-продажу.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві-2 товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноваженої особи відповідача-2 на товаророзпорядчих документах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем-2 на умовах, встановлених Договором.

Відповідач-2 в строки встановлені Договором з позивачем не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог Позивача щодо стягнення з відповідача-2 основного боргу в розмірі 46 190 грн. 51 коп.

При цьому суд зважає, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель відповідач-1 зобов'язався відповідати перед позивачем за своєчасне виконання всіх зобовязань відповідача-2, що виникли на підставі Договору на суму, що не перевищує 500 грн.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно умов Договору поруки відповідач-1 поручився за виконання відповідачем-2 свого зобовязання частково, а саме на суму 500 грн.

В звязку з порушенням відповідачем-2 свого грошового зобовязання є підстави для стягнення з відповідача-1 зобовязання в розмірі 500 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії Відповідача-2 є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законом відповідальності.

Як вбачається з п.8.2 Договору, у випадку порушення покупцем п.3.2, та 11.1 Договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 50 (пятдесят) відсотків від загальної суми заборгованості та пеню в розмірі 10% від вартості поставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення.

Згідно п. 8.3 Договору, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України покупець сплачує продавцю за весь час необґрунтованого користування його коштами 25 (двадцять пять) відсотків річних від суми заборгованості.

Як вбачається з п.8.4 Договору, у відповідності з ст. 536 Цивільного кодексу України, покупець сплачує продавцю за весь час користування його грошовими коштами суму в розмірі 25 (двадцять пять) відсотків від суми заборгованості.

Також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, судом встановлено порушення відповідачем-2 терміну оплати товару, наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення 3 810 грн. 25 коп. відсотків річних, 2 308 грн. 00 коп. пені, 1 698 грн. 86 коп. індексу інфляції, 23095 грн. 26 коп. штрафу у відповідності до Договору.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідачі наведених позивачем обставин в повному обсязі не спростували, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надали.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договорами сторін, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 4, кв.3; код 35756306) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А; код 31513808) 500 грн. (пятсот гривень) 00 коп. основного боргу, 5 грн. (пять гривень) 00 коп. державного мита, 1 грн. (одна гривня) 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківське виробничо-торгівельне підприємство "Комунар" (61004, м. Харків, пров. Колодязний, буд.40; код 05502746) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А; код 31513808) 46190 грн. (сорок шість тисяч сто девяносто гривень) 51 коп. основного боргу, 3 810 грн. (три тисячі вісімсот десять гривень) 25 коп. відсотків річних, 2 308 грн. (дві тисячі триста вісім гривень) 00 коп. пені, 1 698 грн. (одна тисяча шістсот девяносто вісім гривень) 86 коп. індексу інфляції, 23095 грн. (двадцять три тисячі девяносто пять гривень) 26 коп. штрафу, 711 грн. (сімсот одинадцять гривень) 03 коп. державного мита, 234 грн. (двісті тридцять чотири) 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 14.06.2011