Рішення № 17266659, 06.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/18906.06.11 За позовом Військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, уповноваженим органом якого є Військова частина А1815

до Закритого акціонерного товариства "Трансімпекс"

про стягнення 23 000,00 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від прокуратуриЛесько Г.Є. - представник

Від позивача

Від відповідача Бобенко Р. В. –представник

не з’явилися У судовому засіданні 06 червня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Військовий прокурор Чернігівського гарнізону в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, уповноваженим органом якого є Військова частина А1815 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Трансімпекс" 23000,00 грн.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.03.2011р. порушено провадження у справі № 44/189, розгляд справи призначено на 11.04.2011р.

          11.04.2011р. у зв’язку з відпусткою судді розгляд справи не відбувся.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2011р. призначено розгляд справи на 17.05.2011р.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2011р. розгляд справи відкладено на 06.06.2011р.

          Представник позивач у судовому засіданні 06.06.2011р. надав пояснення по суті справи та подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26000,00 грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          18 січня 2007 року між Військовою частиною А1815 - зберігач (далі –позивач) та Закритим акціонерним товариством "Трансімпекс" –власник (далі - відповідач) був укладений договір зберігання №12 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає на зберігання вибухові матеріали у кількості згідно додатку № 1 до договору, який виконує вантажно-розвантажувальні роботи з вибуховими матеріалами, зберігання облік та видачу.

Відповідно до Додатку № 3 до договору оплата наданих послуг проводиться відповідачем у п’ятиденний термін з дня виставлення рахунку позивачем.

Додатком № 2 до договору передбачено, що вартість зберігання вибухових матеріалів становить 1000,00 грн. за місяць зберігання.

На виконання умов договору позивач прийняв на зберігання вибухові матеріали, що підтверджується Актом про результати проведення інвентаризації майна яке зберігається на складі військової частини А 1815 смт. Гончарівське від 12.02.2008р. та виставляв рахунки відповідачу на оплату за надані послуги.

В порушення умов договору відповідач за надані послуги з 20.03.2009р. не розрахувався.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача –склала 26000,00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обв’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з вимогами ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 26000,00 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не виконував взяті на себе зобов’язання за договором, суд вважає за доцільне задовольнити вимогу позивача про розірвання договору.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 260,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 610 - 612, 626, 651, 946 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Розірвати договір зберігання № 12 від 18.01.2007р.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Трансімпекс" (02140, м. Київ, вул. О.Мішуги, 3-в, оф. 20, код ЄДРПОУ 32660255) на користь Військової частини А1815 (15558, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Гончарівське, вул. Танкістів, код ЄДРПОУ 07880688, р/р 35222060000462 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592) 26000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп. –основного боргу.

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Трансімпекс" (02140, м. Київ, вул. О.Мішуги, 3-в, оф. 20, код ЄДРПОУ 32660255) в доход державного бюджету 260 (двісті шістдесят) грн. 00 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення: 20.06.2011р.