Рішення № 17266532, 02.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/16402.06.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЗОВ",

м. Маріуполь

доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія

"Проксіма", м. Київ

провідшкодування шкоди в порядку регресу 5 302,65 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 пред. по довір.

Від відповідачаОСОБА_2 пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 5 302,65 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 19.05.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2011р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2011р.За клопотанням позивача проведено зміну у назві

25.05.2011р. до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, враховуючи збільшення вимог.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та надав суду письмовий відзив. У відзиві відповідач зазначив, що позивач не запросив його на огляд транспортного засобу та створив перешкоди страховику у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Письмовий відзив відповідача залучено до матеріалів справи .

Позивач надав суду письмові заперечення на відзив та пояснив, що відповідача про настання страхового випадку повідомив ОСОБА_3. інші доводи та заперечення відповідача вважає формальними.

В судовому засіданні 02.06.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2010 року о 00:30 год. на перехресті вул. Парамонова з вул.Радгоспна відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля ДЕУ Т13110, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 та який належить йому на праві приватної власності і автомобіля Нісан, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3.

Зіткнення сталося внаслідок того, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем Нісан, державний номер НОМЕР_2, не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ДЕУ Т13110, державний номер НОМЕР_1, чим порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по адміністративній справі 3-807/2010 від 31 березня 2010 року було визнано ОСОБА_3 винним в скоєні вищезазначеного ДТП, про що свідчить.

Вартість матеріального збитку, що був завданий в результаті ДТП власнику автомобіля ДЕУ Т13110, державний номер НОМЕР_1, складає 6 724, 40 грн., про що свідчить Звіт про оцінку вищезазначеного автомобіля № 10/10 від 22 березня 2010 року, складений ТОВ «Автогазпромсервіс»

Вказаний автомобіль був застрахований позивачем, про що свідчить Договір страхування № 18676/А від 22 червня 2009 року.

Позивач на підставі отриманих документів від страхувальника склав Страховий акт № ИС-10-33 від 31 серпня 2010 року, де визнав, що відповідно до параграфу 3.1.1. Договору страхування № 18676/А від 22 червня 2009 року, даний випадок підлягає страховому відшкодуванню.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування на суму 5 624, 40 грн. страхувальника 20 вересня 2010 року, про що свідчить платіжне доручення № 1963 від 20 вересня 2010 року.

Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Нісан, державний номер НОМЕР_2, перед третіми особами відповідно до Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»була застрахована у відповідача, про що свідчить страховий поліс № ВС/7862511.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Відповідно до положень страхового полісу № ВС/7862511 узгоджена сторонами франшиза становить 510, грн.

21 січня 2011 року позивач направив на адресу відповідача заяву на виплату страхового відшкодування № СКА-0084/11 разом з підтверджуючими письмовими доказами, яка була отримана останнім 07 лютого 2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового повідомлення.

Листом № 02-329 від 11 березня 2011 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку зі створенням відповідачу перешкоди у визначені обставин, характеру та розмірів збитків.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів).

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 186,78 грн., 138,09 грн. інфляційних втрат та три відсотка річних у розмірі 36,15 грн., посилаючись на прострочення останнім строку виплати страхового відшкодування.

Суд не погоджується з наведеними доводами позивача, виходячи з наступного.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Суду не надано письмової угоди щодо неустойки, яка була укладена між сторонами.

У відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат.

Регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується пенею, трьома відсотками річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні і в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Содові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача, оскільки ним не було вжито заходів повідомлення відповідача про проведення огляду пошкодженого автомобіля.

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» (01015, м. Київ, вул. Московська, буд. 43/11, оф. 9, код ЄДРПОУ 33592726) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЗОВ»(87510, м. Маріуполь, пр. Адм. Лунина 18, оф. 3, код ЄДРПОУ 24646706), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі - 5114 (пять тисяч сто чотирнадцять) грн. 40 коп., 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 03 червня 2011 року.