Ухвала суду № 1726352, 23.04.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Донецький апеляційний АДМІНІСТРАТИВНИЙ суд

                                             У   Х   В   А   Л    А

                                                   Іменем України

« 23 » квітня 2008р.                                                справа  №  22а-2110/08    

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26 

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді       Геращенка І.В.

суддів                             Міронової Г.М., Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Скопинській А.О.

за участю  представників сторін:

від позивача –  Павликов Є.І. – довір. від 05.11.2007 року б/н

від відповідача-  Сергієчко А.І. – довір. від 24.03.2008 року № 10583/10-013

прокурор – не з”явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційні скарги

1. Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “SDS”

на постанову господарського суду Донецької області

від 20.12.2007 року

у справі№ 2/390а

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “SDS ” м. Донецьк 

до відповідача Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

за участю Прокурора Кіровського району м. Донецька

про визнання нечинними податкових повідомлень  - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “SDS” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкового повідомлення – рішення від 16.12.2005 року № 0003442340/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 391206 грн. 40 коп., в тому числі основний платіж в сумі 300928 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 90278 грн. 40 коп.; податкового повідомлення – рішення від 16.12.2005 року № 0003452340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 292720 грн.

 Постановою господарського суду Донецької області від 20.12.2007 року у справі № 2/390а (суддя Кодолова О.В.) позовна заява задоволена частково: визнане нечинним податкове повідомлення – рішення від 16.12.2005р. № 0003442340/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 928 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 278 грн. 40 коп., в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

          Податковою інспекцією подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

          Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

          Зазначає, що податкове повідомлення – рішення прийняте по встановленому під час перевірки факту порушення вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

          Позивачем, також, подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

          Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

          Зазначає, що норми п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначають право платника податку на відшкодування ПДВ і не ставлять відшкодування ПДВ в залежність від терміну подання уточнюючої декларації з цього податку.

          Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність донарахування суми ПДВ в розмірі 300000 грн., оскільки розрахунок коригування сум ПДВ, заявлених до відшкодування у вересні 2005 року, наданий позивачу у листопаді та включений до складу податкових зобов’язань листопада 2005 року.

          Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надана до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька декларація по податку на додану вартість за вересень 2005 року, згідно якої від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду складала суму 10001 грн., до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду переноситься сума 10001 грн., залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складала суму 292720 грн., залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складала суму 292720 грн., сума, що підлягала відшкодуванню на рахунок платника в установі банку складала суму 292720 грн.

          В основу повідомлень – рішень, які оспорювались, покладений акт від 09.12.2005 року № 829/23-3/30600440 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.08.2005 року по 30.09.2005 року.       

          В ході перевірки встановлені факти порушення ТОВ “SDS” вимог:

          - п.п. 4.5.1 п.4.5 ст.4  Закону України “Про податок на додану вартість” щодо не зменшення суми податкового кредиту ПДВ за вересень 2005 року в сумі 300000 грн., а саме, отримано на розрахунковий рахунок від ТОВ “Артемівський ДОК” суму 1800000 грн. в рахунок повернення передплати за ремонтні роботи згідно договору від 18.11.2004 року № 171, ПДВ в сумі 300000 грн.;

- п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 928 грн. по податковим накладним, які заповнені з порушенням зазначеної норми Закону, а саме, податкова накладна від 07.07.2005 року № 22 видана ТОВ “ФМ “Лідія”, ПДВ в сумі 303 грн., 33 коп. – відсутній ІПН продавця; податкова накладна від 08.09.2005 року № 0001327 на суму ПДВ  128 грн. 37 коп., та від 08.09.2005 року № 0001328 на суму 175 грн. 14 коп., виписаних ВАТ “Галант” – відсутній ІПН покупця; податкова накладна від 13.09.2005 року № 428 на суму ПДВ 321 грн. 80 коп., видана ТОВ “Телсі” – відсутній номер свідоцтва платника ПДВ продавця та покупця;

- п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року в розмірі 292720 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

В апеляційних скаргах вказується на порушення норм матеріального права.

          Колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення  обліку  платників  податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі – суб”єкт владних повноважень, який нормами чинного законодавства України наділений владними управлінськими функціями щодо контролю в сфері податкових взаємовідносин.

В розумінні ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” податок на додану вартість віднесений до загальнодержавних податків і зборів.

          Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність  за  правильність  обчислення,   своєчасність сплати  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів) і додержання законів  про  оподаткування відповідно до законів України.

          Порядок обчислення і сплати податку врегульований ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

          Обов’язок визначення об’єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів (робіт, послуг), правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладений на платника податку – продавця товару; обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару (робіт, послуг), отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку та права на податковий кредит – покладений на платника податку – покупця.

          Колегія суддів вважає неправомірним довід відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, з наступних підстав.

          Відповідно до зазначеної норми Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від постачальників товарів податкові накладні, які складені в момент здійснення господарських операцій, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, з огляду податкових накладних вбачається, що ними підтверджене здійснення господарських операцій на зазначені суми, з яким контрагентом здійснена така господарська операція (т. І а.с. 148, 154 – 156).

          Право на видачу податкових накладних надане виключно особам, які зареєстровані платникам ПДВ в порядку, встановленому ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

          Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України та правомірності прийняття податкового повідомлення – рішення в частині визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 928 грн. та нарахування фінансових санкцій в сумі 278 грн. 40 коп.

          Не приймається до уваги, також, довід позивача про неправомірність висновків про порушення ним вимог п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, з наступних підстав.

          Відповідно до зазначеної норми Закону якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

          Як свідчать матеріали справи, між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Артемівський деревопереробний комбінат” (Підрядник) укладений договір підряду від 18.11.2004 року № 171 (т.І а.с. 98 – 99).

          Підрядник по факту отримання передплати видав замовнику – позивачу у справі податкову накладну від 30.09.2005 року № 223 на загальну суму 190000 грн., в тому числі ПДВ  в сумі 316666 грн. 67 коп. (т. І а.с. 100).

          Кошти перераховані платіжним дорученням від 13.09.2005 року № 3235 на загальну суму 190000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 316666 грн. (т. ІІ а.с. 34).

          Надалі замовник – позивач направив до установи банку платіжну вимогу від 13.09.2005 року № 09 до підрядника – ТОВ “АДК” про повернення передплати за ремонтні роботи згідно договору від 18.11.2004 року № 171 на суму 1800000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 300000 грн. (т. ІІ а.с. 36).

          Зазначена сума повернена позивачу 13.09.2005 року на рахунок в установі банку, про що свідчить реєстр кредитових платіжних доручень, отриманих від банків для зарахування на рахунок клієнта (т. ІІ а.с. 35).

          Тобто, операція по перерахуванню коштів в рахунок передплати та по поверненню таких коштів за вимогою позивача (замовника) відбулась в один день.

Відповідно до п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

          Податкова інспекція під час здійснення перевірки контрагента позивача встановила факт коригування останнім сум ПДВ по податковій накладній від 30.09.2005 року № 223 на суму 1800000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 300000 грн.

          Позивачем коригування зроблене не було, оскільки, як зазначено в апеляційній скарзі, розрахунок коригування таких сум наданий йому у листопаді 2005 року.

          Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності цього факту, та, крім того, враховує, що зазначена операція відбулась за ініціативою позивача, що підтверджує його обізнаність про збалансованість господарської операції, крім того, перерахування та повернення суми передплати відбулось в одному і тому ж податковому періоді, та контрагентом коригування здійснене в тому же податковому періоді.

          Наряду з викладеним, колегія суддів враховує наступне.

          Як зазначено раніше, перерахування коштів в рахунок передплати та повернення цих коштів здійснене 13.09.2005 року, податкова накладна надана позивачу 30.09.2005 року.

          Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Позивачем не надано господарському суду та апеляційному адміністративному суду доказів дотримання вимог цієї норми Закону.

Відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 цього Закону у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, підтверджене матеріалами справи та не спростовано позивачем, перерахування передплати та повернення цих коштів відбулось в один день 13.09.2005 року за вимогою позивача.

Таким чином, позивач необгрунтованно включив суму ПДВ  в розмірі 300000 грн. до складу податкового кредиту, оскільки, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у нього такого права у вересні 2005 року не виникало.

Не приймається до уваги довід позивача щодо неправомірності зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2005 року на підставі п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами попередньої перевірки відповідачем зменшена сума бюджетного відшкодування за серпень 2005 року на суму 237573 грн. та донарахована сума податкового зобов’язання по ПДВ  в розмірі 9719 грн., що було предметом розгляду у справі № 34/385а, порушеній господарським судом Донецької області. Висновком судово – бухгалтерської експертизи, призначеної за цією справою, підтверджена правомірність цих висновків, рішенням суду від 17.04.2007 року, яке ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2007 року залишене без змін, відмовлено в задоволені позовної заяви в частині визнання неправомірним зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки, розрахунок бази оподаткування зроблений з урахуванням п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та підтверджує правомірність висновку про завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року в сумі 292720 грн.

          За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду та задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 11, 14  Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 7 Зкону України “Про податок на додану вартітсь”, ст. 2, 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

          Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “SDS” та   Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 20.12.2007 року у справі № 2/390а - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 20.12.2007 року у справі № 2/390а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “SDS” до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень – залишити без змін

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 23.04.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина, повний текст ухвали виготовлений 25.04.2008 року.

Головуючий суддя:                                                       І.В.Геращенко

         Судді апеляційного суду:                                              Г.М.Міронова

                                                                                      М.Г.Сухарьок

З оригіналом згідно 

головуючий суддя                                                                                                              І.В.Геращенко