Постанова № 1726318, 24.03.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

                                                                                Справа № 2-а-57/08

 РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 «24» березня 2008 року                              10 год. 55 хв.                                                      м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Чалого І.С.при секретарі судового засідання Минько Н.З. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:                                            

позивача:Друзенко Н.В. (дов. від 01.11.2007 р.);відповідача:Козачок Н.В. (дов. № 50663/10-15 від 16.11.2007 р.),

Коритнюк В.О. (дов. № 37804/10-15 від 20.08.2007 р.;

Чуй В.В. (дов. № 1363/10-15 від 14.01.2008 р.);

Костевич Т.О. (дов. № 1129/10-15 від 12.01.2008 р. ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг» до відповідачаДержавної податкової інспекції у м. Рівнепро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001772342/2/23-121 та 0001782342/2/23-121 від 17.08.2007 р.,–

В С Т А Н О В И В :

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг»– звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою, відповідно до якої просить визнати нечинними  податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне № 0001772342/2/23-121 від 17.08.2007 р. з податку на прибуток підприємств  на загальну суму 39895 810 грн., в тому числі 19947 905 грн. основного платежу та 19947 905 грн. застосованих штрафних санкцій  та № 0001782342/2/23-121 від 17.08.2007 р. з податку на додану вартість на загальну суму 30569919 грн. в тому числі 20379946 основного платежу та 10189973 застосованих штрафних санкцій.

В процесі розгляду справи Товариством було частково змінено позовні вимоги в порядку ст. 51 КАС України. У зв’язку із закінченням адміністративного оскарження вищезазначених рішень в Державній податковій адміністрації  України   позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення № 0001772342/3/23-121 від 07.11.2007 р. та № 0001782342/3/23-121 від 07.11.2007 р. з моменту їх прийняття.

Свої позовні вимоги ТзОВ “Літа Холдинг” обґрунтовує тим, що ДПІ у м. Рівне при визначенні сум податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість було фактично застосовано непрямі методи, при цьому рішення про застосування непрямих методів не приймалося. Крім того позивач зазначає, що підрозділами УМВС в Рівненській області  в 2005 та 2006 році проводилася виїмка внаслідок якої було вилучено практично всю документації, що стосується фінансово-господарської діяльності Товариства, про що було повідомлено ДПІ у м. Рівне з метою відстрочення строків проведення перевірки. Також позивач зазначає, що відповідачем при проведенні не було дотримано вимог наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 р. “Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого  законодавства”. Просить позовні вимоги  задовольнити  в повному обсязі.

Відповідач – ДПІ у м. Рівне  позов не визнає. В запереченнях зазначає, що податкові зобов’язання самостійно задекларовані платником податків вважаються узгодженими з моменту подання податкової декларації таким платником. Зазначає, що згідно приписів Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не дозволяє включення до податкового кредиту та до валових витрат будь-яких витрат, що не підтверджуються документально (податковими накладними, митними деклараціями, іншими розрахунковими та платіжними документами). Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував наступне.

З 13.03.2007 р. по 19.04.2007 р. ДПІ у м. Рівне було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ “Літа Холдинг” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого  законодавства за період 14.10.2004 р. по 31.12.2006 р., за наслідками якої складено акт № 519/23-400/33167320 від 24.04.2007 р.

На підставі акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001772342/0/23-121 від 07.05.2007 р. з податку на прибуток підприємств на загальну суму 39895 810 грн. та № 0001782342/0/23-121 від 07.05.2007 р. з податку на додану вартість на загальну суму 30569919 грн.

16.05.2007 р. вищезазначені рішення було оскаржено до ДПІ у м. Рівне. За наслідками розгляду скаргу Товариства було залишено без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення № 0001772342/1/23-121, № 0001782342/1/23-121 від 05.06.2007 р. на ті ж самі суми.

14.06.2007 р. позивачем було подано скаргу до ДПА в Рівненській області.  За наслідками розгляду скаргу Товариства було залишено без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення № 0001772342/2/23-121, № 0001782342/2/23-121 від 17.08.2007 р. на ті ж самі суми.

21.08.2007 р. позивачем було подано скаргу до ДПА України. За наслідками розгляду скаргу Товариства було залишено без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення №  0001772342/3/23-121,  № 0001782342/3/23-121 від 07.11.2007 р. на ті ж самі суми.

Щодо донарахування податку на прибуток підприємств.

Приймаючи  податкове повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток та залишаючи його в наступному без змін, податковий орган  послався на відсутність у позивача документів, що підтверджують правомірність формування валових витрат та амортизаційних відрахувань, як наслідок, на  порушення Товариством  абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок на прибуток”.

Порядок адміністрування податку на прибуток визначається  спеціальним Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” з загальних вимог передбачених Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”

Ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, та суму амортизаційних відрахувань.

П. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При цьому необхідно враховувати, що згідно вимог  ч. 2 ст. 3  Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №  996-XIV  16 липня 1999 року – фінансова, податкова, статистична та інші види звітності,  що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Ст. 9 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які  фіксують факти здійснення господарських операцій. 

Вищезазначені положення кореспондуються з приписами  абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про податок на прибуток” відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, законодавчо передбачений обов’язок суб’єктів господарювання зберігати первинні документи, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій і лише на їх  підставі вести бухгалтерський та податковий облік.

ДПІ у м. Рівне неодноразово листами від 07.03.3007 р., 15.03.2007 р., 19.03.2007 р. та 02.04.2007 р. зверталася до керівництва Товариства з вимогою щодо надання всіх документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій за період, що перевірявся. Вимоги вищезазначених листів щодо надання первинної документації Товариством виконані не були.

Судом не беруться до уваги доводи позивача про те, що підтверджуючі документи фінансово-господарської діяльності Товариства вилучені правоохоронними органами і відповідно в силу об’єктивних причин немає можливості їх надати.

 По перше,  з усіма фінансово-господарськими  документами, що були вилученні правоохоронними органами у ТзОВ “Літа Холдинг”, працівники ДПІ у м. Рівне, які здійснювали перевірку  були ознайомлені, і відповідно, дані документи враховані при підтвердженні розміру задекларованих валових витрат про, що зазначено в акті перевірки в розділі 3.2 “Валові витрати”.

По друге, відповідно до протоколів виїмки від 10.11.2005 р. та 08.09.2006 р.  було вилучено наступні документи: видаткові накладні на горілку з 14.04.2005 р. по 27.10.2005 р.; товарні звіти по магазину з 01.10.2005 р. по 18.10.2005 р.; папки з накладними на внутрішнє переміщення за вересень-жовтень 2005 р.; папки з накладними на повернення товару на склад за квітень-жовтень; книгу обліку продажу товарів 14.05.2005 р. по 28.07.2005 р.; книга обліку придбання товарів із 31.05.2005 р. по 28.07.2005 р.; папка з приходними накладними на горілку за квітень-червень 2005 р.; видаткові накладні з 1 по 31 жовтня та з 1 по 7 листопада 2005 року; системні блоки. Податковим органом не підтверджено валові витрати за 2005 р. в сумі 51962000 грн., за 3 кв. 2006 р. в сумі 27817527 грн. Таким чином,  виїмка не охоплює весь об’єм фінансово-господарської документації позивача за 2005 рік і взагалі не стосується будь-якої первинної документації 2006 р.

Крім того, абз. 5 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, право платника податків у разі втрати, знищення або зіпсуття документів, що підтверджують валові витрати звернутися до податкового органу  та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Акт перевірки на підставі якого було прийнято оспорювані повідомлення рішення було підписано 24.04.2007 р. З позовом до суду Товариство звернулося в листопаді 2007 р. Даного проміжку часу було достатньо для відновлення позивачем  втрачених документів фінансово-господарської діяльності. Таким чином, будь-які доводи ТзОВ “Літа-Холдинг” про втрату документів не беруться до уваги.

Враховуючи той факт, що Товариством не надано ні до перевірки, ні в процедурі адміністративного оскарження повідомлень-рішень карточок обліку основних засобів, оборотно-сальдових відомостей по руху основних засобів та накладних на придбання та продаж основних засобів за період з 14.10.2004 р. по 09.09.2006 р. суд визнає за правомірне збільшення скоригованого валового прибутку на суми амортизаційних відрахувань за ІІІ-ІV кв. 2005  та 2006 роки.

Доводи позивача, що при  визначенні податкового зобов’язання з податку на прибуток ДПІ у м. Рівне  було використано непрямі методи не беруться до уваги як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21 грудня 2000 р. – податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, безпосередньо позивачем не заперечується правомірність  формування валових доходів.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу про безпідставність формування позивачем валових витрат та амортизаційних відрахувань за 2005-2006 роки.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” – у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” – у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнає за правомірне  застосування штрафних санкцій в розмірі, що дорівнює сумі фактичного заниження податкового зобов’язання.

 Щодо донарахування податку на додану вартість.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення щодо донарахування податку на додану вартість та залишаючи його в наступному без змін податковий орган послався на відсутність у позивача документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту, як наслідок,  про порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Порядок адміністрування податку на додану вартість визначається Законом України  “Про податок на додану вартість”.

 Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” –  податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”   передбачено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг)… Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податків.

Пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” покладено на платників податку обов’язок вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

При цьому при проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов’язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді – надати носій електронної інформації за власний рахунок.

Таким чином, законодавчо передбачений обов’язок платника податків зберігати податкові  накладні,  вести облік  всіх отриманих та виданих податкових накладних, а в разі проведення перевірки забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних.

Пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” імперативно зазначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями…

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Листами від 07.03.3007 р., 15.03.2007 р.,19.03.2007 р. та 02.04.2007 р. ДПІ у м. Рівне зверталася до керівництва Товариства з вимогою щодо надання первинної документації за період, що перевіряється. Інспекторами, що здійснювали планову перевірку досліджувалися вилучені правоохоронними органами первинні документи, проте повного підтвердження суми сформованого податкового кредиту податковими накладними, митними деклараціями встановлено перевіряючими не було. Таким чином доводи позивача про неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень не беруться до уваги, як такі що не відповідають фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства.

Отже, суд погоджується з висновками податкового органу та вважає правомірним збільшення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Щодо донарахування  податку з доходів фізичних осіб

Приймаючи  податкове повідомлення-рішення щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб та залишаючи його в наступному без змін податковий орган  послався на порушення позивачем, приписів пп. 3.1.1 п. 3.1, п. 3.4 ст. 3, “г”, ч. 2, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. “а” п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20, п. 22.3 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV від 22.05.2003 р.

Позивач не надав жодних обґрунтувань щодо безпідставності збільшення податкового зобов’язання по  податку з доходів фізичних осіб. Дослідивши акт перевірки суд погоджується з висновками податкового органу про порушення зі сторони Товариства положень Закону № 889-IV, як наслідок про безпідставність позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що предметом судового дослідження є податкові повідомлення рішення № 0001772342/2/23-121 від 17.08.2007 р., № 0001782342/2/23-121 від 17.08.2007 р., № 0001772342/3/23-121 від 07.11.2007 р. та № 0001782342/3/23-121 від 07.11.2007 р., що  прийнятті за наслідками адміністративного оскарження до ДПА в Рівненській області та ДПА України і які лише подовжують строки сплати сум податкових зобов’язань визначених на підставі акту перевірки ТзОВ “Літа Холдинг”. В той же час первинні податкові повідомлення рішення № 0001772342/0/23-121 від 07.05.2007 р.,  № 0001782342/0/23-121 від 07.05.2007 р. та податкові повідомлення рішення прийняті за наслідками адміністративного оскарження до ДПІ у м. Рівне №  0001772342/1/23-121 від 05.06.2007 р. та № 0001782342/1/23-121 від 05.06.2007 р. є чинними та неоскарженими.

Ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, натомість відповідач довів  правомірність винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

А так, позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160–163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд,–

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

3. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                    

Суддя                                     підпис                                    І.С.Чалий

Постанова законної сили не набрала.

З оригіналом згідно

Суддя                                   І.С. Чалий