Постанова № 1726215, 14.03.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-782/08

                                                                                                                                                    (2а-3518/07)        

                                                        УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Маймуліної А.В.

За участю представників сторін:

Позивача: не прибув.

Відповідача: Сліденко А.В., Каріх І.В., Симонов А.А.

Прокурора: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватної фірми «Валькірія» до Державної податкової інспекції Ленінського районум. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -

                                                                       ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПФ «Валькірія», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ Ленінського району м. Харкова від 06.07.2007 р. № 0000231620/0та від 21.08.2007 р. № 0000231620/1.

Відповідач, ДПІ Ленінського району м. Харкова, проти позову заперечує, просить в позові ПФ "Валькірія" відмовити, посилаючись на норми Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 року, Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що фахівцями ДПІ Ленінського району м. Харковабула проведена виїзна позапланова перевірка Приватної фірми "Валькірія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) за березень-квітень 2007 року. Перевірка проводилась з 31.05.2007 року по 13.06.2007 року. За результатами перевірки складено акт від 26.06.2007 року № 1450/16-204/25460688 .

Як зазначено в акті перевірки, Приватна фірма "Валькірія" надавала до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова податкові декларації з ПДВ за березень-квітень 2007 року, в яких декларувала від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.п 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ за березень 2007р., віднесено суму ПДВ сплачену постачальникам у лютому 2007р.із застосуванням векселів у розмірі 1430801,00 грн.

Вексель – це цінний папір, згідно з ст. 14 Закону України від 23.02.06р. № 3480-ІV«Про цінні папери та фондовий ринок», який посвідчує безумовне грошове зобов‘язання векселедавця……сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю), тобто вексель засвідчує обов‘язок сплатити визначену суму грошей власнику векселя. Згідно з п. 4.8 ст. 4 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», векселі видані або отримані як розрахунок за поставлений товар не вважаються засобом платежу. Тому відповідна сума не є фактично сплачена постачальникам товарів, підприємство не має права на відповідну суму заявленого бюджетного відшкодування. 

Крім цього, підприємством в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податкового кредиту безпідставно завищена в розмірі – 1373600,00 грн., оскільки отримана по договору комісії комісійна винагорода не використовується в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Акт перевірки посадовими особами позивача не підписаний. 02.07.2007 року ПФ "Валькірія" направила до ДПІ Ленінського району м. Харкова заперечення до акту перевірки, в якому викладено правову позицію щодо порушень, викладених у акті, посилаючись при цьому на норми Закону України "Про податок на додану вартість".

За висновками акту перевірки, згідно з ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та з посиланням на п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), Начальником ДПІ Ленінського району м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.07.2007р. № 0000231620/0, яким Приватній фірмі "Валькірія" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі  2804401,00грн.

За результатами розгляду повторної скарги ДПІ Ленінського району м. Харкова рішення-повідомлення залишилось без змін.  

Суд встановив, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2804401,00грн.відповідач зазначив порушення п.п 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ за березень 2007р., віднесено суму ПДВ сплачену постачальникам у лютому 2007р. із застосуванням векселів у розмірі 1430801,00 грн.

 Щодо завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на 1430801,00 грн. у зв‘язку з відображенням у графі 3 Додатка до Декларації з ПДВ за березень 2007р. суми розрахунків з постачальниками векселями третіх осіб,позивач вказав, що, як слідує зі ст.4 Закону України «Про оборот векселів в Україні» від 05.04.01р. № 2374-ПІ передача векселя припиняє зобов'язання по оплаті товарів і замінюється вексельним зобов'язанням, що носить абстрактний характер, тобто не пов'язаний з подіями, що послужили підставою для формування кредиторської заборгованості. Також позивач звернув увагу суду на те, що для здійснення розрахунків з постачальниками позивачем були використані векселі третіх осіб, а не векселя власної емісії підприємства.

Оскільки в рамках проведення розрахункових операцій, фактично відбувається операція по відчуженню цінного паперу (векселя третьої особи), який в свою чергу, згідно нормам п.1.6 ст.1 Закону про прибуток є товаром, то має місце не передача боргової розписки (ст.14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.06г. № 3480-ІУ), а надання постачальнику компенсації вартості одних товарів, іншими матеріальними цінностями (цінними паперами), тобто, - оплата (розрахунок).

Статті 598 і 599 ЦК України визначають таке припинення зобов'язань як припинення виконанням на підставах, встановлених Законом.

Таким чином, передача векселів третіх осіб у разі здійснення розрахунку за товар (індосамент) по своїй правовій природі є повноцінною формою оплати (розрахунку), а  доводи ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з цього приводу є помилковими та не обґрунтованими.

Ще однією з підстав винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податкового кредиту безпідставно завищена в розмірі – 1373600,00 грн., оскільки отримана по договору комісії комісійна винагорода не використовується в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Представники відповідача в судове засідання прибули та не погодилися з позовом, вказавши, що данні, відображені в акті є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до законодавства України, у зв’язку з чим просять суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, через такі підстави.

Суд не може погодитися з доводами позивача щодо правомірності віднесення до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ за березень 2007р., сплачену постачальникам у лютому 2007р. із застосуванням векселів у розмірі 1430801,00 грн.

Згідно з абз. 3 п. 4.8. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” для цілей оподаткування з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку, крім податкових векселів.

При цьому суд, аналізуючи зміст вищевказаного Закону, дійшов висновку, що він не пов’язує  залежність застосування наведеної норми з видами векселів – емітовані вони платником податку чи третіми особами, головним є те, що ці векселі не є податковими векселями.

Що стосується аргументу позивача, що операція з поставки векселів третіх осіб в обмін на поставлений товар є розрахунком, оскільки такі векселі є товаром, в даному випадку суд не може погодитися і з цим тому, що при розрахунку борговими зобов’язаннями третіх осіб не здійснюється сплата грошових коштів в бюджет, а ця обставина згідно з п.1.8 та п. “а” п.п.7.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, а також п.19 ст.2 та ст. 9 Бюджетного кодексу України є необхідною умовою для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ з бюджету, яке задекларував позивач.

Тому з урахуванням вище зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в сумі 1430801,00 грн. не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Що стосується порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами  та доповненнями), а саме: щодо зайвого віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2007 року суми ПДВ 1373600,00 грн., щодо операцій по комісійній торгівлі товарами (ПФ «Валькірія» - комітент), то суд не може  погодитись з твердженням відповідача у зв’язку з тим, що відповідно до положення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до статуту ПФ «Валькірія», продаж товарів, у тому числі і через посередників (комісіонерів), віднесений до основного виду діяльності ПФ «Валькірія», цей факт відповідач не заперечував. Також в судовому засіданні не заперечувався факт отримання прибутку від продажу товарів в межах договору комісії на продаж та виконання  комісіонером інших умов договору.

Згідно з ст. 1031 ЦК України, якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Щодо посилання відповідача на збитковість згаданої операції, то в судовому засіданні  представник відповідача не зазначив яку саме норму податкового законодавства порушив позивач, формуючи валові витрати та податковий кредит, виходячи з фактичного обсягу вартості послуг комісіонера, які зазначені в акті, а також не надав  доказів, підтверджуючих достовірність іншого методу  для формування розміру комісійної винагороди.

Суд не може погодитися з доводами податкового органу про те, що позивач не мав права на включення певної суми від комісійної винагороди до складу податкового кредиту з ПДВ, т.я. вона не використовується в господарській діяльності, оскільки, по-перше, в діяльності може використовуватися сама послуга, а не її вартість, або частина вартості, а, по-друге, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на: «організацію та проведення прийомів, презентацій, святий, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків ...; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб ... ». Комісійна винагорода в цьому переліку відсутня.

В п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать матеріали акта перевірки від 26.06.07р. № 1450/16-204/25460688, сторони зазначеної угоди не є пов’язаними особами.

Нарахування і виплата комісійної винагороди здійснювалася на підставі акту виконаних робіт та звіту комісіонера, передбачених умовами договору комісії, тобто ці витрати належним чином  підтверджені первинними та розрахунковими документами.     

Крім того, комісійна винагорода, по своїй правовій природі є платою за послуги, що у свою чергу згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону про ПДВ є об'єктом обкладання ПДВ у комісіонера. Матеріали перевірки свідчать про те, що позивач включив зазначену суму ПДВ до складу податкового кредиту згідно з належним чином оформленою податковою накладною.

Виходячи з вище викладеного, суд дійшов висновку про те, що ПФ «Валькірія» має право на податковий кредит по комісійних винагородах у розмірі 1373600,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити частково.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 06.07.2007 р. № 0000231620/0та від 21.08.2007 р. № 0000231620/1 у сумі 1373600,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена  17.03.2008  р.

         Суддя                                                                                                   Я.В.П'янова