Постанова № 1726187, 04.04.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-3651/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Маймуліної А.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Волошин Д.А.

Відповідача: Горбатенко І.М., Сирих О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ПП „Аркадія” до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень,

                                                                            встановив:

Позивач, Приватне підприємство „Аркадія”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001282330/0 від 11.10.07р., № 0001282330/1 від 13.12.07р., № 0001282330/2 від 15.02.08р.,  яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 1 243 540 грн. (основний платіж – 645 499,00 грн., штрафна санкція – 598 041,00грн.)  та  податкового повідомлення – рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001272330/0 від 11.10.07р., № 0001272330/1 від 13.12.07р., № 0001272330/2 від 15.02.08р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 365 264,00 грн. (основний платіж – 243 509,0 грн., штрафна санкція – 121 755,0 грн.

            Позов вмотивовано тим, що податкові повідомлення – рішення відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, за результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення – рішення залишені без змін.

Позивач посилається на неправомірність тверджень відповідача про порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок того, що підприємство невірно здійснює ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, оскільки балансова вартість товарів не включала вартість транспортно - заготівельних витрат. При цьому позивач зазначає, що включення сум транспортно - заготівельних витрат в балансову вартість товарів суперечить змісту положень п.5.9 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки термін «балансова вартість запасів» в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначений; перелік того, що конкретно з витрат понесених у зв'язку з придбанням запасів, включається в балансову вартість Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачений. П. 1.43 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що інші терміни використовуються в значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених  Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств”. У п.5.9 ст.5 цього Закону є відсилання на норми ПСБО тільки відносно вибору оцінки вибуття запасів. Відносно терміну «балансова вартість» відсилання до ПСБО і бути не може, оскільки ПСБО в тому числі ПСБО № 9 „Запаси” взагалі не містить визначення такого терміну,  п. 5.9 ст.5 цього Закону зобов'язує ведення податкового обліку приросту (убутку) тільки по відношенню до запасів включених у валові витрати.

Згідно з п.5.1. ст. 5 цього Закону передбачено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), тобто  вартість товарів окремо, вартість послуг окремо. Відповідно до п.5.2.1 ст.5 у валові витрати включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) в звітному періоді з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3 -5.8 цього Закону.

Щодо зменшення валових витрат позивача на суму 1 225 000 грн., понесених підприємством на оплату маркетингових послуг згідно з контрактом № 3 від 02.01.2006р., позивач зазначив, що посилання на порушення п.5.1 та п.п.5.3.9 і 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є неправомірним, оскільки відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено право віднести у валові витрати - «суму будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності». Господарська діяльність позивача полягає в здійсненні оптової торгівлі фруктами і овочами (51.31.0), роздрібної торгівлі фруктами і овочами (52.21.0), що підтверджено в Акті перевірки на стор.4 відповідачем.

Предметом контракту № 3 від 02.01.2006р. є маркетингові послуги відносно просування на ринок Одеського регіону цитрусових, фруктів, бананів, що підтверджує використання таких послуг у власній господарській діяльності. Чіткий взаємозв'язок між понесеними витратами і одержаними доходами (тим більше збільшення власного капіталу), що дають право віднести витрати до складу валових, не містить жодна норма Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», норми лише передбачать, що при здійсненні операції сторони повинні мати на меті отримання доходу. Позивач посилається також на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.12.2006 р. де зазначено, що при аналізі п.5.1 ст.5 Закону «ніяких умов щодо прямої залежності формування валових витрат відповідного звітного періоду тільки по тих  господарських операціях, в результаті яких одержаний дохід, законодавцем не встановлено. ... Одна господарська операція може бути не безпосередньо направлена на отримання доходу, а бути передумовою...» для отримання доходу в майбутньому. Саме на отримання додаткового доходу в майбутньому була направлена діяльність позивача при проведені маркетингового дослідження за контрактом № 3 від 2.01.2006р. Таким чином, порушення п.5.1 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» - відсутнє. Окрім того позивач зазначає, що вказана норма закону не встановлює правил та вимог віднесення певних витрат до складу валових. Віднесення певних витрат до складу валових здійснюється на підставі інших норм вказаного Закону, а саме: п. 5.2 (п.п. 5.2.1 – п.п. 5.2.17), де прямо передбачено, які витрати включаються до складу валових: „до складу валових витрат включаються .....”, а також п. 5.4 (п.п. 5.4.1- п.п. 5.4.10), п. 5.5 (п.п. 5.5.1- п.п. 5.5.5.), п.5.6 (п.п. 5.6.1 – п.п. 5.6.2). Тобто при формуванні підприємством своїх валових витрат порушити можна лише перелічені вище норми (п.5.2-п.5.6).

Крім того, господарська діяльність позивача свідчить, що з моменту укладання договору, а саме 02.01.06 р. та станом на момент його виконання 30.09.06р. позивач внаслідок отриманих послуг суттєво збільшив кількість своїх партнерів (покупців) товару та об’єми реалізації, що також свідчить про виконання умов договору про надання маркетингових досліджень. Таким чином, порушень законодавчої норми п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону ПП «Аркадія» не допускало. Контракт № 3 від 02.01.2006р. та акт виконаних робіт від 30.09.2006р. не визнані недійсними в судовому порядку. Позивач посилається на п. 5.11 цього Закону яким передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Щодо не визнання відповідачем валових витрат в сумі 1217 546 грн., понесених позивачем у зв'язку з придбанням товару (бананів), надалі визнаному непридатним для зберігання, позивач зазначає, що відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів ... витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат. Виключаються тільки одержані безкоштовно. Однак позивач вищевказаний товар безкоштовно не отримував. П.5.9 ст.5 цього Закону містить норму, згідно якої передбачено, що «якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) ціни товару згідно правилам бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) ціни з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів, валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням такого товару». Відповідно до актів уцінки було здійснено уцінку товару та списано на витрати поточного періоду, а відповідно є відсутнім факт порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Щодо порушень, пов'язаних з податковим обліком витрат на придбання основних фондів і порядку включення у валові витрати витрат на поліпшення основних фондів, а саме, порушень п.п.5.2.10, п.5.2, п.п.5.3.2, п.5.3 ст. 5 і п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону, на які посилається відповідач, позивач зазначив, що такі придбані товари не відносяться до основних фондів і підлягають перерахунку по п.5.9 ст.5 Закону. Заміна батарей і акумуляторних батарей у автонавантажувачів, використовуваних в овочесховищах, відноситься безпосередньо у валові витрати, оскільки згідно з п.3.19 «Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», затвердженого Мінтраспорта України № 102 від 30.03.1998р. «операції по заміні шин і акумуляторних батарей не відносяться до реконструкції, модернізації, технічному переоснащенню та іншим видам покращення дорожньо – транспортних засобів”.

            Щодо порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач зазначив, що згідно з п. 1.32 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який застосовується і для Закону України «Про податок на додану вартість», під «господарською діяльністю», направленою на отримання доходу, законодавець розуміє сукупність господарських операцій, за підсумками яких господарюючий суб'єкт одержує дохід, а не кожну господарську операцію окремо. Підтвердженням того, що товар отримувався для господарської діяльності служать дані, приведені в акті перевірки стор.4, де підтверджений основний вид діяльності позивача - оптова і роздрібна торгівля фруктами і овочами; на стор.17 - вказаний дохід від реалізації фруктів за IV квартал 2006г. в сумі 5 030 226,72 грн.  Окрім того необхідно зазначити, що відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки вiдповiдного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків. Підприємство відповідно до правила першої події включало відповідні суми до складу податкового кредиту, зауваження з боку перевіряючи щодо порушення цього правила в акті перевірки відсутні, відповідно відсутній факт порушення вимог чинного законодавства. Зауваження щодо податкових накладних, що підтверджують податковий кредит також відсутні.  Тому твердження про неправомірність віднесення таких сум до складу податкового кредиту є довільним трактуванням норм чинного законодавства, встановленням додаткових обмежень по їх віднесенню, що також свідчить про перевищення повноважень перевіряючих та порушення ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо застосування штрафних фінансових санкції позивач також зазначив, про неправомірність їх застосування оскільки відсутнє правомірне донарахування податкового зобов’язання як з податку на прибуток так з податку на додану вартість.

Відповідач, Харківська об’єднана державна податкова інспекція, у наданих запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що було складено акт перевірки № 3026/23-24484738 від 24.09.07р. на підставі цього акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001282330/0 від 11.10.07р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 1243 540 грн. (основний платіж – 645 499, 00 грн., штрафна санкція – 598 041,00грн.)  та  податкове повідомлення – рішення № 0001272330/0 від 11.10.07р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 365 264,00 грн. (основний платіж – 243 509,0 грн., штрафна санкція – 121 755,0 грн.). Підставою для прийняття таких рішень є порушення п. 5.1.,  п.п. 5.3.9 п. 5.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині включення до складу валових витрат маркетингових послуг,зазначивши, що можливо віднести тільки витрати, які призвели до отримання доходу, тобто до зростання власного капіталу. Збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до складу валових витрат, згідно з податковим обліком. Окрім того відповідач вважає, що позивачем було порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині відображення транспортно – заготівельних витрат та витрат на придбання товару, який в подальшому визнаний непридатним для зберігання, також порушено п.п. 5.2.10, п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст.5 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині витрат на придбання основних засобів, та порушено п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині віднесення до складу податкового кредиту придбаного товару, який придбався не для використання у власній господарській діяльності, тобто з порушенням п. 1.32 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

            Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем було проведено планову перевірку діяльності ПП „Аркадія” (далі – позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.06р. по 30.06.07р., про що було складено акт перевірки № 3026/23-24484738 від 24.09.07р. На підставі цього акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення  № 0001282330/0 від 11.10.07р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 1 243 540 грн. (основний платіж – 645 499, 00 грн., штрафна санкція – 598 041,00грн.)  та  податкове повідомлення – рішення № 0001272330/0 від 11.10.07р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 365 264,00 грн. (основний платіж – 243 509,0 грн., штрафна санкція – 121 755,0 грн.).

            За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення № 0001282330/0 від 11.10.07р., № 0001272330/0 від 11.10.07р. залишені без змін, в зв’язку з чим на адресу позивача були надіслані відповідні податкові повідомлення-рішення з позначкою 1 та 2 відповідно після дробі.

В результаті включення суми транспортно – заготівельних витрат в залишки товарів для перерахунку позивачу були збільшені валові доходи в I півріччі 2006р. - в сумі 104 218 грн., зменшені валові доходи в I кв.2007г. - в сумі 358 132 грн., зменшені валові витрати за 9 місяців 2006г. - на суму 404 313 грн.

Відповідно до п. 5.9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку повинен вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом.

Згідно з п.5.1. ст. 5 цього Закону передбачено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат «як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), тобто  вартість товарів окремо, вартість послуг окремо. Відповідно до п.5.2.1 ст.5 у валові витрати включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) в звітному періоді з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3 -5.8 цього Закону. Аналіз положень п. 5.1., п.5.2., п.5.З., п.5.4., п.5.5., п.5.6., п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає підстави для висновку, що жоден з них не містить обмежень відносно включення у валові витрати вартості транспортних послуг в звітному періоді, в якому отримувалися позивачем послуги з транспортування та перевалюванню товарів. При цьому, відповідач до складу транспортно – заготівельних послуг відносить транспортні послуги, надані позивачу для доставки товарів з складів, розташованих в Іллічівськом морському порту, до місця передачі покупцям, тобто вартість транспортних послуг, пов'язаних з продажем товарів, а не з їх придбанням, що суперечить вимогам бухгалтерського обліку запасів, а саме, частини 8 ПСБО № 9 «Запаси».

Відповідно до п. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку „Запаси”, передбачено, що даний нормативно – правовий акт визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси. П. 14 цього Положення передбачено, що витрати на збут не включаються до первісної вартості запасів та належать до витрат того періоду, в якому були встановлені (здійснені). Таким чином суд вважає правомірним включення позивачем транспортно – заготівельних витрат до складу валових витрат.

Щодо зменшення валових витрат позивача за у 3 кварталі 2006р. на суму 1 225 000 грн., понесених у зв’язку з оплатою маркетингових послуг судом встановлено, що 02.01.06р. між позивачем та ПП „ВТ-Пром” було укладено контракт № 3. Згідно з п. 2.1 контракту № 3 від 02.01.06р. передбачено, що ПП „ВТ-Пром” надає маркетингові послуги в наступних сферах: вивчення ринку пропозиції з продажу та поставки в супермаркети Одеського регіону цитрусових, фруктів, бананів; розрахунок об’ємів поставок; ведення переговорів з менеджерами по закупці супермаркетів Одеського регіону; укладання договорів.  П. 3.1 цього договору передбачено, що винагорода ПП „ВТ-Пром” за послуги, надані позивачу визначається за домовленістю сторін, відповідно до акту виконаних робіт, який складається ПП „ВТ-Пром”, підписується сторонами контракту та є підставою та згодою сторін для взаєморозрахунків. На виконання умов контракту між ПП „ВТ-Пром” та позивачем 30.09.06р. було укладено акт виконаних робіт згідно з яким вбачається, що ПП „ВТ-Пром” виконало маркетингові послуги: з вивчення ринку пропозиції та пошуку нових клієнтів – покупців по Одеському регіону, ведення переговорів, розрахунок об’ємів реалізації, договори на поставку цитрусових, бананів, свіжих фруктів. Таким чином, сторони в умовах договору визначили документ, який підтверджує факт виконання робіт, а саме - акт виконаних робіт, який підписаний обома сторонами. Враховуючи це суд вважає, що твердження відповідача, що підтверджуючим документом виконання маркетингових досліджень є звіт виконаних робіт - є неправомірним та не ґрунтується на умовах контракту укладеного між сторонами та не передбачений такий документ і чинним законодавством. Також суд не може погодитись з твердженням відповідача, що в акті виконаних робіт не вказаний зміст господарської операції, оскільки з акту вбачається, які саме роботи виконувались. Посилання відповідача на необхідність надання для перевірки документального підтвердження надання замовнику результатів вивчення ринку, розрахунків є також необґрунтованою, оскільки сторони не визначили в умовах контракту обов’язковість надання таких документів замовнику, єдиною умовою контракту, що підтверджує факт виконання робіт є акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включається «сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності». Господарська діяльність позивача полягає в здійсненні оптової торгівлі фруктами і овочами (51.31.0), роздрібної торгівлі фруктами і овочами (52.21.0), що підтверджено в Акті перевірки на стор.4 відповідачем.Віднесення певних витрат до складу валових здійснюється на підставі інших норм вказаного Закону, а саме: п. 5.2 (п.п. 5.2.1 – п.п. 5.2.17), де прямо передбачено, які витрати включаються до складу валових: „до складу валових витрат включаються .....”, а також п. 5.4 (п.п. 5.4.1-п.п. 5.4.10), п. 5.5 (п.п. 5.5.1- п.п. 5.5.5.), п.5.6 (п.п. 5.6.1 – п.п. 5.6.2). Відповідно до абз. 4 п.5.3.9  п.5.3 ст.5 цього Закону, який обмежує віднесення до складу валових витрат передбачено «не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку».

Згідно з загальними правилами укладення договорів про надання послуг (ст.901 - 907 ЦКУ) в контракті № 3 від 2.01.2006г. у п.3.1 сторони передбачили наявність документа «Акт виконаних робіт», окрім того понесені витрати підтверджені проведеним розрахунком, який не спростовується відповідачем, таким чином витрати є підтвердженими первинними документами. Також довідка позивача свідчить, що внаслідок виконання умов контракту було збільшено кількість партнерів (покупців) товару та об’єми реалізації, що також свідчить про виконання умов контракту № 3 від 02.01.06р. Окрім того суд зазначає, що контракт № 3 від 02.01.2006р. та Акт виконаних робіт від 30.09.2006р. не визнані недійсними в судовому порядку. Відповідно до п. 5.11 цього Закону передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, суд вважає неправомірним виключення таких витрат із складу валових витрат. Також суд вважає за необхідне зауважити, що аналіз положень п.5.1 ст.5 Закону дає підстави для висновку про те, що ніяких умов щодо прямої залежності формування валових витрат відповідного звітного періоду тільки по тих господарських операціях, в результаті яких одержаний дохід, законодавцем не встановлено. Одна господарська операція може бути не безпосередньо направлена на отримання доходу, а бути передумовою для отримання доходу в майбутньому. Як свідчить діяльність позивача відповідно до звіту про фінансовий результат за 2006 рік чистий прибуток склав 436,4 тис. грн., таким чином є безпідставним твердження, що діяльність позивача не направлена на отримання прибутку.

Щодо виключення зі складу валових витрат у сумі 1 217 546 грн., понесених позивачем у зв'язку з придбанням товару (бананів), надалі визнаному непридатним для зберігання, судом встановлено, що відповідно до акту перевірки податковий орган визнає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат на підставі накладної від 01.12.2006р. (4 176 888,08 грн., в т.ч. 696 148,01 грн. ПДВ - за 126 251 ящик) і суму (579 995,60 грн., в т.ч. 96 665,93 грн. ПДВ - за 17 531 ящик) по накладній від 11.12.2006р. (стор. 45 акту) Таким чином, зв'язок одержаного товару відповідає  господарської діяльності позивача.

Посилаючись на п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач вважає завищеною суму збитків на 1217 546 грн. (сума бананів непридатних для зберігання). Однак суд не може погодитись з такою позицією відповідача, оскільки відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що платник податку веде податковий облiк приросту (убутку) балансової вартості товарiв (крiм тих, що пiдлягають амортизацiї, та цiнних паперiв), сировини, матерiалiв, комплектуючих виробiв, напiвфабрикатiв, малоцiнних предметiв (далi- запасiв) на складах, у незавершеному виробництвiта залишках готової продукцiї, витрати на придбання та полiпшення (перетворення, зберiгання) яких включаються до складу валових витрат, згiдно з цим Законом (за винятком тих, що отриманiбезкоштовно).

 Вищевказаний товар, як свідчать матеріали перевірки безкоштовно позивачем не отримувався. П.5.9 ст.5 містить норму, згідно якої передбачено, що «якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) ціни товару згідно правилам бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) ціни з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів, валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням такого товару». На підставі актів про визнання бананів непридатними для зберігання, на які посилається перевіряючий на стр.45 Акту перевірки та актів уцінки від 03.12.06р. та 11.12.06р. позивач здійснює уцінку ціни товару (вартість бананів = 0) і відповідно до п.27 ПСБО № 9 «Запаси» списує на витрати поточного періоду, про що зазначено в акті перевірки. Таким чином, позивач дотримується правил ведення податкового обліку при відображенні операції по списанню уцінених в ціні в бухгалтерському обліку товарів. Оскільки при цьому такий товар позивачем не був отриманий безкоштовно, що не спростовує відповідач, тому в даній ситуації валові витрати позивача не підлягають зміні (корегуванню) відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Щодо посилання відповідача на порушення, пов'язані з податковим обліком витрат на придбання основних фондів і порядку включення у валові витрати витрат на поліпшення основних фондів, а саме, п.п.5.2.10, п.5.2, п.п.5.3.2, п.5.3 ст. 5 та п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону, судом встановлено, що відповідно до акту перевірки такі порушення  призвели: за підсумками 6 місяців 2006 роки - до заниження валових доходів на 12974 грн., до завищення валових витрат на 1374 грн.; за підсумками 9 місяців 2006 роки - до завищення валових витрат на 12165грн. за підсумками 2006 року - до завищення валових витрат на суму 45948 грн. (стор.42 акту) і 11535 грн. (стор.32 Акту перевірки). Сума 6758,26 грн. (стор. 38 акту) виключена з валових витрат неправомірно, оскільки згідно з накладною № 614 від 10.07.06 р. були придбані світильники з матеріалами в кількості 29 штук, а потім встановлені в овочесховищі, що підтверджено актом перевірки. Світильники не відносяться до системи освітлення (електропроводка), а є окремими об'єктами обліку. Оскільки вартість світильника менше 1000 грн., то вони не відносяться до основних фондів, а відповідно до положень абз. 2 п. 8.2.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що витрати на придбання будь-яких матерiальних цiнностей, вартiсть яких не перевищує 1000 гривень, що призначенi для використання у господарськiй дiяльностi платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цiлей застосування пункту 5.9 статтi 5 цього Закону.і підлягають перерахунку по п.5.9 ст.5 Закону.  Окрім того витрати у сумі 6136,27 грн. (накладна № 0002531 від 30.08.06р.) – є заміною перемикачів (8 шт.), хомутів, вартість однієї одиниці складає менше 1000 грн.; сума 5062,89 грн. (накладна 1/10-06 від 10.10.06р.) - заміна вентилів, фільтрів вартістю менше 1000 грн.; сума 1182,74 грн. (накладна № 1543 від 16.11.06р.) - заміна хомутів вартістю менше 1000 грн.; сума 5085,3 грн. (накладна № СТ-0003865 від 20.11.06р.) - заміна ящиків щитових (5шт.), світильників (15шт.) і хомутів – кожна одиниця вартістю менше 1000 грн. Заміна батарей і акумуляторних батарей у автонавантажувачів, використовуваних в овочесховищах, на суму 18411,63 (8208,3 грн. + 9500 грн. + 8083,33 грн.) відноситься безпосередньо у валові витрати, оскільки згідно з п.3.19 «Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», затвердженого Мінтраспорта України № 102 від 30.03.1998р. «операції по заміні шин і акумуляторних батарей не відносяться до реконструкції, модернізації, технічному переоснащенню та іншим видам покращення дорожньо – транспортних засобів”. Таким чином в цій частині посилання відповідача на вищевказані норми Закону є безпідставним.

Заниження валових доходів та завищення валових витрат виникло в результаті того, що позивачем було віднесено до складу валових витрат зволожувач повітря 63/4 з датчиками, що був придбаний за накладною № 685 від 01.06.06р. на суму 12973,75  (стор. 19 акту перевірку) та на суму 1374,34 грн. (стор. 27 акту перевірки), придбання вентилятору у кількості 2 шт. у сумі 5406,87 грн., коштів витрачених на проведення проектних робіт у сумі 11535 грн., що були виконані за договором № 604 від 25.04.06р.  (стор. 32 акту), а також суми 1483,50 грн. на придбання за накладною № 133 від 24.11.06р. лакофарбових матеріалів, суд погоджується з висновком відповідача, щодо порушення позивачем п.п.5.2.10, п.5.2, п.п.5.3.2, п.5.3 п. 5.9. ст. 5  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки відповідно до п. 5.3.2 не включаються до складу валових витрат витрати пов’язані з придбанням, будiвництвом, реконструкцiю, модернiзацiєю, ремонтом та iншим полiпшенням основних фондiв та витрати, пов'язанiз видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематерiальних активiв, якiпiдлягають амортизацiї, згiдно iз статтями 8 i9 та пiдпунктом 7.9.4 цього Закону. Відповідно до п. 8.2.1 ст. 8 цього закону передбачено, що амортизацiї пiдлягають витрати на:придбання основних фондiв та нематерiальних активiв для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племiнної худоби та придбання, закладення i вирощування багаторiчних насаджень до початку плодоношення;самостiйне виготовлення основних фондiв для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробiтної плати працiвникам, якi були зайнятi на виготовленнi таких основних фондiв;проведення всiх видiв ремонту, реконструкцiї, модернiзацiї та iнших видiв полiпшення основних фондiв. Згідно з абз. 1 п. 8.2.1 ст. 8 цього Закону передбачено, що пiд термiном "основнiфонди" слiд розумiти матерiальнiцiнностi, що призначаються платником податку для використання у господарськiй дiяльностiплатника податку протягом перiоду, який перевищує 365 календарних днiв з дати введення в експлуатацiю таких матерiальних цiнностей, та вартiсть яких перевищує 1000 гривень iпоступово зменшується у зв'язку з фiзичним або моральним зносом. Відповідно до положень п. 8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону України про оподаткування прибутку підприємств” платники податку мають право протягом звiтного перiоду вiднести до валових витрат будь-якiвитрати, пов'язанiз полiпшенням основних фондiв, що пiдлягають амортизацiї, у тому числiвитрати на полiпшення орендованих основних фондiв, у сумi, що не перевищує 10 вiдсоткiв сукупної балансової вартостiвсiх груп основних фондiв станом на початок такого звiтного перiоду. Таким чином суд дійшов висновку, що придбанні вентилятори, зволожувач повітря є основними засобами, оскільки як свідчать матеріали справи їх вартість перевищує 1000 грн., проектні роботи та лакофарбові матеріали як свідчать матеріали справи були направлені на поліпшення основних засобів та реконструкцію, таким чином безпідставно позивачем включені до складу валових витрат. Окрім того позивач не навів жодних доказів, щодо неправомірності дії відповідача з цих питань та в судовому засіданні не були спростованні. Враховуючи це суд дійшов висновку про правомірність донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 8194 грн. Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” передбачено, що уразi коли контролюючий орган самостiйно донараховує суму податкового зобов'язання платника податкiв за пiдставами, викладеними у пiдпунктi "б" пiдпункту 4.2.2 пункту 4.2 статтi 4 цього Закону, такий платник податкiв зобов'язаний сплатити штраф у розмiрi десяти вiдсоткiв вiд суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових перiодiв, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового перiоду, на який припадає така недоплата, та закiнчуючи податковим перiодом, на який припадає отримання таким платником податкiв податкового повiдомлення вiд контролюючого органу, але не бiльше п'ятдесяти вiдсоткiв такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно вiд кiлькостi податкових перiодiв, що минули. На підставі цієї норми закону штрафна фінансова санкція складає 3447 грн. Застосування штрафної фінансової санкції в іншій частині є неправомірним, оскільки відсутнє правомірне донарахування податкового зобов’язання. Таким чином податкове повідомлення рішення № 0001282330/0 від 11.10.07р., № 0001282330/1 від 13.12.07р., № 0001282330/2 від 15.02.08р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підлягає визнанню нечинним на суму 1231899грн. (основний платіж – 637305, 00 грн., штрафна санкція - 594594,00 грн.).

Щодо податкового повідомлення – рішення № 0001272330/0 від 11.10.07р., № 0001272330/1 від 13.12.07р., № 0001272330/2 від 15.02.08р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 365264,00 грн. (основний платіж – 243509,0 грн., штрафна санкція – 121755,0 грн. судом встановлено, що в Акті перевірки № 3026/23-24484758 від 24.09.2007р. на (стор.58 акту) підставою для виключення 243509 грн. з податкового кредиту зводиться до того, що банани (40215 і 3947 ящиків), визнані не підлягаючими подальшому зберіганню «...придбались не для використання у власній господарській діяльності”, (порушення п. 1.32 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»), в зв’язку з чим відповідач вважає, що порушено п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідна сума не повинна включатися до складу податкового кредиту. Правомірність включення таких витрат до складу валових доведена вищє, на підставі цього є безпідставним твердження перевіряючих про порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.  Крім того необхідно зазначити, що відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки вiдповiдного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків. Підприємство відповідно до правила першої події включало відповідні суми до складу податкового кредиту, зауваження з боку перевіряючих щодо порушення цього правила в акті перевірки відсутні, відповідно відсутній факт порушення вимог чинного законодавства. Зауваження щодо податкових накладних, що підтверджують податковий кредит також відсутні. Тому твердження про неправомірність віднесення таких сум до складу податкового кредиту є довільним трактуванням норм чинного законодавства, встановленням додаткових обмежень по їх віднесенню, що також свідчить про перевищення повноважень перевіряючих та порушення ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

Застосування штрафних фінансових санкції відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є також неправомірним, оскільки відсутнє правомірне донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення – рішення № 0001272330/0 від 11.10.07р., № 0001272330/1 від 13.12.07р., № 0001272330/2 від 15.02.08р. прийнято безпідставно.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ПП „Аркадія” до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень – задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001272330/0 від 11.10.07р., № 0001272330/1 від 13.12.07р., № 0001272330/2 від 15.02.08р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 365264,00 грн. (основний платіж – 243509,0 грн., штрафна санкція – 121755,0 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001282330/0 від 11.10.07р., № 0001282330/1 від 13.12.07р., № 0001282330/2 від 15.02.08р.  в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 1231899грн. (основний платіж – 637305,00 грн., штрафна санкція - 594594,00грн.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 07.04.2008 р.

            Суддя                                                                                                                  Я.В.П'янова