Постанова № 1726127, 20.03.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа №2а-2141/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          20березня 2008року                                                                                        м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Перцової Т.С.

при секретарі: Скороходової-Серопян Е.С.

за участю представників сторін:

позивача: Літвінцевої О.О. (дов. від 01.02.2008р. без №)

відповідача: Криженка О.М. (дов. від 30.05.2007р. № 6672/10/-025), Кузнецової Л.Л. (дов.від 19.03.2008р. № 4495/10/10-018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Приватної фірми „Валькірія”до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 14.09.07р. № 0000331620/0, від 15.10.07р. № 0000331620/1 та стягнення з Державного бюджету України державного мита у розмірі 3,40 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПФ «Валькірія», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 14.09.2007 р. № 0000331620/0та від 15.10.2007 р. № 0000331620/1.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з посиланням на пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. В позові вказує, що в ході проведення позапланової перевірки, підприємством були надані в повному обсязі податкові накладні, які згідно вимог Закону про ПДВ свідчать про достовірність задекларованих сум податкового кредиту і оформлені в повній відповідності норм Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165. Вважає, що підприємство має право на податковий кредит по комісійних винагородах у повному обсязі, а висновки акту відповідача щодо виключення будь-якого виду витрат зі складу таких, що використані на потреби господарської діяльності, що в свою чергу виключає ПДВ зі складу податкового кредиту є хибними. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, проти позову заперечує, просить в позові ПФ "Валькірія" відмовити, посилаючись на норми Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 року та Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Представник відповідача в судове засідання з’явився та не погодився з позовом, вказавши, що данні відображені в акті є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до законодавства України, просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що фахівцями ДПІ Ленінського району м. Харковабула проведена виїзна позапланова перевірка приватної фірми "Валькірія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2007 року. Перевірка проводилась з 12.08.2007 року по 04.09.2007 року, за результатами якої складено акт від 11.09.2007 року       № 2039/16-004/25460688 .

Як зазначено в акті перевірки, Приватна фірма "Валькірія" надала до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за липень 2007 року, в якій задекларувала від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем в порушення  п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податкового кредиту за червень 2007 року безпідставно завищена в розмірі 1373600,00 грн., так як отримана по договору комісії комісійна послуга (винагорода) не використовується в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Акт перевірки посадовими особами позивача  підписаний із зауваженнями щодо незгоди з висновками акта. 13.09.2007 року ПФ "Валькірія" направила до ДПІ Ленінського району м. Харкова заперечення до акту перевірки, в яких викладено правову позицію щодо порушень, викладених у акті, посилаючись при цьому на норми Законів України "Про податок на додану вартість" та “Про податок на прибуток”. За результатами розгляду листом ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 14.09.2007 року № 10634/10/16-010 позивач був повідомлений, що його заперечення на висновки акту від 11.09.2007 року № 2039/16-004/25460688 залишені без задоволення.

За висновками акту перевірки, згідно ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та з посиланням на п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), начальником ДПІ Ленінського району м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.09.2007 р. № 0000331620/0, яким приватній фірмі "Валькірія" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі  166 591,00грн.

ПФ "Валькірія", не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 14.09.2007 р. № 0000331620/0, оскаржила його 21.09.2007 року до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова. За результатами розгляду цієї скарги ДПІ у Ленінського району м. Харкова податкове повідомлення-рішення від 14.09.2007 р. № 0000331620/0 залишило без змін, скаргу без задоволення. Після чого ДПІ у Ленінському районі м.Харковабуло винесено податкове повідомлення-рішення від 15.10.2007 р. № 0000331620/1.

            Суд встановив, що підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.09.07р. № 0000331620/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 166 591,00 грн.слугувало зазначене в акті перевірки порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами  та доповненнями). А саме, зайве віднесення до складу податкового кредиту за червень 2007 року суми ПДВ 166 591,00грн., з комісійній винагороди (ПФ «Валькірія» - комітент). Такий висновок було зроблено з посиланням нафакт придбання ПФ „Валькірією” у червні 2007 року у ТОВ фірми „Пранк” згідно угоди купівлі-продажу № 97 від 01.04.04р. товарів на суму 19999964,51 грн., які згідно угоди комісії № 75 від 30.12.05р. відвантажено ТОВ фірмі „Тагіт” на суму 22000417,80 грн., з метою отримання прибутку в сумі 2 млн.грн. Вказувалось, що згідно звіту комісіонера за червень 2007р. внаслідок реалізації наведеного товару позивачем сплачено комісіонеру комісійну винагороду в сумі 3 млн.грн., внаслідок чого, на думку відповідача, позивач від даної операції отримав прямих збитків на 999547 грн. Податок на додану вартість з цієї суми збитків складає 166591,00 грн. Було зроблено висновок про те, щосума податкового кредиту безпідставно завищена, так як отримана по договору комісії комісійна винагорода не використовується в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Суд не може  погодитись з таким твердженням відповідача виходячи з наступного.

У відповідності до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами  та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до статуту ПФ «Валькірія», продаж товарів, у тому числі і через посередників (комісіонерів), віднесений до основного виду діяльності ПФ «Валькірія» цей факт відповідач не заперечував. Також в судовому засіданні не заперечувався факт отримання прибутку від продажу товарів в межах договору комісії на продаж та виконання  комісіонером інших умов договору.

Згідно ст. 1031 ЦК України, якщо договором комісії  розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

            Щодо посилання відповідача на збитковість операціїпо купівлі та продажу через комісіонера товарів, то в судовому засіданні  представник відповідача не зазначив яку саме норму податкового законодавства порушив позивач, формуючи валові витрати та податковий кредит, виходячи з фактичного обсягу вартості послуг комісіонера, які зазначені в Акті, а також не надав доказів, підтверджуючих достовірність іншого методу  для формування розміру комісійної винагороди.

Суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що позивач не мав права на включення певної суми від комісійної винагороди до складу податкового кредиту з ПДВ, так як вона не використовується в господарській діяльності, оскільки по-перше в діяльності може використовуватися саме послуга, а не її вартість, або частина вартості, а  по-друге ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не зв'язаних з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на: «організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків ...; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб ... ». Комісійна винагорода в цьому переліку відсутня.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать матеріали Акта перевірки від 11.09.2007 року № 2039/16-004/25460688, сторони угоди комісії № 75 від 30.12.05р. не є пов’язаними особами.

Нарахування та виплата комісійної винагороди здійснена на підставі Акта виконаних робіт та Звіту комісіонера, передбачених умовами договору комісії, тобто ці витрати належним чином  підтверджені первинними та розрахунковими документами.     

Крім того, комісійна винагорода, по своїй правовій природі є платою за послуги, що у свою чергу згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону про ПДВ є об'єктом обкладання ПДВ у комісіонера. Матеріали перевірки свідчать про те, що позивач включив зазначену суму ПДВ  до складу податкового кредиту згідно з належним чином оформленою податковою накладною.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку що ПФ «Валькірія» має право на податковий кредит по податку на додану вартість у розмірі 166 591,00 грн.

Також, суд вважає за необхідне зауважити на те, що після оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення № 0000331620/0 від 14.09.07р., відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення на ту ж саму суму податкового зобов’язання, а саме - № 0000331620/1 від 15.10.07р., що суперечить приписам ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань.

З урахування фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення – рішення № 0000331620/0 від 14.09.07р., № 0000331620/1 від 15.10.07р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, якими було зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку з податку на додану вартість у розмірі 166591,00 грн. підлягають визнанню нечинними, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі ч.2 ст.89 КАС України, пп.”б” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” 21.01.1993р. № 7-93 суд повертає сплачене державне мито у розмірі 3,40 грн.

            Керуючись ст.8 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160–163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватної фірми „Валькірія”до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 14.09.07р. № 0000331620/0, від 15.10.07р. № 0000331620/1 та стягнення з Державного бюджету України державного мита у розмірі 3,40 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 14.09.07р. № 0000331620/0.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 15.10.07р. № 0000331620/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми „Валькірія”, код 25460688, державне мито у розмірі3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 24.03.2008 року.

Суддя                                           (підпис)                                                     Т.С. Перцова