Постанова № 1726129, 24.03.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2155/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня2008р.                                                                                                            м.Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Перцової Т.С.

при секретарі – Карамушко І.І.

за участю представників сторін :

позивача – Краюшкіна В.В.(дов. №19-юр/98 від 13.09.2005 р.)

відповідача: Прокопенко В.О. (дор. від 10.01.2008 р., № 560/10/10-018), Коровкіної Л.В. (дор. від 04.02.2008 р., № 1444/10/10-017)

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства завод „Південкабель”до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові про визнання частково недійсним рішення СДПІ ВПП у м.Харкові № 0000520852 від 30.11.07р. про нарахування пені у сумі 16300,72 грн. за порушення валютного законодавства по контрактах № 0106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія та № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY», Фінляндіята стягнення судового збору,-

ВСТАНОВИВ:

            Позивач, Закрите акціонерне товариство завод „Південкабель” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові, в якому просить судвизнати частково недійсним рішення СДПІ ВПП у м.Харкові № 0000520852 від 30.11.07р. про нарахування пені у сумі 16300,72 грн. за порушення валютного законодавства по контрактах № 0106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія та № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY”, Фінляндія та стягнути на користь ЗАТ завод „Піденкабель” з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов. Свої вимоги обґрунтовує з посиланнямна ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, ст.ст.15, 21, 24, 37 Митного кодексу України. В позові зазначає, що рішення в частині нарахування пені по контрактах № 0106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія та № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY”, Фінляндія, є незаконним й необґрунтованим та підлягає скасуванню в цій частині. Вважає, що відповідач помилково дійшов висновку про наявність просрочки 90-денного терміну імпорту товару, встановленого Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 року в редакції від 31.05.2007 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, по вказаним контрактам. А саме, по контракту № 01106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія граничний термін надходження товару на митну територію України визначено 10.09.07р. й товар надійшов на митну територію України і був взятий під митний контроль згідно CMR 10.09.07р., але завершення оформлення ВМД було здійснено 03.10.07р., тому відповідач зробив помилковий висновок, що імпорт товару відбувся не 10.09.07р., а 03.10.07р., тобто з просрочкою у 22 дні. По контракту № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY”, Фінляндія граничний термін надходження товару на митну територію України визначено 13.09.07р. й товар надійшов на митну територію України і був взятий під митний контроль згідно CMR26.08.07р., але завершення оформлення ВМД було здійснено 24.09.07р., тому відповідач зробив помилковий висновок, що імпорт товару відбувся не 26.08.07р., а 24.09.07р., тобто з просрочкою у 11 днів. З урахуванням наведеного, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, СДПІ ВПП у м.Харкові та її представники в судовому засіданні проти позову заперечують, вважають заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що датою здійснення імпорту є  дата повного оформлення вантажної митної декларації. Наполягають на тому, що позивач при здійсненні розрахунків в іноземній валюті по контрактах № 0106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія та № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY”, Фінляндія порушив вимоги ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”№ 185/94-ВР від 23.09.1994 року в редакції від 31.05.2007 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Свої заперечення обґрунтовують з посиланням ст.1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”№ 185/94-ВР від 23.09.1994 року в редакції від 31.05.2007 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, ст.ст.1, 188, 212, 215 Митного кодексу України, Інструкцію „Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями” із змінами та доповненнями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999р. за № 338/3631. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки ЗАТ завод „Південкабель” з питань дотримання вимог валютного законодавства по контрактах № 0106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія та № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY”, Фінляндія за період з 27.03.2007р. по 30.09.2007р., за результатами якої складено акт за № 3466/50-105/00214534 від 21.04.2007р.

В ході перевірки податкова служба виявила порушення 90-денного строку, передбаченого ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 року в редакції від 31.05.2007 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, яке полягало в тому, що позивач на виконання умов по контракту № 01106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія сплатив кошти на користь нерезидента 12.06.2007р. в розмірі 24930,41 евро. При цьому строк надходження імпортного товару в договорі визначено 10.09.2007р., але товар підприємство отримало згідно ВМД № 346503 (ІМ-40) 03.10.2007р. на загальну суму 24930,41 евро, що складає 177856,91 грн. (стор.7-8 акту перевірки). Тобто, з порушенням відстрочення поставки строком на 22 дня. Також, позивач на виконання умов по контракту № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY”, Фінляндія сплатив кошти на користь нерезидента 15.06.2007р. в розмірі 19455,02 евро. При цьому граничний строк надходження імпортного товару в договорі визначено 13.09.2007р., однак товар підприємство отримало згідно ВМД № 742 599 (ІМ-40) 24.09.2007р. на загальну суму 19455,02 евро, що складає 138028,41 грн. Тобто, з порушенням відстрочення поставки строком на 11 днів.

На підставі акту перевірки, 30.11.2007р. СДПІ ВПП у м.Харкові прийняла рішення № 0000520852 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій: пені у сфері ЗЕД в розмірі 18107,18 грн. Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено ст.ст.2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 року в редакції від 31.05.2007 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, підпункт 11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Судом встановлено, що спір по справі, що розглядається, виник із-за різного тлумачення сторонами визначення дати імпорту товарів.

Податкова служба вважає датою імпорту - дату оформлення ВМД, а позивач - дату фактичного перетину митного кордону.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на ст. 1 ЗУ „Про зовнішньоекономічну діяльність”, п.2, 23, ст. 1, ст.6, ст.40, ст. 43 Митного кодексу України, Положення про вантажну митну декларацію, наказ ДПА України № 505 від 23.10.2002р., який діяв в перевіряємий період.

Статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР в редакції від 31.05.2007 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми недодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

            Термін “імпортні операції” діючим законодавством не визначений, тому в даному випадку є доцільним скористатися аналогією закону, а саме визначенням терміну “імпорт”.

            Відповідно до абзацу 14 статті 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991р. № 959-XII імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

            Згідно з абзацем 38 статті 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

            Імпорт - ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), призначеного для споживання у цій країні імпорту, таке визначення дають Закони України від 22.12.1998р. “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” № 330-XIV, “Про захист національних товаровиробників від субсідованого імпорту” № 331- XIV, “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну” № 332- XIV.

            Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов”язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов”язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс”.

            Відстрочення поставки товарів – це нездійснення зобов”язаною стороною договору поставки своїх зобов”язань по передачі іншій стороні товару на умовах, визначених договором з обов”язковим застосуванням Міжнародних правил тлумачення термінів – Інкотермс в редакції 2000 року. Адже саме Інкотермс та умови контракту визначають момент виконання зобов”язання щодо поставки товару (його передачі покупцю або третій особі – наприклад перевізнику).

            Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже після належного виконання зобов”язання – передачі товару відповідно до умов договору поставки, не може йти мова про відстрочення поставки адже саме зобов”язання з поставки товару вже припинило своє існування.

            Судом встановлено, що при здійсненні розрахунків в іноземній валюті за умовами контрактів № 0106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія та № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY”, Фінляндія зобов’язання передачі товару відповідно до умов договору поставки нерезидентами перед позивачем були належним чином виконані  і товар було поставлено у терміни, передбачені вказаними контрактами. А саме, відповідно 10.09.2007 року та 26.08.2007 року.

            Таким чином, з урахуванням того, що сторонами ( позивачем та нерезидентами фірмою МАГ, Австрія та фірмою „NEXTROM OY”, Фінляндія ) умовами контрактів (договорів) передбачено виконання зобов’язань за договорами поставки (купівлі-продажу) з ввезенням товарів на митну територію України, момент виконання зобов’язань за вищевказаними договорами поставки безпосередньо пов’язаний з моментом здійснення імпорту – тобто моментом перетину митного кордону України товаром або моментом переходу права власності на зазначений товар.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. № 959 ХIIз подальшими змінами, моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" визначено Митним кодексом України.

Зокрема, п. 2 ст. 1 названого Кодексу термін "ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі території України" означає сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Пунктом 23 ст. 1 Митного кодексу України "переміщення товарів через митний кордон України" визначається як ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів.

Відповідно до статей 40, 43 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, і період перебування під митним контролем товарів, що ввозяться на митну територію України з метою вільного використання, розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України, закінчується – після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття "пропуск через митний кордон України", яке означає дозвіл митниці на використання товарів на митній території України, або за межами цієї території з метою, заявленою митниці (п. 35 ст. 1 Митного кодексу України).

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що у разі ввезення на митну територію України товарів (фактичне перетинання митного кордону), митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп „Під митним контролем” на товаросупровідних документах з відповідною датою.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, вантажна митна декларація (надалі ВМД) є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

Оформлена ВМД не являється єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, і засвідчує надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права і обов’язки, зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Згідно з п.п. 3.2. п. 3 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.11.1998р. № 723, штамп „Під митним контролем” має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відтиск штампа проставляється на CMR(міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, інвойсах або на документах, що їх заміняють.

Таким чином, перебування під митним контролем товарів не можливо без їх фактичного ввезення в Україну і, при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа "під митним контролем" з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Момент перетину митного кордону при імпорті для визначення митної вартості встановлений згідно з абз. 1 п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 року № 443/2247, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а саме дляавіаперевезень– початок або здійснення митного оформлення в першому аеропорту на території України, у якому відбувається вивантаження чи перевантаження товару, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього аеропорту.

За таких обставин, суд вважає, що датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону.

З огляду на викладене, оскільки комерційні інвойси за №№ 80720406 від 15.02.2007р., підтверджують, що товар перетнув митний кордон України 10.09.2007р., при контрольній даті 10.09.2007р., то по платіжному дорученню № 134 від 12.06.2007р. позивачем не допущено порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 року в редакції від 31.05.2007 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Комерційні інвойси за №№ 904119 від 21.08.2007р. свідчать, що товар перетнув митний кордон України 26.08.2007р. при контрольній даті 13.09.2007р., то по платіжному дорученню № 142 від 15.06.2007р. позивачем не допущено порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 року в редакції від 31.05.2007 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім того, суд вважає, що посилання відповідача на встановлення факту порушення 90-денного терміну самим банком у листах, які надійшли на юридичну адресу СДПІ ВПП у м.Харкові, ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.

      Адже відповідно до п. 1.11. Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 24.03.1999р. №136, підставою для зняття банком з контролю імпортної операції резидента за умовами надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за імпортними операціями цього резидента, може бути письмове повідомлення податкового органу про відсутність порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за операціями резидента, про які банком надавалась інформація цьому податковому органові згідно з п. 7.10. розділу 7 цієї Інструкції.

      Так, відповідно до п. 7.7. вищевказаної Інструкції, якщо клієнт не подав банку документи, потрібні останньому для з’ясування стану розрахунків за імпортною операцією цього клієнта, то банк у довільній формі повідомляє про це податковий орган. Згідно п. 7.1. Інструкції банки надсилають усі передбачені цим розділом повідомлення до десятого числа місяця, наступного за звітним, податковим органам за місцем реєстрації резидентів поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату.

      В зв’язку з чим, листами за №№4827/10, 4826/10 від 04.10.2007р. АКБ „Меркурій” у довільній формі надавав інформацію СДПІ ВПП у м.Харкові про факти порушень без вказівки на положення ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а  вже податковий орган відповідно до покладених на нього обов’язків повинен був здійснити перевірку наявності чи відсутності таких порушень.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Закритим акціонерним товариством завод „Південкабель” по контрактах № 0106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія та № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY», Фінляндія та не було допущено порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 року в редакції від 31.05.2007 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин,на підставах, які вказані в Акті перевірки № 3466/50-105/00214534 від 21.04.2007р.

В зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що рішення  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові № 0000520852 від 30.11.07р. в частині  нарахування пені у сумі 16300,72 грн. за порушення валютного законодавства по контрактах № 0106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія та № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY», Фінляндіяприйнято на підставі хибних висновків акту перевірки, які ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства, а тому в зазначеній частині підлягає визнанню судом недійсним.

За таких обставин, вимогипозивача є правомірними, ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

            Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.4, 8, 17, 50, 94, 161-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства завод „Південкабель”до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові про визнання частково недійсним рішення СДПІ ВПП у м.Харкові № 0000520852 від 30.11.07р. про нарахування пені у сумі 16300,72 грн. за порушення валютного законодавства по контрактах № 0106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія та № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY», Фінляндіята стягнення судового збору – задовольнити в повному обсязі.

Визнати частково недійсним рішення СДПІ ВПП у м.Харкові № 0000520852 від 30.11.07р. про нарахування пені у сумі 16300,72 грн. за порушення валютного законодавства по контрактах № 0106 від 01.06.07р. з фірмою МАГ, Австрія та № 2706 від 27.06.07р. з фірмою „NEXTROM OY», Фінляндія.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства завод „Південкабель”, код 00214534, судовий збір  у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 28.03.2008 року.

Суддя                                                 (підпис)                                             Т.С.Перцова